2. Проектування конкретного технологічного процесу

На цьому етапі розробляється детальна схема конкретного процесу (за вибором викладача) - друкарського чи брошурувально-палітурного виробництва. Ця робота базується на завданні з проектування, в яке можуть входити технічні характеристики видання, показники його конструкції, результати проектування і розрахунків друкарського виробництва, а також деякі інші дані, отримані під час аналізу видання.

Виробнича потужність потокових ліній або поопераційного устаткування брошурувально-палітурного цеху, на яких виготовляється запроектоване видання, в кінцевому результаті впливає на річну виробничу програму випуску підприємством готової продукції даного типу: певного формату, обсягу та тиражу або на кількість назв. Кількість назв видання, яке проектується, визначається за формулою:

,

де В_п – річна виробнича потужність основного брошурувально-палітурного устаткування, тис. примірників.

За двозмінної роботи В_п у середньому становить: потокової лінії «Колбус» та «Книга 270» - 6800, лінія незшивного клейового скріплення – 12000, ВШРА – 18000, поопераційне устаткування – 3200, при комплектуванні блоків уручну – 2400 тис. примірників.

Складається детальна схема, в якій вказано всі операції технологічного процесу і технологічне устаткування, необхідне для виконання кожної операції (або групи операцій), його технічна характеристика; вибираються основні матеріали, визначаються їх показники. Описуються способи запобігання браку в процесі виготовлення продукції, проектуються методи та засоби контролю, визначаються допуски на виконання операцій.

При обчислених завантаження по процесах враховується запроектований варіант технологічного процесу. При цьому розраховують:

у друкарському виробництві:

• кількість машино-приладок для друкування основного видання (паковання, етикетки) і додаткових елементів (приклейки, обкладинки, суперобкладинки, титул тощо);

• завантаження при друкуванні як основного тексту, так і додаткових елементів видання (паковання), і в аркушопрогонах так і в фарбовідбитках;

у брошурувально-палітурному виробництві:

• кількість примірників готової продукції;

• кількість простих і складних зошитів;

• кількість приверток при обрізуванні видання із трьох сторін (якщо ця операція виконується на різальних машинах);

• кількість блоків;

• кількість обкладинок чи палітурок;

• кількість аркушів, що розрізають на одноножових різальних машинах;

• кількість аркушів для фальцювання;

• кількість аркушів для лакування, тиснення, висічки, каширування.

Розрахунки завантаження виконують із врахуванням відходів на технічні та технологічні потреби. Потім визначають необхідну кількість основних матеріалів та технологічного устаткування.

Вибір технологічного процесу виготовлення видання треба виконувати на основі техніко-економічного аналізу та порівняння можливих варіантів.

Визначення економічної ефективності запроектованого варіанту технологічного процесу виготовлення видання (чи проведення порівняння двох можливих варіантів виготовлення видання) виконують за показником приведених витрат (П), який визначають за формулою:

де А – норма часу на окремі нормовані підготовчі та завершувальні роботи, пов’язані з виконанням одного тиражу (наприклад, машино-приладка, переналагодження тощо), год;

х – тираж видання, тис. прим.;

В – нормативний час на певій технологічній операції (норма часу на облікову одиницю продукції), год;

С – собівартість виготовлення продукції, грн;

Е – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (Е = 0,15);

К – питомі капітальні витрати, що припадають на одну машино-годину роботи, грн.

Собівартість виготовлення продукції (С) рекомендується визначати за основним статтям витрат на одну машино-годину роботи для кожної машини, верстата, автомата чи агрегату, які задіяні у технологічному процесі, за формулою:

С = (З + В_ел+В_ек+В_р+В_ам+В_пл+В_буд),

де З – годинна зарплата всього штату робітників на конкретному технологічному устаткуванні, грн;

В_ел – витрати на електроенергію на одну маш.-год. роботи одиниці конкретного технологічного устаткування, грн;

В_ек – витрати на утримання та експлуатацію устаткування на одну машино-годину його роботи, грн;

В_р – витрати на ремонт і технічне обслуговування устаткування на одну маш.-год. його роботи, грн;

В_ам – доля амортизаційних відрахувань на одну машино-годину роботи устаткування, грн;

В_пл – доля амортизаційних відрахувань виробничої площі певного робочого місця, грн;

В_буд – витрати на утримання та поточний ремонт будівлі, що припадає на одну машино-годину роботи устаткування, грн;

Годинну зарплату всього штату робітників на даному устаткуванні визначають за формулою:

д е а – сумарна тарифна ставка штату робітників машини, грн;

К_д – коефіцієнт доплат (К_д = 0,1);

К_п – премії (К_п = 0,5);

Витрати на електроенергію:

де Ч – вартість 1 кВт-год, грн;

N – сумарна потужність усіх приймачів струму, кВт;

Ч_м – коефіцієнт втрат енергії в мережі (для друкарського цеху 0,9, для БПП – 0,73).

В итрати на утримання та експлуатацію устаткування:

де Т_к – трудомісткість капремонту, н-год (200 год);

РЕ - трудомісткість одиниці ремонтної складності (50 год);

В_ре – витрати на утримання устаткування на одиницю РЕ;

Т – річний фонд роботи машини, год (при двозмінній роботі 4000 год);

Т_р – час на ремонт, год.

Витрати на ремонт і технічне обслуговування устаткування:

де В_е – витрати на ремонт.

А мортизаційні відрахування на одну машино-годину роботи устаткування:

де Ц_м – ціна машини, грн;

К_т – коефіцієнт витрат на транспортування і монтаж машини (К_т = 1,1);

Н_а – норма амортизації, % (15%).

Частка амортизаційних відрахувань виробничої площі робочого місця:

де П_в – виробнича площа, зайнята машиною, м²;

К_д – коефіцієнт додаткової площі для обслуговування (для друкарських цехів К_д = 4, для БПП – 4,5);

Ц_пл – ціна 1 м² площі;

Н_аб – норма амортизації будівель (5%).

Витрати на утримання та поточний ремонт будівлі:

д е В_рб – витрати на ремонт будівель.

Питомі капітальні витрати:

де К – капітальні вклади.

Якщо у варіантах, які порівнюють, задіяно декілька типів машин, то розрахунки здійснюють для кожного типу устаткування, а для порівняння отримані дані сумують. Значення А і В знаходять у [6].