3.1. Види біопалива

Біологічні види палива (біопаливо) – тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива До біопалив першого покоління належать біоетанол, біодизель; біопалив другого покоління — різні палива, отримані методами піролізу біомаси, за технологією BTL (Biomass to liquid) або інші палива, відмінні від метанолу, етанолу, біодизелю ; біопалив третього покоління — біоводень, палива, отримані з водоростей

Перелік нормативно-правових документів, прийнятих в Україні, які регулюють відносини у сфері використання біопалива:

• Указ Президента України від 26.09.03 р. № 1094/2003 р. "Про заходи щодо розвитку виробництва палива з біологічної сировини";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.03 р. № 451 "Про затвердження Програми розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей на 2003-2007 роки";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2000 р. № 1044 "Про затвердження програми "Етанол"";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.06 р. № 951 "Про перелік об'єктів, що фінансуються у 2006 році за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам" відповідно до статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік";

• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.05 р. № 576-р "Про схвалення Концепції Програми розвитку виробництва дизельного біопалива на період до 2010 року";

• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.06 р. № 145-р "Про схвалення енергетичної стратегії України на період до 2030 року";

• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.05 р. № 566-р "Про схвалення Концепції Комплексної державної програми реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року";

• Наказ Мінфіну від 04.07.06 р. № 631 "Про визначення пріоритетних напрямів енергозбереження".

Найперспективніші види біопалива:

• тверде біопаливо;

• рідке біопаливо;

• біодизель;

• біоетанол (паливо на основі жирів тварин, рослин, мікробів та продуктів їх етерифікації);

• газове біопаливо ;

• біогаз (продукт матеноферментації відходів до сумішу метану та вуглекислого газу);

• біоводень (термохімічне, біохімічне та біосинтетичне перетворення біомаси).

3.2. Тверде біопаливо

В Україні тверде біопаливо представлено переважно сільськогосподарськими відходами та відходами деревини лісової промисловості. Первинні лісові відходи (залишки при заготівлі деревини) – включають у себе кілька типів деревної біомаси – деревина з рубок догляду (часто все дерево), лісосічні відходи або порубкові залишки (гілки, вершини дерев) і пні. Вторинні лісові відходи (відходи переробки деревини) – різні види біомаси, що виникають при промисловій переробці деревини: тирса і тріска, кора, залишки деревини, чорний луг.

Потенціал лісової біомаси в Україні станом 2008 р. наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Потенціали лісової біомаси в Україні 8

Розподілення відходів сільського господарства за територією країни насамперед залежить від величини посівних площ та наявної кількості худоби в області. Велика частка потенці алу припадає на центральні регіони країни (рис. 3.2. та 3.3).

Тверді відходи сільського господарства також умовно поділяють на первинні відходи (ПВ) – це ті матеріали, які залишаються на полях як побічні продукти після збору врожаю первинних сільськогосподарських культур. Вони складаються із соломи злакових культур та ріпаку, стебел соняшнику і кукурудзи і вторинні відходи (ВВ) – являють собою специфічний вид відходів та включають різноманітні види біомаси. Кількість ВВ зростає в процесі підготовки продукції сільського господарства до виробництва продуктів харчування чи кормів. Це жом цукрових буряків, лушпиння соняшнику, рису, горіхова шкаралупа, відходи кавових і квасолевих бобів та інші види біомаси подібного типу.

Рис. 3.2. Потенціал первинних відходів сільського господарства в Україні 8

Відходи сільського господарства, які можуть використовуватися як тверде біопаливо, включають солому озимих та ярових культур, стовбури і початки кукурудзи, лушпиння та стовбури соняшника. Якщо говорити про солому, то вона використовується для таких цілей, як корм та підстилка для тварин. Та солома, що використовується для згаданих цілей, віднімалась від загальної кількості соломи. Припускається, що 30% від усієї соломи можна використовувати у якості палива. Крім того, частина стебел кукурудзи використовується для інших цілей. Отже, припускається, що 50% від решти кукурудзяних стебел можуть бути використані для виробництва енергії. Припускається також, що 100% соняшникового лушпиння і 80% стебел соняшника будуть використані як паливо.

Рис. 3.3. Потенціал вторинних відходів сільського господарства

в Україні 8