1.3 Структура спілкування

Ураховуючи складність природи спілкування, важливо розібратись у його структурі. Завдяки дослідженням учених виокремлено три взаємопов'язаних сторони спілкування:

- комунікативну - обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток;

- інтерактивну - організація взаємодії суб'єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями, зокрема при побудові спільної стратегії взаємодії;

- перцептивну - процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.

У деяких дослідженнях структура спілкування розглядається, виходячи з трьох рівнів аналізу (макро-, мезо- і мікрорівні). На першому з них спілкування індивіда з людьми аналізується в інтервалах, рівних тривалості його життя. На мезорівні вивчаються окремі форми спілкування: бесіда, гра, колективне обговорення та ін. І, нарешті, на мікрорівні - одиницями аналізу виступають взаємопов'язані дії суб'єктів спілкування: «запитання - відповіді», «повідомлення інформації - ставлення до неї», «спонукання до дії - дія» та ін.

Виходячи з цього в літературі описано різні моделі спілкування. Такої, яка б задовольнила всіх, ще не розроблено. Найпростіша модель - це спілкування в діаді (парі).

1.4 Функції спілкування

У характеристиці спілкування важливими є його функції. Б. Ломов виділяє три групи таких функцій:

* інформаційно-комунікативну;

* регуляційно-комунікативну;

* афективно-комунікативну.

Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передання та прийому інформації.

Реалізація цієї функції має кілька рівнів:

* на першому рівні здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості людей, що вступають у психологічний контакт.

* другий рівень - передання інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін.

* третій рівень пов'язаний із прагненням людини зрозуміти інших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів (узгодження - неузгодження, порівняння поглядів тощо).

Регуляційна-комунікативна функція полягає в регуляції поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуляцію не тільки власної поведінки, а й поведінки інших людей, і реагує на їхні дії. Відбувається процес взаємного налагодження дій. Тут виявляються феномени, властиві спільній діяльності, зокрема сумісність людей, їх спрацьованість, здійснюються взаємна стимуляція і корекція поведінки. Регуляційно-комунікативну функцію виконують такі феномени, як імітація, навіювання та ін.

Афективно-комунікативна функція Характеризує емоційну сферу людини. Спілкування впливає на емоційні стани людини. В емоційній сфері виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, в тому числі й соціального.

Приклади подолання емоційних конфліктних ситуацій  Якщо ініціатором конфлікту виступають інші: 

Конфліктна фраза	Варіанти відповіді в партнерській позиції
Ми не хочемо співпрацювати з Вами	Будь ласка, поясніть причини
Чому я повинен слідувати Вашим вказівок?	Давайте, обговоримо проблему разом
Мені не походить графік роботи	Запропонуйте Ваш варіант

Якщо ініціатором конфліктного спілкування виступаю я: 

Ситуація, що викликає конфліктні почуття	Непродуктивна конфліктна фраза	Варіант продуктивної фрази
Незадоволеність заробітною платою	Я вимагаю надбавки до зарплати	Я вважаю, що настав час обговорити можливість збільшення до моєї зарплати
Зрада чоловіка	Збирай свої речі і йди!	Мені дуже гірко, але давай обговоримо те, що сталося
Автомобільна аварія зі взаємної виною	Це Ви в усьому винні!	Мені ця ситуація також неприємна як і Вам, але давайте спробуємо знайти компроміс.

Конфліктоло́гія — вчення про конфлікт, його генезу, протікання, наслідки тощо.

За визначенням М. І. Пірен^[1], конфліктологія — «наука в багатьох вимірах: вона охоплює людину, її місце в природі, людському суспільстві і специфіку психологічних оцінок та внутрішньоособистих вимірів. Конфліктологія — міждисциплінарна галузь знань. У ній мають місце поняття та категорії багатьох наук, які певною мірою пов'язані з проблемами життя і розвитку» В іншому місці конфліктологія визначається як «наука про зіткнення, проблемне функціонування особи, людського суспільства, природи та взаємодії людини і природи».