4. Транспортні засоби та ефективність їх використання

Транспорт є важливим складником логістичної системи підприємс­тва. Тому головними завданнями є визначення оптима­льної потреби в різних видах транспорту, координація їх роботи, розробка оптимальних маршрутів перевезень матеріальних ресурсів, ефективна органі­зація вантажно-розвантажувальних робіт, вибір найефективнішого транспор­тного засобу для перевезення відповідного вантажу з урахуванням низки фак­торів тощо. Транспортні витрати займають значну частку в структурі витрат на виробництво продукції, тому важливо забезпечити високу ефективність використання транспортних засобів в аграрних підпри­ємствах.

Транспортні роботи виконуються такими видами транспорту: автомобільним, тракторним, гужовим і в незначних обсягах — трубопровідним (водопро­води, молокопроводи). Співвідношення між окремими видами транспорту і розподіл обсягу перевезень за видами транспортних засобів установлюють у кожному підприємстві з урахуванням таких факторів, як клас вантажу, дорожні умови, відстань перевезень, терміновість, погодні умови, спосіб виконання вантажно-розвантажувальних робіт, технологія виробництва сільськогосподарської продукції.

Великі обсяги і широкий ареал виробництва сільськогосподарської продук­ції, високий рівень її товарності, необхідність завезення значної маси ресурсів промислового походження для провадження у сільському господарстві відтворювального процесу, здійснення аграрними підприємствами будівельно-монтажних робіт зумовлюють високий рівень транспортомісткості цієї галу­зі. Цей показник визначається діленням обсягу транспортних робіт у тоннах пе­ревезеного вантажу й окремо в тонно-кілометрах на площу ріллі. В багатьох підприємствах транспортомісткість становить 90 — 100 т і 1500 — 1700 т/км.

В аграрних підприємствах обсяг вантажів у тоннах визначають за технологі­чними картами вирощування сільськогосподарських культур і виробництва продукції тваринництва з одночасним урахуванням перевезень різних матеріа­лів (наприклад, будівельних), мінеральних добрив, нафтопродуктів, палива тощо, обсягу робіт з обслуговування соціальної сфери.

Знайдений обсяг вантажів множать на коефіцієнт повторності їх перевезень і в такий спосіб одержують обсяг транспортних робіт (вантажоперевезень) у тоннах.

Коефіцієнти повторності розраховують за кожним видом вантажів ділен­ням загального обсягу перевезень певного виду продукції (виду вантажу) на об­сяг її виробництва.

Наприклад, якби зерно від комбайна транспортували безпосередньо на еле­ватор, то коефіцієнт повторності становив би одиницю. Але оскільки зерно транспортується спочатку на тік, а потім після доробки — на елеватор, в комо­ру, а з комори — в кормоцех, на поле (насіння), на ринок і т. д., то коефіцієнт повторності значно зростає.

Як свідчить практика, цей коефіцієнт по зерну є в межах 2-2,4, картоплі - 1,6-1,8, овочах, фруктах- 1,5-1,6, кормових коренеплодах — 1,7-2,0, по сіну з сіяних трав — 1,5-1,7, зеленій масі — 1,1-1,2, мінеральних доб­ривах — 1,8, будівельних матеріалах — 1 і т. д.

Обсяг транспортних робіт у тонно-кілометрах, або вантажооборот обчислюють множенням обсягу вантажоперевезень у тоннах на середню зваже­ну відстань перевезень, яку визначають на основі звітних даних.

При плануванні цього показника враховують також можливі зміни у ванта­жопотоках. Обсяг вантажоперевезень у тоннах і вантажооборот у тонно- кілометрах по підприємству залежить від площі землекористування, рівня вро­жайності культур і продуктивності тварин, спеціалізації господарства, його від­даленості від переробних і заготівельних організацій, залізничної станції, а та­кож від обсягу здійснюваних господарським способом будівельно-монтажних робіт. Чим більший обсяг транспортних робіт по підприємству, тим більше йо­му потрібно мати транспортних засобів для перевезення вантажів.

Важливо також пам’ятати, що автомобілі економічно не вигідно використо­вувати для перевезень вантажів на відстань менше 3 км. Чим вища вантажопід­йомність автомобілів, тим раціональніше їх використання на далеких відстанях. Як свідчить практика, в сучасних умовах найефективнішим є використання ав­томобілів вантажопідйомністю 4-6 т. Гужовий транспорт доцільно викорис­товувати для перевезення разових вантажів на невеликі відстані.

Вибір транспортного засобу повинен здійснюватися і з орієнтацією на дося­гнення якісних показників транспортного обслуговування, головними з яких є перевезення вантажів вчасно, без втрат і повнота виконання замовлень на транспортні перевезення.

Структура вантажів, що формуються в процесі господарської діяльності під­приємств, а також економічна доцільність використання відповідних транспорт­них засобів зумовлюють необхідність встановлення раціонального співвідно­шення між автомобільним, тракторним і гужовим видами транспорту.

Витрати на транспортні роботи аграрних підприємств включа­ються в собівартість виробленої ними продукції, отже, здорожують її виробництво. Знизити ці витрати можна лише завдяки ефективнішому використанню транспортних засобів, насамперед вантажних автомобілів. Для оцінки й аналізу рівня їх використання застосовують ряд техніко-економічних показників, що відображають специфіку транспортного процесу, продуктивність, умови і режим роботи транспортних засобів.

Для визначення окремих техніко-економічних показників роботи автотранс­порту використовують такі поняття, як «автомобіле-дні перебування в господарстві», «автомобіле-дні в роботі», «середньооблікова кількість автомобілів і їх вантажопідйомність».

Автомобіле-дні перебування в господарстві розраховують підсумовуванням усіх календарних днів перебування кожного вантажного автомобіля в підпри­ємстві протягом року, а автомобіле-дні в роботі — підсумовуванням днів їхньої роботи. Діленням автомобіле-днів перебування в господарстві на 365 визнача­ють середньооблікову кількість автомобілів, а вантажопідйомність середньооблікового автомобіля — діленням автомобіле-тонно-днів на автомобіле-дні перебування в господарстві.

Усі показники використання автотранспорту поділяються на три групи: ін­тенсивності, продуктивності й економічності.

Показники інтенсивності використання автотранспорту:

коефіцієнт використання автопарку, який визначають діленням автомобіле-днів перебування в господарстві на автомобіле-дні в роботі;

коефіцієнт технічної готовності, який розраховують діленням різниці між автомобіле-днями перебування в господарстві і автомобіле-днями в ремонті на автомобіле-дні перебування в господарстві;

середню технічну швидкість, яку обчислюють діленням загального пробігу автомобілів на час перебування в русі;

середню експлуатаційну швидкість, що є часткою від ділення загального пробігу на час перебування автомобілів у наряді;

середню відстань перевезень тонни вантажу, яку розраховують діленням вантажообороту в тонно-кілометрах на загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах;

середньодобовий пробіг автомобіля в кілометрах, який визначають діленням загального пробігу автомобілів на автомобіле-дні в роботі;

коефіцієнт використання пробігу, що дорівнює відношенню пробігу авто­мобілів з вантажем до загального пробігу;

коефіцієнт використання вантажопідйомності К_в, який розраховують за формулою:

К_в = ,

де З_во — загальний вантажооборот, т/км; В_оп — вантажооборот причепів, т/км; П_в — пробіг з вантажем, км; В_п — вантажопідйомність середньооблікового ав­томобіля, т.

Показники продуктивності автотранспорту:

виробіток автомобілів на одну середньооблікову автомобіле-тонну В_а:

В_а = ,

де В_т — кількість перевезених вантажів, т; А_тд — автомобіле-тонно-дні;

кількість тонно-кілометрів на одну середньооблікову автомобіле-тонну В_ткм розраховується з виразу:

В_ткм = ,

де З_во — загальний вантажооборот, т/км; А_тд — автомобіле-тонно-дні;

Показники економічності автотранспорту:

собівартість тонно-кілометра (10 або 100 т/км), яка визначається діленням прямих експлуатаційних витрат по автотранспорту на вантажооборот;

прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу й окремо на 1 т перевезе­ного вантажу, грн;

витрати пального на 100 км пробігу і окремо на 100 т/км;

витрати пального на 1 т перевезеного вантажу.

Рівень наведених техніко-економічних показників приблизно коливається у таких межах: коефіцієнт використання автопарку — 0,70-0,75, технічної го­товності — 0,81-0,85, використання пробігу — 0,50- 0,55, використання вантажопідйомності — 0,85-0,90, середньотехнічна швидкість — 22-26 км, середньоексплуатаційна — 13-16 км, середня відстань перевезень — 18-23 км, виробіток на одну середньооблікову автотонну — 900-1200 т і 15-25 тис. т/км.

Найбільш повно про ефективність використання автомобільного парку мож­на судити за показниками продуктивності та економічності. Підвищення їх рів­ня досягається, коли абсолютна величина коефіцієнтів використання автопарку, технічної готовності, використання пробігу і вантажопідйомності найменше відхиляються від одиниці, а також, коли зростає середньодобовий пробіг і середньо-експлуатаційна швидкість, зменшуються простої автомобілів під навантажен­ням і розвантаженням.

Для розрахунку й аналізу вантажообороту автопарку Qткм використовують формулу:

Q_ткм = В_п ∙ К_а ∙ К_в ∙К_п ∙ L ∙ 365,

де В_п — вантажопідйомність автопарку (загальний тоннаж), т; К_а — коефіцієнт використання автопарку; К_в — коефіцієнт використання вантажопідйомності; К_п — коефіцієнт використання пробігу; L — середньодобовий пробіг автомобі­лів, км.

Цю формулу можна використовувати і для визначення та аналізу вантажообороту за окремими марками автомобілів.

Для поліпшення використання транспорту в аграрних підприємствах насам­перед важливо досягти раціональної технологічної структури перевезень. Орієн­товно вона може бути такою: автомобілями — 50-65 %, тракторними поїзда­ми — 30-35 %, гужовим транспортом — 10 %.

Для підвищення ефективності використання автопарку потрібно встанови­ти раціональну структуру його і достатньо забезпечити причепами. Зокрема, вантажопідйомність причепів доцільно довести (як мінімум) до 10-15 % ва­нтажопідйомності автопарку. Вкрай важливо також поліпшити стан доріг, підвищити кваліфікацію водіїв, покращити технічне обслуговування автомо­білів, перейти на прогресивні форми організації праці та її матеріального сти­мулювання.