7. Систематизація нормативних актів

Систематизація нормативних актів — діяль­ність із впорядкування та вдосконалення норма­тивних актів, зведення їх у внутрішньо-узгоджену систему, через створення єдиних нормативних актів та збірників.

Основними формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.

Кодифікація — вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає в їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і протиріч, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта.

Види кодифікації:

1. за обсягом ( галузева, міжгалузева, спеціальна);

2. за формою вираження ( кодекс, статут, положення та ін.)

Кодекс — кодифікаційний акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспіль­них відносин і має структурний розподіл на части­ни, розділи, підрозділи, статті, що певною мірою ві­дображають зміст тієї чи тієї галузі законодавства. У сучасному законодавстві України існують: Кримі­нальний кодекс, Кодекс про адміністративні право­порушення, Сімейний кодекс, Криміналь­но-процесуальний кодекс, Земельний кодекс, Вод­ний кодекс, Кодекс законів про працю тощо.

Статути, положення — кодифікаційні акти, в яких визначається статус певного виду державних організацій і органів.

Інкорпорація — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірниках у пев­ному порядку без зміни змісту.

Види інкорпорації:

1. за юридичним значенням (офіційна, неофіційна);

2. за обсягом (загальна, галузе­ва, міжгалузева, спеціальна);

3. за критерієм об'єднан­ня (предметна, хронологічна).

Різновидом предметної інкорпорації є консолідація, внаслі­док якої створюються нові нормативні акти. Норма­тивні приписи розміщуються в логічному порядку після редакційної обробки (чи без такої), зміни не вносяться.

8. Реалізація норм права: загальна характеристика

Реалізація норм права — втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права.

Правові норми реалізуються у різних формах. Найбільш поширеною є наступна класифікація форм реалізації норм права:

Використання — форма реалізації уповноважуючих норм права, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням (реалізація законо­давства про право на вищу освіту, реалізація права на підприємницьку діяльність; пред’явлення права на спадщину).

Виконання — форма реалізації зобов'язуючих норм права, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їхнього власного бажання (реалізація за­конодавства про державні податки, охорона пам’яток культури; виконання військового обов’язку).

Дотримання — форма реалізації забороняючих норм права, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів (непорушення водіями транспортних засобів об­межень щодо швидкості руху на автомагістралях, не залучення власником до роботи в нічний час вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3-х років, неповнолітніх).

Суб'єкти використання, виконання і дотриман­ня — державні та громадські об'єднання, їхні орга­ни, посадові особи та громадяни (також іноземні громадяни, особи без громадянства, особи з подвій­ним громадянством). Ці форми ще називають форма­ми безпосередньої реалізації, тому що суб'єкти права реалізують приписи правових норм безпосередньо і самостійно в процесі своєї діяльності з метою досяг­нення тих чи тих матеріальних або ідеологічних ре­зультатів.

Застосування норм права є особливою формою його реалізації. Це — державно-владна, організацій­на діяльність компетентних органів держави й поса­дових осіб із реалізації правових норм стосовно кон­кретних життєвих випадків через винесення індиві­дуально-конкретних правових наказів (приписів).