8. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні

Єдиним органом законодавчої влади в Ук­раїні є парламент — Верховна Рада України. Кон­ституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів України, якими можуть бути лише громадяни України, що на день виборів досягли 21 року, мають право голосу і проживають в Україні про­тягом останніх п'яти років. Вони обираються на ос­нові загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням строком на п’ять років.

Не може бути обраний до Верховної Ради України громадянин, який має непогашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного злочину.

Правовий статус народного депутата України визначено законом “Про статус народного депутата України” в редакції від 22 березня 2001 року. Особи, обрані до складу парламенту, мають здійсню­вати депутатські повноваження на постійній основі. Це означає, що народний депутат не має права: бути членом Кабінету Міністрів, керівником центрального органу виконавчої влади; мати предс­тавницький мандат чи одночасно бути на державній службі; обіймати посаду сільського, міського, селищного голови; займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, окрім викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час; залучатися як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю, входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

Повноваження народних депутатів України почина­ються з моменту складання ними перед Верховною Радою присяги такого змісту: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та зако­нів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".

Текст присяги перед відкриттям першої сесії новооб­раної Верховної Ради зачитує найстарший за віком народ­ний депутат України. Потім депутати ставлять свій підпис під її текстом, що й означає її складання. Якщо ж депутат відмовляється скласти передбачену Конституцією присягу, він втрачає депутатський мандат. У такому разі у відповід­ному виборчому окрузі повинні відбутись нові вибори до Верховної Ради України.

Конституція закріплює ряд гарантій, покликаних за­безпечити сприятливі умови для виконання депутатами своїх повноважень, а також захистити їх від репресій. Однією з таких гарантій є депутатська недоторканність. Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Така згода повинна бути висловлена у відповідній постанові, прийнятій на пленар­ному засіданні парламенту.

Обсяг повноважень народних депутатів України визна­чається Конституцією і законодавством. Ці повноваження починаються з моменту складання депутатом присяги і припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради відповідного скликання.

Конституція України (ст. 81) передбачає й можливість дострокового припинення депутатських повноважень у разі: особистої письмової заяви про складення депутатських повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; визнання депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім; припинення громадянства депутата або його виїзду на постійне проживання за межі України; порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата; невходження народного депутата, обраного від політичної партії (блоку), до складу депутатської фракції цієї партії ( блоку) або виходу народного депутата із складу такої фракції; смерті депутата, а також дострокового припинення повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Конституції України Верховна Рада може здійснювати свої повноваження лише тоді, коли обра­но не менше двох третин від її кон­ституційного складу (тобто не менше 300 народних депута­тів) і працює сесійно.

До повноважень Верховної Ради України нале­жать:

• внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченими розділом XIII Консти­туції України;

• призначення всеукраїнського референдуму з пи­тань, визначених ст. 73 Конституції;

• прийняття законів;

• визначення засад внутрішньої та зовнішньої по­літики;

• призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією;

• заслуховування щорічних і позачергових по­слань Президента України про внутрішнє і зов­нішнє становище України;

• усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

• призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

• призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

• надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади та ін.

Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як 1/3 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної ради України.

Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше, ніж на 30-й день після того, коли Центральна виборча комісія офіційно оголосила результати виборів. Перше засідання Верховної Ради відкриває найстарший за віком народний депутат України, який веде його доти, поки Верховна Рада не обере свого Голову.

Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, тобто та­кими, що починають свою роботу у встановлені Кон­ституцією України строки (першого вівторка лютого і пер­шого вівторка вересня кожного року) і позачерговими, які можуть скликатись на вимогу не менш як третини на­родних депутатів України від конституційного складу Вер­ховної Ради або на вимогу Президента України.

Позачергові сесії скликаються Головою Верховної Ради із зазначенням питань, які виносяться на їх розгляд.

Якщо указом Президента в Україні запроваджується воєнний чи надзвичайний стан, то Верховна Рада повинна зібратись у дводенний строк на позачергову сесію без її офіційного скликання. Конкретний порядок роботи Верховної Ради України, тобто порядок формування її комітетів та комісій, проход­ження законопроектів тощо встановлюється Конститу­цією та регла­ментом Верховної Ради.

Усі свої рішення Верховна Рада може приймати лише на пленарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шля­хом голосування, яке може бути таємним чи відкритим і здійснюватись підняттям рук, бюлетенями чи за допомо­гою технічних засобів. Депутат повинен брати участь у голо­суванні особисто, він не може доручати голосувати від свого імені іншим депутатам.

Рішення приймаються у формі законів, постанов та інших актів простою більшістю від конституційного скла­ду Верховної Ради (не менше 226 голосів народних депута­тів). Лише при вирішенні питань, пов'язаних із внесенням змін до Конституції та усуненням Президента України з поста в порядку імпічменту, рішення приймаються відпо­відно не менш як двома третинами та трьома четвертими від конституційного складу Верховної Ради.

Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає Голову, Першого заступника і заступника Голови Верхов­ної Ради України. Ці посадові особи обираються зі складу депутатів Верховної Ради і за потреби можуть бути відкликані.

Із метою здійснення законопроектних робіт, підготов­ки і попереднього розгляду питань, що належать до повно­важень Верховної Ради України, утворюються її комітети, які працюють постійно. Для розгляду питань, що мають тимчасовий характер або не належать до тих, які підляга­ють розгляду у вже існуючих комітетах, Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії.

За необхідності проведення розслідувань, пов'язаних із питаннями, що зачіпають інтереси усього суспільства, Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії.

Процес законотворчої діяльності Верховної Ради України характеризується правом законодавчої іні­ціативи, прийняттям та оприлюдненням нормативно-правових актів. Право за­конодавчої ініціативи у Верховній Раді України на­лежить: Президентові України; народним депутатам України; Кабінетові Міністрів України.

Закони Верховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу. Закони, що вносять зміни до Конституції та сама Конституція України прий­мається не менше як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України.

Закон підписується Головою Верховної Ради України і невідкладно надсилається Президентові України.

Президент України протягом 15 днів після отри­мання закону підписує його, беручи до виконання, або повертає закон із своїми умотивованими пропо­зиціями для повторного розгляду. Якщо Верховна Рада України під час повторного розгляду підтвер­дить закон 2/3 від її конституційного складу, то Президент України зобов'язаний підписати і опри­люднити такий закон протягом 10 днів. Закон наби­рає чинності через 10 днів після його оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не ра­ніше дня його опублікування. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється головою Верховної Ради України і опубліковується з його підписом.