12. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види

Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності. Основною відмінністю юридичної відповідальності від інших видів соціальної відповідальності є тісний зв’язок з правом і державним примусом. По-суті, державний примус виступає змістом юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і ретроспективну (негативну).

Позитивна юридична відповідальність — сум­лінне виконання своїх обов'язків перед громадян­ським суспільством, правовою державою, колекти­вом людей та окремою особою.

Ретроспективна юридична відповідальність — специфічні правовідносини між державою і правопо­рушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обов'язку витерпіти позбавлення і не­сприятливі наслідки особистого, майнового, органі­заційного характеру за скоєне правопорушення.

Ознаки ретроспективної юридичної відповідаль­ності: державно-правовий примус; негативна реак­ція держави на правопорушення і суб'єкта, винного в його скоєнні; обов'язок правопорушника витерпіти несприятливі наслідки за його протиправну пове­дінку.

Принципи юридичної відповідальності: від­повідальність винної особи за діяння, а не за виявлен­ня наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідаль­ності; гуманність і своєчасність юридичної відпові­дальності та ін.

Мета юридичної відповідальності — вияв її соці­альної необхідності та ефективності. Розрізняють та­кі види мети юридичної відповідальності; загальну превенцію правопорушення; покарання правопо­рушника; вплив на свідомість правопорушника; формування у людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну по­ведінку надалі; виховний вплив на інших людей з метою попередження правопорушень з їхнього боку.

Мета юридичної відповідальності, своєю чергою, визначає її функції.

Функції юридичної відповідальності — головні напрямки юридичного впливу як на правопорушни­ка, так і на інших осіб, з метою захисту правопо­рядку і виховання суб'єктів права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення. Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності: превен­тивну (попереджувальну); виховну; репресивну (ка­ральну); компенсаційну (поновлювальну); сигналіза­ційну (інформаційну) та ін.

Існування різних видів правопорушень передбачає й поділ ретроспективної юридичної відповідальності на самостійні види. Залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційна, матеріальна, дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова, кримінальна.

Конституційна (юридична підстава - Конституція) — настає за порушення норм Конституції України. Питання про залучення суб'єкта (фізичної чи юридичної особи) до конституційно-правової відповідальності вирішується судом.

Матеріальна (юридична підстава — КЗпП) — настає за здійснене майнове правопорушення, збиток, заподіяний підприємству, установі, організації робітниками та службовцями при виконанні ними своїх трудових обов'язків. Притягає до відповідальності адміністрація підприємства. Накладається грошове стягнення. Провозастосовчий акт — наказ.

Дисциплінарна (юридична підстава — КЗпП) — накладається адміністрацією підприємств, установ, організацій внаслідок здійснення дисциплінарного проступку: 1) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) у порядку підпорядкованості; 3) відповідно до дисциплінарних статутів і положень. Реалізується винятково в рамках службового підпорядкування. Міри дисциплінарної відповідальності: догана, звільнення ( відповідно до дисциплінарних статутів можуть бути й інші). Провозастосовчий акт — наказ.

Адміністративна (юридична підстава — КпАП) — накладається за адміністративні правопорушення органами державного управління до осіб, що не підлеглі їм по службі. Заходи адміністративної відповідальності — попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав тощо. Провозастосовчий акт – рішення.

Цивільна (юридична підстава — ЦК, ЦПК) — настає з моменту правопорушення, невиконання договірного зобов'язання майнового характеру у встановлений термін чи виконання неналежним чином, за заподіяння позадоговірної шкоди здоров'ю чи майну особи. Її особливість полягає в добровільному виконанні правопорушником відповідальності, без застосування примусових заходів. Державний примус використовується у випадку виникнення конфлікту між учасниками цивільного правовідносини. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної чи юридичної особи) до цивільно-правової відповідальності вирішується судом, адміністративними органами держави за заявою учасника правовідносини чи потерпілого. Заходи цивільно-правової відповідальності — відшкодування майнової шкоди, штраф, пеня ін. Провозастосовчий акт — постанова.

Кримінальна (юридична підстава — КК, КПК) — настає за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких міститься в Кримінальному кодексі, тобто встановлюється тільки законом, настає з моменту офіційного обвинувачення, реалізується винятково в судовому порядку. Заходи кримінальної відповідальності — позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі й ін. Правозастосовчий акт — вирок.

Завдання до самостійної роботи студентів:

І. Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Назвіть причини виникнення права.

2. Чому право виконує особливу роль серед інших соціальних регуляторів?

3. Чи тотожні поняття об’єктивне юридичне право та система права?

4. З яких структурних елементів складається норма права?

5. Охарактеризуйте форми права.

ІІ.Підготуйте реферати на запропоновані теми:

1. “Значення судової практики для правотворчості в Україні”

2. “Правовий звичай як джерело права в Україні”