Експлуатація освітлювальних і опромінювальних установок

Недотримання правил технічної експлуатації освітлювальних і опромінювальних установок знижує ефективність їх роботи, створює небезпеку враження електричним струмом людей і тварин. Теплові явища, що виникають при аварійних режимах роботи установок, можуть визвати небезпечний перегрів окремих їх частин і призвести до пожежі або вибуху.

При прийманні освітлювальної чи опромінювальної установки в експлуатацію перевіряють:

фактичну освітленість чи опроміненість, що забезпечується установкою;

відповідність проекту марок проводів, площі їх поперечного перерізу і способів прокладання;

схеми з'єднання проводів і розподіл навантажень за фазами;

відповідність проекту захисних елементів;

надійність закріплення ізолюючих опор, апаратури, деталей, конструкцій;

відповідність нормам опору ізоляції проводки.

Основне завдання експлуатації освітлювальних і опромінювальних установок - забезпечити ефективність їх роботи, підтримувати справними всі елементи установки.

Для забезпечення заданих рівнів освітленості, створюваних установкою, необхідно слідкувати за значенням величини напруги в мережі, станом світильників і опромінювачів. При дуже великих відхиленнях або коливаннях напруги необхідно вияснити причину і усунути її. Важливе значення має своєчасне чищення світильників і опромінювачів, оскільки через пил їх освітленість може знижуватись в 1,5...2 рази і більше. Частота чищень світильників і опромінювачів залежить від умов навколишнього середовища: у приміщеннях з великим виділенням пилу, кіптяви - чотири рази в місяць; у приміщеннях з малою запиленістю - два рази в місяць; в установках зовнішнього освітлення - три рази на рік.

Стан ізоляції слід перевіряти не рідше одного разу в два роки для приміщень з нормальним середовищем і не рідше одного разу в рік у приміщеннях з тяжкими умовами середовища. Опір ізоляції проводів вимірюють на ділянці між двома суміжними запобіжниками або за останнім запобіжником при ввімкнених вимикачах, витягнутих плавких вставках і викручених лампах. Значення опору ізоляції повинно бути не меншим ніж 0,5 МОм.

Для роботи опромінювальних установок складають графік-розклад режиму опромінення. При відхиленні напруги мережі більше ніж на п'ять відсотків у режим опромінення повинні вноситись відповідні поправки для забезпечення заданої дози опромінення. По мірі старіння ламп потрібно відповідно збільшувати тривалість опромінення. Опроміненість, створювану джерелами УФ випромінювання, необхідно періодично перевіряти уфіметром. По мірі старіння ламп необхідно відповідно збільшувати тривалість опромінення. При зниженні опроміненості в результаті старіння ламп більш ніж на ЗО відсотків їх необхідно замінити новими.

Зворотно-поступальний рух опромінювачів в установках для УФ опромінювання повинен здійснюватись автоматично. При зупинці опромінювачів напруга повинна автоматично вимикатись.

При роботі з ввімкненими джерелами УФ випромінювання персоналу необхідно одягати окуляри з димчастого або товстого безколірного скла і запобігати опроміненню незахищених частин тіла. Приміщення, у яких працюють джерела УФ випромінювання, необхідно вентилювати для видалення озону і окислів азоту.