9. Президент України — глава держави

Термін "президент" похо­дить від латинського “ргаеsіdеns”, що означає "той, хто сидить спереду". У нашій державі посаду Президента було запроваджено Законом від 5 липня 1991 р. "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР". У Конституції України Президенту присвячено розділ V, який складається з 11 статей, що встановлюють порядок обрання Президента та основи його взаємовідносин з дер­жавними органами.

Конституція визначає Президента як главу держави. Це дає підставу говорити про нього як про уособлення держави і державної влади в цілому, а не якоїсь її гілки, і обумовлює його повноваження і статус у політичному житті суспільст­ва. Як глава держави Президент виступає як у вирішенні внутрішніх проблем країни, так від її імені і у міжнародних зносинах. Як глава держави Прези­дент України виступає в ролі арбітра у разі виникнення не­порозумінь між законодавчою і виконавчою гілками влади, забезпечує єдність держави.

Президент України обирається гро­мадянами України на основі загаль­ного, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. До кандидата у Президенти Кон­ституція України висуває певні вимоги.

Він повинен бути громадянином України. Кандидат у Президенти повинен досягти 35 років. Встановлюючи це правило, Конституція виходить із того, що у такому віці людина вже має певний життєвий досвід, достатньо здоров'я та енергії для виконання президент­ських повноважень. Він має протягом десяти ос­танніх перед днем виборів років проживати в Україні. Цей строк визнається необхідним для того, щоб він міг орієнту­ватись в особливостях суспільного життя країни, а отже, й правильно визначати шляхи його удосконалення тощо. Кандидат повинен мати право голосу, володіти актив­ним виборчим правом і не може бути обмеженим у вибор­чих правах. Кандидат має володіти державною мо­вою, якою відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції є україн­ська.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш, ніж два строки підряд. Ця норма покликана запобігти тривалому перебуванню при владі однієї особи, оскільки це, як свідчить історичний досвід, часто призво­дить до встановлення антидемократичних державно-пра­вових режимів. Водночас Конституція України не заборо­няє переобрання особи Президентом на третій строк після того, коли цю посаду займала інша особа.

Президенту України забороняється мати інший пред­ставницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в державних або громад­ських органах та організаціях, займатися підприєм­ницькою діяльністю. Ця заборона має на меті забезпечити незалежність Президента від будь-яких державних і недер­жавних структур. Водночас йому не забороняється за­йматися науковою та викладацькою діяльністю.

Конституція України встановлює строки проведення виборів Президента. Так, чергові вибори проводяться в останню неділю п’ятого року повноважень Президента. У разі дострокового припинення його повнова­жень вибори Президента України проводяться в період 90 днів з дня припинення цих повноважень. Чітке конституційне визначення чергових і позачер­гових виборів Президента покликане забезпечити відпо­відну організованість і максимально, з урахуванням потреб виборчого процесу, скоротити періоди, коли посада Президента може бути вакантною.

Новообраний Президент України приступає до вико­нання обов'язків не пізніше, ніж через З0 днів, а у разі, коли Президента обрано на позачергових виборах, — у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результа­тів виборів. Повноваження новообраного Президента починаються з моменту складення ним присяги народові, до якої його приводить на урочистому засіданні Верховної Ради Голова Конституційного Суду України. У присязі, текст якої закріплено у ст. 104 Конституції, Президент України офіційно і урочисто зобов'язується боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу, обстоювати права і свободи громадян, підносити авторитет України у світі.

Юридичне значення присяги полягає у тому, що саме з моменту її складення новообраний Президент приступає до виконання своїх повноважень як глава держави, а пов­новаження попереднього Президента припиняються.

Конституція України встановлює недоторканність Президента, якою він користується під час виконання своїх повноважень. Її треба розглядати як особливу гаран­тію створення безперешкодних умов для здійснення ним повноважень глави держави. Честь і гідність Президента України як глави держави підлягають особливому захисту.

Основні функції і повноваження Президента визначаються Конституцією України. За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної ціліс­ності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави.

Одними із пріоритетних повноважень Президента у здійсненні названих функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни і в міжнарод­них відносинах.

Як представник держави в своїй країні, Президент має право звертатися з посланнями до народу та із що­річними (чи позачерговими) посланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України. Він також представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні догово­ри України. Як представник нашої держави у міжнарод­них відносинах і керівник її зовнішньої політичної ді­яльності, Президент приймає рішення про визнання іно­земних держав, призначає та звільняє глав дипломатич­них представництв України в інших державах і при між­народних організаціях, а також приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представництв іноземних держав.

Як глава держави, Президент України має ряд пов­новажень щодо призначення і оголошення виборів і ре­ферендумів як форм безпосередньої демократії та щодо формування і функціонування органів державної влади.

Зокрема, Президент призначає всеукраїнський рефе­рендум щодо змін Конституції України (ст. 156), прого­лошує всеукраїнський референдум за народною ініціати­вою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені Конституцією.

Особливе місце серед повноважень Президента кож­ної країни посідають його повноваження щодо парла­менту, зокрема право розпуску парламенту, у випадках передбачених ст.90 Конституції України. Зокрема, якщо протягом одного місяця у Верховній Раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій; протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано його персональний склад; протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Повноваження парламенту не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.

Ряд повноважень Президента стосуються його права впливу на законодавчу та іншу діяльність Верховної Ра­ди. Пріоритетним серед них є право законодавчої ініціа­тиви, тобто право вносити до Верховної Ради України законопроекти або пропозиції щодо прийняття законів. До того ж законопроекти, визначені Президентом як не­відкладні, мають розглядатися Верховною Радою позачер­гово. Президент має право вносити законопроекти про внесення змін і доповнень до всіх розділів Конституції, в тому числі до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдуми" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", які за умови їх прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради затверджуються всеукраїнським рефе­рендумом, який призначається Президентом України.

Президент має також значні повноваження на за­вершальній стадії законодавчого процесу: підписання і оприлюднення законів. Відповідно до чинної Консти­туції Президентові належить право підписання законів, прийнятих Верховною Радою, і оприлюднення їх.

Одним із повноважень Президента як глави держави є його установчі повнова­ження щодо формування органів виконавчої влади.

Так, відповідно до ст. 106 Конституції Президент вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції.

Президент має також ряд інших повноважень щодо формування органів виконавчої влади та призначення посадових осіб. Він призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України, половину складу Націо­нальної ради України з питань телебачення і радіомо­влення.

Ряд повноважень має Президент і щодо формування органів судової влади та контрольно-наглядових органів. Зокрема, Президент призначає третину складу Конституційного Суду України; утворює суди у визначеному законом порядку; при­значає за згодою Верховної Ради на посаду Генерально­го прокурора України та звільняє його з посади; здійс­нює помилування.

Досить широке коло повноважень має Президент як гарант конституційного ладу, державного суверенітету, територіальної цілісності України; додержання Консти­туції, прав і свобод людини і громадянина та інших кон­ституційних інститутів.

Відповідно до Конституції Президент є Головноко­мандувачем Збройних Сил України, він призначає на посади та звільнює з посад вище командування Зброй­них Сил, інших військових формувань; здійснює керів­ництво у сферах національної безпеки та оборони дер­жави; очолює Раду національної оборони і безпеки; вно­сить до Верховної Ради питання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил у разі збройної агресії проти України; відповідно до закону приймає рішення про загальну або часткову мо­білізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає в разі необ­хідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами над­звичайної екологічної ситуації з наступним затверджен­ням цих рішень Верховною Радою; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання й класні чини.

Як гарант Конституції і конституційного ладу Украї­ни в цілому, Президент, поряд з правом вето, має право звернення до Конституційного Суду з питань конституційності (відповідності Конституції) за­конів та інших правових актів Верховної Ради, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Ав­тономної Республіки Крим (ст. 150 Конституції).

Президент має право також звернення до Консти­туційного Суду за висновком про відповідність Консти­туції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість (ст. 151 Конституції).

На випадок, коли вичерпані інші можливості гаран­тування додержання Конституції, Президент може звер­нутися по допомогу до народу. Зокрема, він має право призначати всеукраїнський референдум щодо змін Кон­ституції України (ст. 156) та проголошення всеукраїнсь­кого референдуму за народною ініціативою.

Як глава держави, Президент також приймає рішен­ня про прийняття до громадянства України та припи­нення громадянства України, про надання притулку в Україні; нагороджує державними нагородами; встанов­лює президентські відзнаки та нагороджує ними, здійс­нює інші повноваження, встановлені Конституцією.

Однією з особливостей статусу Президента є те, що він не може передавати свої повноваження іншим осо­бами або органам. Це є важливою гарантією як статусу Президента, так і конституційного ладу в цілому.

Президент має право видавати укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території Украї­ни. Ці акти повинні створюватись на основі Конституції і спрямовуватись на виконання її положень. Водночас укази і розпорядження Президента є правовою базою для актів органів виконавчої влади. За юридичними ознаками акти Президента можуть бути нормативними, тобто такими, в яких містяться правила загального характеру і які розрахо­вані на багаторазове використання, та індивідуальними, що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одно­разовий характер (призначення конкретної особи на поса­ду, нагородження тощо).

Згідно зі ст. 107 Конституції при Президенті України і під його головуванням створюється Рада національної без­пеки і оборони України. Її правові засади організації та діяльності визначено у Законі України “Про Раду національної безпеки і оборони України” від 5 березня 1998 р.

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Функціями Ради національної безпеки і оборони України є:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Відповідно до функцій, визначених законом, Рада національної безпеки і оборони України: розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України; здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції; залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності; ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання; координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану; координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану; координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Секретар Ради національної безпеки і оборони України забезпечує організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України. Секретар Ради національної безпеки і оборони України має заступників, які за його поданням призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України. На посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників можуть призначатися як цивільні особи, так і військовослужбовці.

Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України за її рішенням в рамках коштів, передбачених Державним бюджетом України, можуть утворюватися тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консультативні органи.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.