Функції спілкування

Якщо існує потреба в спілкуванні, то повинні існувати і визначені функції, якими наділена ця діяльність. Спонукальні мотиви до спілкування різні. Враховуючи різні потреби, розрізняють наступні функції спілкування:

1. Контактна – встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому та передачі інформації.

2. Інформаційний обмін.

3. Спонукальна стимуляція активності партнера по спілкуванню, спрямовуючи його на виконання тих чи інших дій.

4. Координаційна – взаємне узгодження спільних дій.

5. Розуміння – не тільки адекватне сприйняття змісту вербального повідомлення, але й почуттєве розуміння партнерами один одного (своїх намірів, переживань, відносин).

6. Обмін емоціями – стимуляція у партнера визначених почуттів і настроїв.

7. Встановлення відносин – усвідомлення свого місця в системі рольових, статутних, ділових та інших відносин у суспільстві.

8. Маніпулятивна – надання впливу, націленого на зміну установок, думок, рішень, намірів партнера.

До психологічних функцій спілкування відносять також:

• забезпечення психологічного комфорту;

• задоволення своєї потреби у спілкуванні;

• функція самоствердження.

5. Основи психології спілкування (7 годин)
Особистість у діяльності і спілкуванні. Спілкування. Комунікабельність. Товариськість. Значення спілкування для координованої спільної діяльності.	1
Види і типи спілкування. Засоби вербальної та невербальної передачі інформації. Соціальна перцепція.	1
Який Я у спілкуванні? Бар’єри спілкування (діагностичне заняття).	1
Спілкування в групі. Як привернути до себе увагу та як правильно використовувати лідерські повноваження у груповій взаємодії (тренінгові заняття).	1
Конформізм, нонконформізм та колективізм. Тиск середовища та його підтримка. Як Я реагую на критику? (тренінгові заняття).	1
Самостійна робота. Лідерство. Формальний та неформальний авторитет.	1
Емпатія. Відвертість та довіра як умови ефективного спілкування в сім’ї, класі, референтній групі, міжособистісних відносинах.	1
Контрольна робота	1

Дуже часто в повсякденному житті ми стикаємося з таким поняттям як комунікабельність. Це можуть бути різні оголошення про пошук друзів, партнерів, пропозиції про роботу і так далі. Найчастіше, вживаючи цей термін, люди мають на увазі вміння спілкуватися.

Для багатьох роботодавців вміння ефективно взаємодіяти з оточуючими, а головне, наявність бажання це робити, є визначальним чинником при прийомі на роботу. Багато професій пов’язані саме із спілкуванням, будь то телефонні переговори або безпосередній контакт з клієнтами. Крім того, не можна забувати і про колектив. Для ефективної роботи будь-якої компанії важливо розуміння і доброзичливість серед товаришів по службі.

Комунікабельний людина завжди щиро цікавиться громадським життям і справами кожного окремо взятого члена колективу. Для цього цілком достатньо виконувати декілька простих правил:

 завжди вітатися з колегами і прощатися;

 не соромитися і не лінуватися відповідати і задавати питання;

 уважно вислуховувати співрозмовника ;

 висловлювати свої ідеї і активно їх обговорювати.

Що таке комунікабельність? Це не просто вміння спілкуватися з людьми. Головне, щоб після розмови у людей залишалося позитивне враження про вас. Для того щоб з’ясувати, наскільки ви досягли успіху в цій справі, дайте відповідь на кілька питань:

 При виникненні конфлікту чи будете ви наполягати на з’ясуванні всіх обставин навіть у тому випадку, якщо через це можуть зіпсуватися відносини з колегами ?

 Чи є для вас проблемою підготувати доповідь і виступити з ним на нараді або зборах?

 Якщо ваші колеги висловлюють помилкову точку зору в добре знайомому вам питанні, чи станете ви заперечувати і наполягати на своєму?

 Нервуєте ви перед діловою зустріччю?

 Якщо незнайома людина на вулиці запитує вас, як пройти куди-небудь, ви з готовністю допоможете, не дратуючись і не злостячись при цьому ?

 Потрапивши на вечірку, ви завжди збираєте навколо себе друзів і просто знайомих і захоплюєте їх жартами та цікавими розповідями?

Якщо на всі або більшість питань ви відповіли позитивно, то можете вважати, що комунікабельність це ваша риса, і спілкування з вами доставляє оточуючим задоволення. В іншому випадку вам необхідно замислитися над вирішенням проблем. Зі сформованої ситуації є два виходи. Перший – знайти відповідну роботу і продовжувати мовчки соромитися людей, а другий – працювати над собою.

Розвиток комунікабельності – процес нескладний. Головне – поставити собі мету і поступово наближатися до неї. Наступні правила допоможуть вам добитися бажаного:

 отримуйте задоволення від спілкування;

 ніколи не уникайте спілкування;

 старайтеся заводити розмову на будь-яку тему;

 розвивайте міміку, інтонації і так далі;

 дивитеся на світ з оптимізмом.

Людина народжується абсолютно безпорадним. Всі навички і знання він набуває протягом життя. Це стосується і такої якості, як комунікабельність. Це навик, який допомагає людям співіснувати, насолоджуватися життям, отримувати нові знання, пізнавати світ.

Працюючи над собою кожен день, ви навчитеся знаходити підхід до будь-якій людині, формувати дружні або ділові відносини.

При влаштуванні на роботу кожен потенційний співробітник проходить співбесіду. Дуже важливо при цьому справити сприятливе враження. Намагайтеся бути спокійними і доброзичливими. Розповідь про себе необхідно підготувати заздалегідь. Також позначте цікавлять вас (умови роботи, рівень заробітної плати). Не поспішайте викладати всю інформацію про себе. Зайва балакучість, як правило, не вітається. Слухайте уважно і ні в якому разі не перебивайте співрозмовника.

Готовність, а головне, уміння спілкуватися завжди працюють на вашу користь.

Товариськість — це міжособистісні стосунки, які базу­ються на єдності інтересів у спільній діяльності і передбача­ють духовну (ідейну) єдність та відповідний ступінь рівності. Духовна єдність виникає внаслідок особистісної симпатії і спільності інтересів.

У товариськості як формі моральної культури реалізується потреба людини у спілкуванні, а єдність цілей, схожість жит­тєвих поглядів (як основа товариськості) надають емоційного забарвлення стосункам. Для товариських стосунків найхарак­тернішою є спільна діяльність. Саме слово «товариш» похо­дить від слів «майно», «товар» і означає рівний в усьому, по­мічник, співпрацівник, співучасник. Розрив чи порушення єдності інтересів може зруйнувати товариські стосунки.

Народний епос свідчить про те, що почуття товариськості було притаманне нашим предкам ще у давні часи. Воно ви­никло з необхідності виконувати спільну справу, але поступо­во перетворилося на одну з найблагородніших потреб люди­ни, у незамінну моральну цінність суспільства й особистості. Товариськість збагачує зв'язки, що встановлюються між людь­ми в кооперації, де вони виступають як партнери, і у співпра­ці, де вони — колеги, доповнюючи їх новими формами спіл­кування: спільні дозвілля, спорт, громадська робота тощо.

Специфіка різних сфер соціального життя відображається у багатстві смислових відтінків поняття «товариськість». На­приклад, товариші по зброї, по службі, фронтові тощо. Сут­ність цього поняття полягає у взаємодопомозі у спільній спра­ві і прагненні вдосконалити особистіші риси кожного в інтересах досягнення мети.

Формуванню товариських стосунків сприяють також схо­жі життєві умови, які є характерною ознакою розподілу това­риських і приятельських стосунків. Останні виникають між людьми на основі особистих симпатій у процесі повсякденно­го спілкування і якихось менш істотних інтересів. На рівні приятелювання життєві цілі не обов'язково повинні збігатися, може не бути й спільного інтересу, глибокої, серйозної заці­кавленості долею іншого. Ці стосунки зовнішньо доброзичли­ві, підтримуються періодичними контактами, пов'язані з ви­конанням взаємних послуг, обміном думок. Але при цьому не досягається той рівень душевної близькості, коли спілкування людей веде до вдосконалення особистих рис. Приятельські стосунки не мають твердої основи і досить легко розривають­ся, але можуть перерости і в дрркні.

Товариські стосунки виникають на основі спільної діяль­ності і можуть розвиватися навіть за відсутності симпатії. То­варишів об'єднують спільні інтереси і, головне, почуття відпо­відальності за спільну справу. Характер діяльності людей, безумовно, впливає на тривалість товариських стосунків. Вони міцнішатимуть, коли діяльність буде пов'язана з труднощами. Особливої міцності товариським стосункам надає ідейна спільність, однакове розуміння сенсу життя, місця людини в суспільстві.

Кожен народ, країна знають немало прикладів високих товариських стосунків. Саме їм притаманне прагнення і вмін­ня бачити в людині все краще, цінне й добре. Ці властивості не виншсають стихійно, а формуються у процесі виховання в дитячому, шкільному, трудовому колективах, в сім'ї тощо. То­вариськості треба вчити, прищеплювати відповідні їй риси, і тоді виникає розуміння тих обов'язків, які покладаються на людину в ході товариських стосунків — поваги до інших, принциповості, нетерпимості до моральних вад, доброзичли­вості тощо.

Товариські стосунки складаються за особливими правила­ми: не зачіпляти інтереси одне одного, але в той самий час не залишатися байдужим до недоліків; критично ставитися до спільної діяльності й до її результатів; самокритично оцінюва­ти свій внесок у цю діяльність. Якщо мотивами критики є турбота про людину, повага до неї, прагнення допомогти, то така критика стає початком на шляху до самовдосконалення. Подібне критичне ставлення зміцнює товариськість і може стати необхідною умовою дружби.

Отже, товариськість передбачає наявність спільної діяль­ності, єдності цілей і відповідної емоційної забарвленості від­носин, прагнення до взаємодопомоги, солідарності й підтрим­ки. Товариські стосунки є одним із виявів принципу колективізму, які забезпечують особистості взаємоповагу, до­віру, моральну і психологічну захищеність.

Спілкування та його значення в житті людини

Спілкування являється необхідною передумовою існування людини і суспільства в цілому. Людина не може жити, працювати, задовольняти свої матеріальні і духовні потреби, не спілкуючись з іншими людьми. В цьому значенні спілкування є та «соціальна екологія», поза якою людина втрачає все людське і опускається до рівня тваринного існування. Отже, спілкування є необхідна умова існування людини в філогенезі і разом з тим один з основних факторів та найважливіше джерело психічного розвитку людини в онтогенезі.

Соціальне буття людини включає не лише відношення до природи і суспільства, але й до конкретних людей, з якими вона вступає у прямі або опосередковані контакти. У своєму індивідуальному розвитку людина набуває соціального досвіду в процесі її діяльності і спілкування з іншими людьми.

Спілкування - це форма життєдіяльності індивіда, рівень активності і діяльності особи. У процесі спілкування відбувається обмін інформацією, взаємовплив, співпереживання, формування переконань, поглядів, характеру, інтелекту. Головна мета спілкування полягає у задоволенні людьми своїх потреб - біологічних, соціальних і духовних.

Основними мотивами спілкування є потреби у пізнанні і самопізнанні, в духовному і емоційному контакті, у безпеці і психологічному захисті, у визнанні і престижі, у керівництві і домінуванні, у допомозі і альтруїзмі. У процесі спілкування індивід виявляє і реалізує свої прагнення бути особистістю, громадянином, професіоналом.

Спілкування між людьми відбувається у різних формах:

По-перше, у формі анонімного спілкування (партнери залишаються незнайомими, анонімними - тимчасові контакти пасажирів автотранспорту, жителів одного мікрорайону);

По-друге, у формі функціонально-рольового спілкування (зв'язки між його учасниками обумовлені їх соціальними ролями: лікар - хворий, педагог - учень, керівник - підлеглий);

По-третє, як неформальне спілкування, яке реалізується за межами офіційних відносин (спілкування між друзями, закоханими).

Людське спілкування розвивається і формується на засадах спільної трудової діяльності. У процесі праці люди впливають не тільки на природу, а й один на одного, вони не можуть щось виробляти, не об'єднуючись певним чином для спільної діяльності і для взаємного обміну своєю діяльністю. У зв'язку з цим історія є система пов'язаних одна з одною форм спілкування. Ця система взаємодій і взаємних впливів є тим соціальним процесом, суть якого, на відміну від праці як виробництва речей («обробка природи людьми»), складає виробництво відносин («обробка людей людьми»).

У феномені (явищі) спілкування виявлено і науково обґрунтовано чимало потреб, найбільш істотними з них є:

1. Контактувальна потреба. Людина мусить постійно сприймати інших людей, контактувати, спілкуватися з ними. Без цього деградує її психіка руйнуються мовлення, мислення, пам'ять, почуття.

2. Діяльнісна потреба. Щоб діяти, працювати людина мусить взаємодіяти з іншими людьми, узгоджувати з ними свої дії, що досягається за допомогою, посередництвом спілкування.

3. Пізнавальна потреба. Людина шукає і знаходить в спілкуванні нову інформацію, думки, ідеї, духовні цінності. Це особливо стосується дітей, підлітків, спілкування для них - провідне джерело пізнання світу.

4. Емоційна потреба. З одного боку, людина шукає в спілкуванні підтвердження в почуттях інших людей власної цінності, неповторності, незамінності, прийняття, довіри, захисту, підтримки, симпатії, толерантності, ніжності, любові: подолання таким підтвердженням і прийняттям почуттів самотності, невпевненості, розгубленості, тривоги, туги, страху, відчаю та інших негативно забарвлених переживань.

5. Патронажна потреба. З одного боку, людина шукає самоствердження, самореалізації в лідерстві, переважанні, в керуванні іншими, їх вчинками, судженнями, відношеннями, в пошануванні з їх боку. З іншого, це потреба в приналежності до когось сильного, потужного, авторитетного, референтного, авторитарного, в підпорядкуванні, підкоренні йому з метою перекладення на нього відповідальності за організацію діяльності, її стратегію і тактику, за прийняття рішень.

Зрозуміло, що названі нами потреби спілкування є найбільш узагальненими, їх можна уточнювати, ділити на основі різних особливостей, аспектів, нюансів.

Ці різноманітні і різносторонні потреби людей задовольняються в тій чи іншій мірі через функції спілкування.