5.1. Сировинна база для одержання біодизелю

Основною вихідною сировиною для виробництва біодизелю є насіння ріпаку. Україна має значний потенціал для вирощування цієї культури. Особливо привабливим є вирощування енергетичного ріпаку на землях, забруднених радіацією (особливо на Поліссі) та непридатних для вирощування харчової продукції. Це зумовлене властивостями ріпаку очищати групі від радіонуклідів, не накопичуючи їх у насінні.

Інші джерела сировини

• соя,

• кокос,

• конопля,

• соняшник або будь-який олієвмісний сирець,

• відходи харчової промисловості,

• активний мул,

• водорості

У таблиці 5.1 наведено характеристику продуктивності різних джерел сировини за продуктивністю по олії.

Таблиця 5.1

Вихід олії з відновлюваних видів рослинної сировини

Сировина	кг олії/га	л олії/га
Соя	375	446
Соняшник	800	952
Земляний горіх (арахіс)	890	1059
Ріпак	1000	1190
Олива	1019	1212
Ятрофа	1590	1892
Кокосовий горіх	2260	2689
Пальмова олія	5000	5950
Мікроводорості	80500	95000

5.2. Технологічні особливості виробництва біодизелю

5.2.1. Виробництво чистого та модифікованого біодизелю з ріпаку

Ріпакова олія як дизельне біопаливо може використовуватися у вигляді:

• чистої олії холодного пресування (РО) (рис. 5.1);

• модифікованої етерифікованої олії (РМЕ).

Виробництво біодизелю є двоетапним процесом, поєднуючим відомі механічні технології, застосовувані в олійній промисловості з технологіями, застосовуваними в хімічній промисловості.

Р ис. 5.1. Класична агропромислова технологія біодизелю

Залежно від потужності виробництва виділяють дві технології отримання біодизелю:

• «холодна» технологія застосовується на підприємствах невеликої потужності. Згідно цієї технології процес одержання біопалива проводиться за температури 20...70°С з використанням лужних каталізаторів;

• «гаряча» технологія застосовується на потужних підприємствах. Вона вимагає проведення реакції трансетерифікації за температури 240°С і під тиском 10 МПа. Така технологія вимагає доступу до джерела дешевого тепла, а також великої кількості метанолу, який після одного циклу може знову скеровуватися до процесу.

Описані технології обумовлюють організаційні рішення виробничого процесу. Процес отримання біопалива «холодною» технологією може реалізуватися на малих переробних підприємствах, виробляючих до 500 тонн біопалива щороку. «Гаряча» технологія може бути реалізована на великих підприємствах, хімічних та оліє-жирових комбінатах. Від вибору технології залежить вартість переробки ріпакової олії на біопаливо.