Розділ 5. Хутряна сировина

§1. Сучасні уявлення про хутряну сировину. Проблеми класифікації і сучасний асортимент хутряної сировини.

Завдяки теплозахисним властивостям, зносостійкості та гарному вигляду натуральне хутро вживалось людиною для одягу з найдавніших часів і сьогодні успішно конкурує з текстилем у виробництві багатьох товарів (зимового одягу, взуття тощо). В Україні хутровий одяг є швидше необхідним вбранням, ніж атрибутом розкоші. При оцінюванні хутрового виробу споживачем сьогодні одним із основних критеріїв є натуральність - близькість до природного єства людини. Традиція носити хутровий одяг сягає давнини, адже ще наші предки, прагнучи зігрітися, інстинктивно одягали шкури тварин. Сучасний споживач прагне до природних матеріалів в одязі, будівництві, меблях тощо. Природні властивості натурального хутра здатні контролювати теплообмін організму, його дизайн ширший, ніж штучних матеріалів: кожен хутровий виріб по-своєму неповторний, а оскільки основний споживач цього товару - жінки, то саме хутряне вбрання дозволяє виявити власну індивідуальність.

Якість хутрових виробів значно залежить від хутряної сировини: напівфабрикат і виріб буде якісним, якщо сировина відповідає певним вимогам.

В природі є понад 150 видів тварин, шкури яких придатні для виготовлення побутових виробів. Незважаючи на інтенсивний розвиток текстилю і виробництва ненатурального хутра, значення натурального хутра як сировини на світовому ринку постійно зростає.

Сукупність властивостей шкірної тканини і волосяного покриву формують споживні властивості хутряної шкурки в цілому. Найважливішим товарознавчими характеристиками ШС є:

- теплозахисні властивості (ТЗВ); характеризуються теплопровідністю і визначаються товщиною, густиною, вологістю шкірної тканини та щільністю, густиною, висотою, пружністю волосяного покриву, співвідношенням покривного і пухового волоса, ступенем їх звивистості. Високі ТЗВ має ХС з густим і пишним волосяним покривом; показником ТЗВ є сумарний тепловий опір (швидкість охолодження нагрітого осердя, ізольованого від навколишнього середовища досліджуваним хутром); за ТЗВ усі види ХС поділяють на 5 груп: особливо високі (песець блакитний, північний олень, лисиця червона, бобер, куниця, соболь), високі (кріль, білка, ондатра, нутрія, кішка), середні (мерлушка, кріль щипаний), низькі (горностай, байбак), особливо низькі (хом'як, кріт, ховрах);

- маса шкурки ХС; важливий показник фізіологічних властивостей ХС в цілому (визначає масу виробу); залежить від товщини і густини шкірної тканини та від густини волосяного покриву, частково зменшується при стриженні, вищипуванні, епілювання волосяного покриву, зменшенні товщини і щільності шкірної тканини; за масою ХС поділяють на (кг/м²): особливо важку (1,6-3,0 - собака, вовк), важку (1,1-1,5 - каракуль, лисиця, соболь), середню (0,7-1,0 - норка, кріль, нутрія), легку (0,25- 0,65 - ховрах, ласка, кріт, заєць-біляк); -

- зносостійкість ХС; це сумарний показник зносостійкості волосяного покриву і шкірної тканини; визначається міцністю зв'язку волоса зі шкірною тканиною, міцністю самої шкірної тканини, стійкістю волосяного покриву до УФ-променів і світла, міцністю і пружністю волосяного стрижня, стійкістю до стирання, багаторазового згинання, фарбування, сухого і мокрого тертя; оцінюється в балах (зносостійкість хутра видри прийнято за 100 балів, бурого ведмедя - 95, бобра камчатського і річкового відповідно – 95 і 85, котика морського натурального - 85, соболя натурального - 80, норки натуральної - 70, каракулю - 60, песця голубого - 60, овчини - 55, ондатри - 45, лисиці натуральної – 40); значною мірою залежить від подальшої обробки обробки (при фарбуванні - помітно знижується: фарбовані хутра зношуються на 10 - 20 % інтенсивніше; за рахунок меншого звалювання стрижене хутро на 20 - 40 % більш зносостійке, ніж нестрижене).

- висота волосяного покриву (ВВП); це відстань (мм) від шкірної тканини до кінчиків волос у випрямленому (витягнутому) стані; ХС за ВВП поділяють на особливо довговолосі (понад 90 – єнот, вовк, росомаха); довговолосі (50-90 - лисиця, песець, бобер, видра); середньоволосі (25-50 - соболь, куниця, нутрія, норка); коротковолосі (15-25 - горностай, бабак, хом’як); особливо коротковолосі (до 15 - кріт, ховрах). ХС кожного виду має певну ВВП, що може змінюватись залежно від кряжу, сорту, статі, віку, сезону та топографічної ділянки.

- густота волосяного покриву (ГВП); це кількість волос на 1 см² площі шкурки; ХС за густотою ГВП поділяють на особливо густоволосі (понад 20 тис. - видра, бобер, песець); густоволосі (12-20 тис. - соболь, заяць-русак, кролик, ондатра); середньогустоволосі – (6-12 тис. - лисиця, вовк, куниця, білка); різковолосі (2-6 тис. -борсук, бабак, овчина); особливо рідковлосі (до 2 тис. - ховрах, хом’як, ведмідь). ГВП, як і ВВП, суттєво впливає на теплозахисні та естетичні властивості і в межах одного виду тварини залежить від кряжу, породи, статі, віку, топографічної ділянки, індивідуальних особливостей та пори року забою;

- пишність волосяного покриву (ПВП); це величина об’єму, заповненого волосом; ХС за ступенем ПВП поділяють на особливо пишні (песець, лисиця), пишні (куниця, соболь), середньопишні (норка, ондатра), низько пишні (кріт). ПВП залежить від висоти, густоти та пружності волоса;

- остистість волосяного покриву визначається кількістю пухових волос на один остьовий (криючий волос);

- м’якість волосяного покриву залежить від мікроструктури волоса, його довжини, співвідношення пухових і остьових волос, ступенем їх розвитку та товщини.

- муаристість волосяного покриву – незначна хвилястість окремих груп волоса в різних напрямах, що утворює відповідний малюнок шкурки; є одним з основних показників якості ненароджених ембріонів ягняток (каракульча, муаре та інші), та шкурок лошат, телят, козенят;

- колір волосяного покриву (КВП); особливістю ШС є те, що назви кольорів часто пов’язують із коштовними каменями (топаз, аметист) чи металами (платинова, срібна), порами року чи навіть часом доби (гуль-газ), географічними особливостями тощо; із звичних назв найчастіше вживають чорні, брунатні, руді, білі, сірі. КВП формує вміст у стрижнях волоса чорного і жовтого пігментів у вигляді зерен або у дифузному стані. За характером розподілу забарвлення шкурки ХС є рівномірно забарвлені (видра, норка), з плямистим малюнком або смугасті (рись, леопард), зонарно забарвлені (усурійський єнот, кролик-шиншила). КВП залежить ще від кряжу, породи, віку, пори року, статі та інших чинників;

- блиск волосяного покриву (БВП) залежить від будови лусочкового шару волоса та його звитості. Напрямний і остьовий волос завжди має інтенсивніший блиск, ніж пуховий. За інтенсивністю блиску розрізняють шкурки із сильним, середнім, слабим і матовим блиском, а за характером блиску – з шовковистим і склоподібним (ціняться менше)

Окрім розглянутих характеристик, якість волосяного покриву характеризують світлостійкістю, міцністю волосу, міцністю зв’язку волоса з шкірною тканиною, ін.

Особливості будови і фізико-механічні властивості шкірної тканини ХС характеризують:

- товщина шкірної тканини (ТШТ); ХС за ТШТ (мм) поділяють на особливо тонкоміздрові (менше 0,5 - білочка, тушканчик), тонкоміздрові (0,6-1 мм - соболь, кріт, горностай), середньоміздрові (1,1-1,5 - лисиця, ондатра, кролик), товстоміздрові (1,6-2 -овчина, видра, борсук), особливо товстоміздрові (більше 2 - нерпа, ведмідь, лоша). ТШТ суттєво впливає на зносо - вітростійкість, теплозахисні властивості, масу; залежить від виду тварин, топографічної ділянки шкур, статі, віку, сезону забою і регіону проживання;

- щільність шкірної тканини; є неоднакова, значно залежить від виду ХС, суттєво впливає на повітро-, паро- і водопроникність, пружно-еластичні властивості;

- міцність шкірної тканини визначає в основному зносостійкість ХС, залежить від товщини і щільності шкіряної тканини, якості первинної обробки (сушіння, консервування тощо). Найменшу міцність мають шкурки крота і горностая, а найбільшу – морського котика, овчини і видри;

- розтяжність шкірної тканини; це здатність шкурок розтягуватись у поздовжньому і поперечному напрямах при незначних зусиллях; має важливе значення при видаленні дефектів зі шкурок та при виготовленні (формуванні) виробів; залежить від особливостей будови дерми, способу вичинювання, вмісту жиру і вологи і товщини шкірної тканини.

До основних властивостей шкурок в цілому відносять:

- теплозахисні властивості (ТЗВ); ХС має ТЗВ особливо високі (песець голубий, північний олень, куниця, соболь, лисиця руда), високі (кролик, білка, ондатра, нутрія, кішка), середні (мерлушка), низькі (козенятко, горностай, бабак), особливо низькі (хом’як, кріт). ТЗВ залежать від товщини шару інертного повітря, що є між волосом і в середині волоса окремих типів, густоти, висоти, пружності, остистості волосяного покриву, товщини і щільності шкірної тканини;

- зносостійкість; залежить від виду шкурок, властивостей волосяного покриву та шкірної тканини, міцності зв’язку волоса зі шкірною тканиною; визначається стійкістю волосяного покриву до витирання, багаторазових згинів і інших видів деформацій, дії світлопогоди, забарвлення до сухого і мокрого тертя)

- маса (кг/м²); ХС за масою поділяють на особливо важкі (3-1,6 - собака, вовк), важкі (1,5-1,1 - каракуль, лисиця, соболь), середні (1,0-0,7 - норка, кролик, нутрія). легкі (0,6-0,2 - ховрах, ласка, кріт). На масу впливає товщина і щільність шкірної тканини, густота, висота та інші показники волосяного покриву.

Сортування ШС передбачає розподіл шкурок і перевірку вимогам стандартів; мета його - підбір однорідних шкурок одного виду, кряжу, розміру, сорту, висоти волосяного покриву, дефектності, кольору, відтінку, блиску, типу завитків, малюнку, товщини шкірної тканини тощо для виконання наступних операції переробки (перш за все – отримання напівфабрикату). Сортування проводять залежно від виду хутра і призначення шкурок. Найбільш відомі 3 умовні схеми сортування відповідно до розмірів ШС - велика, середня, дрібна. Доведено, що підбирати ШС безпосередньо з партій, які надійшли, не тільки важко, а й неможливо, тому це роблять поступово, підвищуючи однорідність шкурок в групах (виконують ряд сортувань для зменшення якісних відмінностей між шкурками). В загальному принципи сортування такі:

= великі шкури; овчину підбирають за малюнком волосяного покриву, товщиною шкірною тканини, породами; шкури лошат і опойок - за довжиною, малюнком і кольором волосяного покриву; шкури собаки - за дефектами і товщиною шкірної тканини; шкури нерпи за дефектами і натуральним забарвленням;

- шкурки середніх видів; каракулево-смушкова група і козенята поділяються за кольором; шкурки норки і колонка — за розмірами, за дефектами (запал остьового волоса), за кольорами і відтінками волосяного покриву (шкурки норки ще і за товщиною шкірної тканини і статтю, а шкурки колонка — за м'якістю волосяного покриву); шкурки кролика, кішки, байбака і ондатри - за кольором (додатково шкурки кролика - за дефектами); шкурки лисиці і песця сортують за розмірами, кольорами і відтінками, сріблястістю та дефектами; найбільш цінні шкурки соболя і куниці - за розмірами, кольорами, відтінками остьового волоса і пуху, м'якістю, ніжністю, блиском волосяного покриву, кольором горлової плями (додатково соболя - за наявністю сивини);

- шкурки дрібних видів сортують за розмірами, наявністю потертості і ознак линяння.

Вказані характеристики дещо відрізняються у розрізі видів ШС. Товарознавча характеристика найбільш розповсюджених у практиці торгівлі видів ШС:

- шкурки рисі і дикої кішки; волосяного покриву і регіону розповсюдження (поділ на кряжі - південний і північний), а дикої кішки – на види (комишева, степова, лісова, амурська); спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; площа (см²) – великі (рись – понад 4000, кішка комишева – понад 2700, інші види – понад 1900), середні (відповідно – 2750-400, 1600-2700, 1200-1900), дрібні (відповідно – до 2750, до 1600, до 1200); сорти – 1, 2, 3; дефекти та їх розміри – групи (1-3);

- шкурки борсука; спосіб знімання - пластом; консервування – прісно-сухі; площа (см²) – великі (понад 1750), середні (1250-1750), дрібні (до 1250); сорти – 1,2,3; дефекти і їх розміри – групи (1-4);

- шкурки білки; характеристики волосяного покриву і регіон розповсюдження (поділ на кряжі - якутський, забайкальський, амурський, єнісейський, лєнський, алтайський, обський, північно-європейський, центральний, толеутка, тувінський); спосі знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву і міздри – (сорти - 1,2,3) ; дефекти і їх розміри – (групи мала, середня, велика);

- шкурки вовка і шакала; беруться до уваги тільки зимові; характеристики волосяного покриву (мякі – лісовий вовк та грубі – степовий) і регіон розповсюдження (шкурки вовка поділяють на кряжі - полярний, сибірський, казахський, центральний, південний); спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву і міздри (сорти -1,2,3); дефекти і їх розміри (групи мала, середня, велика);

- шкурки видри; колір волосяного покриву і регіон розповсюдження (кряжі північний, південний); спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; розміри (см²): великі (понад 2500), середні (2000-2500), дрібні (до 2000); якість волосяного покриву (сорти 1,2); дефекти і їх розміри (групи мала, середня, велика);

- шкурки горностая і ласки; якість волосяного покриву, стан міздри і регіон розповсюдження (кряжі березівський, барабінський, єнісейський, якутський, забайкальський, печорський, південний, північно-центральний); спосіб знімання - панчохою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; розміри в межах кряжів (см²): великі (понад 320-175), середні (від 250-320 до 130-175) і дрібні (до 250-130); якість волосяного покриву і міздри (сорти 1,2,3); дефекти (групи мала, середня, велика);

- шкурки зайця-біляка; спосіб знімання - трубкою (виправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2,3); дефекти волосяного покриву і шкірної тканини (нормальні і дефектні 1 та 2 групи);

- шкурки зайця-русака; спосіб знімання - трубкою (виправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву (сорти 1,2,3); дефекти волосяного покриву (групи мала, середня, велика);

- шкурки колонка і солонгоя (гірського колонка); якість волосяного покриву і регіонм розповсюдження (кряжі амурський, тобольський, башкирський, єнісейський, якутський, забайкальський); спосіб знімання - панчохою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; розміри в межах кряжів (см²): великі (понад 525-250), середні (від 425-525 до 150-250), дрібні (до 425-150); якість волосяного покриву і міздри (сорти 1,2,3); дефекти (групи мала, середня, велика);

- шкури котика морського хутряні; спосіб знімання - пластом; консервування – тузлучні; розміри (см²): особливо великі А і Б (відповідно понад 48 і 40-48), великі (35-40), середні (32-35) і дрібні (30-32); якість волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2,3); дефекти (групи 1, 2, 3, 4);

- шкурки лисиці і корсака (рудої, чорно-бурої, хрестовки, сиводушки, корсака), добуті полюванням; якість волосяного покриву і регіон розповсюдження (кряжі: лисиця руда – камчатський, якутський, сибірський, західно-сибірський, північний, центральний, південний, семипалатинський, середньо-азіатський; хрестовки і сиводушки – камчатський, північно-сибірський, південний; корсака – казахський, астрахзанський); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; розміри (довжина-ширина, см): категорія 1 (понад 85, не менше 12,5) і категорія 2 (60-84,9 і не менше 12,5); якість волосяного покриву (сорти 1,2,3); ступінь сріблястості волосяного покриву (лисиці чорно-бурої - групи 1-3); колір (1,2); дефекти (групи 1,2,3,4);

- шкурки лисиці кліткового розведення; забарвлення волосяного покриву (типи: сріблясто-чорні, сріблясто-чорні біломорді, платинові, платинові біломорді, сніжні, “Північна зірка”, “Арктичний мармур”, “Зоря”, “Вогнівка”, хрестовка, сиводушка, “Золотисто-платинова”); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; чистота окраски волосяного покриву (сріблясто-чорна, платинова і сріблясто-чорна біломорда - кольори 1,2,3); ступінь сріблястості (сріблясто-чорна і сріблясто-чорна біломорда – 1,2); розміри (довжина-ширина, см - категорії 0-5 (відповідно довжиною 101,0-108,9 і 61,0-68,9 при ширині не менше 12,5); дефекти (групи 1,2,3,4);

- шкури ведмедя білого і лісового; спосіб знімання - пластом; консервування – прісно-сухі; розміри (см²): великі (понад 15000), середні (11000-15000), дрібні (7000-11000), ведмежата (3000-7000); стан волосяного покриву і сезон забою (сорти – 1-зимові, 2 - пізньо осінні, 3 - осінні); стан волосяного покриву і міздри ( групи дефектності - „малий дефект”, „середній дефект”, „великий дефект”);

- шкурки норки, добутої полюванням (вільної); якість волосяного покриву і регіон розповсюдження (кряжі сибірський, північний, кавказький); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву і міздри (сорти 1,2,3); дефекти (групи 1,2,3,4);

- шкурки ондатри; спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі (оправлені на правилах) ; розміри (см²): великі (понад 650), дрібні (400-650); стан волосяного покриву і міздри (сорти – 1,2,3); дефекти ( групи 1,2,3,4);

- шкурки песця білого; стан волосяного покриву і регіон розповсюдження (кряжі єнісейський, якутський, обдорський, печорський); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; стан волосяного покриву і міздри (сорти 1,2,3, недопесок); дефекти (групи 1,2,3.4);

- шкурки песця голубого (вільного і кліткового, голубого, вуалевого, сріблястого, платинового, перлового); розміри (довжина, см, песець голубий: 1 – 80 і більше; 2 – 50-79,9 при ширині не менше 12,5); забарвлення волосяного покриву (песець голубий – кольори 1, 2, 3); стан розвитку волосяного покриву (сорти, песець голубий – 1,2); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; дефекти і їх розміри (групи 1,2,3.4);

- шкурки росомахи; спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву (сорти 1,2,3); дефекти (групи 1,2,3.4);

- шкурки зайця-піщаника; спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву (сорти 1,2); дефекти (групи мала, середня, велика);

- шкурки бобра річкового; спосіб знімання - пластом; консервування – прісно-сухі (оправлені еліпсоподібно) ; розміри (см²): особливо великі ( А - понад 5000, Б – 4000-5000), великі (4000-3000), середні (3000-2000), дрібні (1300-2000; стан розвитку волосяного покриву(сорти – 1,2); дефекти і їх розміри ( групи 1,2,3);

- шкурки куниці м’якої, гірської, кідуса і харзи; стан волосяного покриву і регіон розповсюдження (кряжі: м’якої – кубанський, північний; гірської – кавказький, середньоазійський); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; стан волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2,3); дефекти (групи 1,2,3,4);

- шкурки єнотовидної собаки і єнота-полоскуна; спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву (сорти 1,2); дефекти (групи мала, середня, велика);

- шкурки єнотовидної собаки кліткового розведення; спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2); розмір (см., розміри 0-5 при довжині, відповідно 96,0-103,5 – 56,0-63,9 та ширині не менше 12,5); дефекти (групи 1,2,3,4.);

- шкури морського звіра; спосіб знімання - пластом; консервування – мокро солені чи стопово-тузлучні; якість волосяного покриву (групи – більок, хохлачонок, лахтак, сірка і сивар, тюлень і нерпа; шкурки білька додатково поділяють на сорти – 1,2); дефекти (групи 1,2,3,4);

- шкурки кішки домашньої; спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі; структура волосяного покриву (хутряна і пухова); якість волосяного покриву (сорти 1,2); розмір (см²., великі – понад 1000, дрібні – 350-1000); дефекти (групи, кішки хутряної -1,2,3; пухової – 1,2);

- шкурки кролика; спосіб знімання - трубкою; консервування – прісно-сухі (оправлені на правилах); структура волосяного покриву (хутряні і пухові); якість волосяного покриву і стан міздри (сорти 1,2,3); розмір (см², особливо великі – понад 1700, великі – 1300-1700, дрібні – 900-1300); дефекти (групи 1,2,3);

- шкурки собак; спосіб знімання - пластом; консервування – прісно-сухі, сухо-солені, мокро-солені; якість волосяного покриву (сорти 1,2,3); розмір (см², особливо великі – понад 3000, середні – 2000-3000, дрібні – 900-1300); дефекти (групи 1,2,3,4);

- шкурки норки кліткового розведення; забарвлення волосяного покриву (кольори чорний, темно-коричневий, коричневий (дикого типу), темна пастель, світла пастель, топаз, гомо коричневий, лавандовий, паломіно, рожевий, перловий, хоуп, білий, сріблято-голубий, обхід, пастельно-сріблястий, алеутський, голубий ірис, сапфіровий, фіолетовий, гомо голубий, хрестовка, пістрявий, сивий); стан волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; розміри (довжина/ширина, см, розмірні категорії: 0-3 – 76-98,9/7,5; 4-6 – 60-75,9/7,0; 7-10 – 40-68,9/6,0); дефекти (групи 1,2,3,4);

- шкурки соболя, добуті полюванням; стан волосяного покриву і шкірної тканини, регіон розповсюдження і форма правки (кряжі: 1-ша група – баргузинський, камчатський, якутський, сахалінський; 2-га група – амурський, мінусінський, алтайський, єнісейський, тобольський; 3-тя група - тувінський); спосіб знімання – трубкою чи панчохою (оправлені на правилах); консервування – прісно-сухі; забарвлення волосяного покриву (кольори; кожна група кряжів кольори перший, другий, третій, четвертий); стан волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2); дефекти (групи 1,2,3,4);

- шкурки бабака і тарбагана; стан волосяного покриву (кряжі: бабака – забайкальсько-монгольський, казахстанський, європейський; тарбагана – алтайський і середньо азійський, ферганський); спосіб знімання – пластом; консервування – прісно-сухі; розмір (см²; бабака/тарбагана: великі - понад 750-1300/1200; середні 500-1300/700-1200; дрібні – 30-750/400-700); стан волосяного покриву (сорти 1,2,3); дефекти (групи 1,2);

- шкурки ховраха-піщаника; спосіб знімання – пластом; консервування – прісно-сухі; розмір (см²; великі - понад 350; середні – 250-350; дрібні – 175-250); якість волосяного покриву (сорти 1,2); дефекти (групи середня, велика);

- шкурки крота; спосіб знімання – пластом; консервування – прісно-сухі; якість волосяного покриву і міздри (нормальні і дефектні); дефекти (групи мала, велика);

- шкурки дрібних гризунів (ховрах усіх видів, крім піщаника; пацюк водяний і коморний; хом’як, бурундук, піщанка, сліпиш, соніполчка, цокора, тушканчик); спосіб знімання – пластом; консервування – прісно-сухі чи кислотно-солені; наявність дефектів волосяного покриву і шкірної тканини (нормальні і дефектні першої та другої групи);

- шкурки жеребка; спосіб знімання – пластом; консервування – прісно-сухі, сухо солені, мокросолені; вік тварин (склизок, смоктунок, уросток); стан волосяного покриву і його довжина (сорти: смоктунок – 1,2,3; уросток – 1,2); наявність дефектів і їх розміри (групи 1,2);

- шкурки опойка; спосіб знімання – пластом; консервування – прісно-сухі, сухо солені, мокросолені; стан волосяного покриву і його довжина (сорти 1,2,3); наявність дефектів і їх розміри (групи 1,2);

- шкурки телят північного оленя; спосіб знімання – пластом (неблюй) і трубкою (випороток і пижик); консервування – прісно-сухі; вік тварин і ступінь розвитку волосяного покриву (випороток, пижик, неблюй); колір волосяного покриву (кольори – однотонні, пістряві); стан волосяного покриву (сорти: пижик – 1,2,3; неблюй і випороток – 1,2); наявність дефектів (групи малий дефект, середній дефект, великий дефект);

- шкурки ягнят і козленят (крім каракульських і смухових); вік, характер волосяного покриву, порода і площа не більше 1800 см² (види – муаре-клям; ягнячі курдючні (мерлушка степова), грубошерстні (мерлушка російська), хутряні (лямка), шубні (трясок, сак-сак); козлик коротко- і довгошерстний); спосіб знімання – пластом; консервування – прісно-сухі і сухосолені; наявність дефектів і їх розміри (групи 1,2).

Останнім етапом сортування ШС є визначення призначення (мають значення якість, зовнішній вигляд, товарні, розкрійні і експлуатаційні властивості, розмір, маса і економічність).

Для отримання з ХС напівфабрикатів шкурки обробляють хімічно, фізико-хімічно і механічно. Цей технологічний процес включає підготовку шкурок, вичинення та кінцеву обробку.