Види діяльності
Діяльність дуже різноманітна за проявами своїх видів. Перший вид людської свідомості – це гра.
Ігрова діяльність – це вид усвідомленої діяльності, де ціллю є суб’єктивне задоволення від процесу самої гри. В основному ігрова діяльність спостерігається у дітей. Гра має розвиваюче значення, а також виступає способом реалізації дитячих потреб.
Розрізняють такі типи ігор:
Індивідуаліні ігри.
Групові ігри.
Предметні ігри.
Сюжетні ігри.
Рольові ігри.
Праця – це провідний вид людської життєдіяльності, спрямований на виробництво визначених суспільно корисних, матеріальних чи ідеальних продуктів. Предметом психологічного пізнання виступають компоненти трудової діяльності та умови, в яких вона відбувається.
Основні мотиви трудової діяльності людини виражені у її відношенні до праці.
Навчальна діяльність – це цілеспрямоване засвоєння системи знань, навичок та вмінь.
Ціль, яку досягає навчання, полягає в підготовці об’єкта до майбутної діяльності.
7. Спілкування, мовлення і мовленнєві засоби особистості
План:
Поняття комунікації.
Спілкування і мовлення, види мовлення.
Функції спілкування.
Поняття комунікації
Комунікація (від лат. сommunico – роблю загальним, зв’язую, спілкуюсь) являє собою смисловий аспект соціальної взаємодії. Вона передбачає обмін уявленнями, ціннісними орієнтаціями, ідеями, емоціями, почуттями.
Люди спілкуються за допомогою вербальної та невербальної комунікації. Засобом вербальної комунікації є слова з їхніми значеннями – мовлення.
У спілкуванні людей завжди включаються, крім передавання інформації, емоції. Емоційне ставлення, що супроводжує мовне висловлювання, утворює невербальну комунікацію. До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонації, паузи, сміх, сльози.
Спілкування і мовлення, види мовлення
Спілкуванння – це форма психологічного взаємозв’язку людей у процесі спільної життєдіяльності; процес становлення та розвитку контактів між людьми.
Головним засобом спілкування між людьми є слово – найважливіша мовна одиниця.
Мова – це система знаків, які мають певне значення й використовуються для передавання та зберігання інформації.
Мовлення – це процес використання людиною мови для спілкування.
У своїй діяльності людина користується різними видами мовлення. У спілкуванні широко використовують зовнішнє (усне монологічне, усне діалогічне, писемне) і внутрішнє мовлення. В усному мовленні спілкування здійснюється за допомогою мовних засобів, що сприймаються на слух.
Усне монологічне мовлення – це мовлення однієї людини: доповідача, лектора, оповідача.
Розмовне, або діалогічне мовлення відбувається у формі розмови між двома або кількома особами.
На відміну від усного, писемне мовлення використовує письмові знаки та має свої конструктивні особливості. Писемне мовлення за конструкцією складніше і важче за усне мовлення, але воно дає змогу в процесі писання ретельно працювати над словесним оформленням думки.
Внутрішнє мовлення існує тільки в нашому мозку, це мовлення, звернене до самих себе. Внутрішнє мовлення важливе для процесу мислення, самосвідомості і регулювання поведінки. Мовний досвід людини у спілкуванні з іншими людьми визначає смисл внутрішнього мовлення. Воно є початковим моментом мовного висловлювання і тому використовується при спілкуванні людини з людиною.