4 Питання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосо­ване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неза­лежно від тяжкості вчиненого злочину (ч. 1 ст. 107 КК).

Умовним звільнення є тому, що воно здійснюється за умови невчинення нового злочину в період, який відповідає невідбутій частині покарання.

Достроковим — тому що воно відбувається до повного закін­чення строку, призначеного судом.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання мо­же бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання мо­же бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1. не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за тяжкий злочин з необережності;

2. не менше половини строку покарання у вигляді позбавлен­ня волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи особ­ливо тяжкий злочин з необережності, а також якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний зло­чин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засудже­на до позбавлення волі;

3. не менше двох третин строку покарання у вигляді позбав­лення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також якщо особа раніше відбувала покарання у вигля­ді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від від­бування покарання, але до закінчення невідбутої частини пока­рання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Виходячи з положень ст. 107 КК можна дійти висновку, що, незалежно від тяжкості вчиненого злочину неповнолітніми, на­явності у них рецидиву, кримінальний закон не робить обмежень щодо умовно-дострокового звільнення.

До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

5 Питання. Погашення та зняття судимості

Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється від­повідно до статей 88—91 цього Кодексу з урахуванням поло­жень, передбачених ст. 108 КК.

Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням во­лі, після виконання цього покарання;

2. засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або се­редньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3. засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4. засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчи­нять нового злочину.

Положення ч. 5 ст. 90 КК про переривання строків погашення судимості у випадку вчинення нового злочину повністю поши­рюються і на осіб, які вчинили злочин до досягнення вісімнадця­тирічного віку.

Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в ч. 1 ст. 91 КК, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в ч. 2 цієї статті.

Термінологічний словник

Застереження — це осуд поведінки неповнолітнього від іме­ні суду, попередження про неприпустимість порушення закону в подальшому. При цьому роз'яснюються наслідки повторного вчинення злочину, а також ухилення від застосування до нього інших примусових заходів виховного характеру.

Малолітні — особи до досягнення ними 14-річного віку.

Неповнолітні — особи у віці від 14 до 18 років.

Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по­ведінки неповнолітнього — це встановлення часу, протягом якого неповнолітній повинен перебувати вдома або не може знахо­дитися в громадських місцях; заборона виїжджати в іншу місце­вість без дозволу тощо.

Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового ко­лективу за згодою цього колективу, а також: окремих грома­дян на їх прохання — це встановлення контролю і посилення виховного впливу з боку тих осіб, які зобов'язані через сімейні, виробничі або інші відносини здійснювати на неповнолітнього вплив.

Нормативно-правові акти

1. Конвенція про права дитини від 22 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.

2. Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 р.

3. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // Там само. — 1995. —№6.

4. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 21

ТЕМИ ДЛЯ НАПИСАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ РОБІТ

1. Проблеми розвитку кримінального права України з ураху­ванням інтегрування в Європейський Союз.

2. Подальший розвиток принципів кримінального права в умовах демократичного суспільства.

3. Проблемні питання розвитку кримінального законодавства.

4. Поняття злочину, його відміна від правопорушення.

5. Підстави кримінальної відповідальності.

6. Юридичний склад злочину як конструкція для правової кваліфікації суспільної поведінки особи та явища.

7. Об'єктивна сторона юридичного складу злочину як найва­жливіша ознака в правовій кваліфікації діяння.

8. Проблеми кримінальної відповідальності неповнолітніх.

9. Необхідна оборона, крайня необхідність та інші обставини, що виключають злочинність діяння.

10. Стадії скоєння злочину та їх вплив на кваліфікацію діяння та визначення міри покарання.

11. Поняття та система видів покарань.

12. Амністія, помилування та інші форми звільнення від пока­рання.

13. Примусові заходи медичного характеру.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА»

1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та за­вдання.

2. Система кримінального права України.

3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.

4. Загальні та спеціальні принципи кримінального права.

5. Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.

6. Джерела кримінального права України.

7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.

8. Види тлумачення кримінально-правових норм.

9. Чинність кримінального закону у просторі.

10. Територіальний принцип чинності кримінального закону.

11. Принцип громадянства та універсальний принцип дії кри­мінального закону.

12. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотна сила).

13. Поняття злочину та його ознаки.

14. Відмінність злочинів від інших правопорушень.

15. Класифікація злочинів.

16. Кримінальна відповідальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).

17. Поняття складу злочину та його значення.

18. Елементи та ознаки складу злочину.

19. Види складу злочинів.

20. Кваліфікація злочинів (поняття та значення).

21. Поняття об'єкта злочину та його структура.

22. Класифікація об'єктів злочинів.

23. Родовий та видовий об'єкти злочинів (поняття, значення).

24. Безпосередній об'єкт злочину (поняття, значення).

25. Предмет злочину.

26. Об'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).

27. Матеріальний та формальний склад злочинів.

28. Причинний зв'язок та його кримінально-правове значення.

29. Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.

30. Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.

31. Місце, час, ситуація вчинення злочину.

32. Суб'єкт злочину (поняття, ознаки).

33. Осудність.

34. Вік, по досягненні якого особа може нести кримінальну відповідальність.

35. Спеціальний суб'єкт та його види.

36. Суб'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).

37. Поняття вини та її форми.

38. Умисел та його види.

39. Необережність та її види.

40. Випадок («казус») та його характеристика.

41. Мотив злочину та його види.

42. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.

43. Юридична і фактична помилки та їх значення.

44. Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).

45. Необхідна оборона та умови її правомірності.

46. Перевищення меж необхідної оборони.

47. Крайня необхідність.

48. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).

49. Закінчений злочин.

50. Готування до злочину.

51. Замах на злочин.

52. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та її значення.

53. Співучасть у злочині (поняття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки).

54. Форми співучасті.

55. Види співучасників.

56. Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.

57. Причетність до злочину та її форми.

58. Множинність злочинів (поняття, форми).

59. Повторність злочинів та її різновиди.

60. Реальна та ідеальна сукупність злочинів.

61. Суть і мета покарання.

62. Перелік основних і додаткових видів покарань.

63. Позбавлення волі (характеристика).

64. Виправні роботи, громадські роботи (характеристика, від­повідальність за ухилення від відбування цього покарання).

65. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (характеристика).

66. Штраф як міра покарання (характеристика).

67. Конфіскація майна (характеристика).

68. Обмеження волі (характеристика).

69. Загальні засади призначення покарання.

70. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів (умови, порядок, принципи і межі).

71. Призначення покарання за сукупністю вироків (умови, по­рядок, принципи і межі).

72. Обставини, які пом'якшують покарання.

73. Обставини, які обтяжують покарання.

74. Види звільнення від кримінальної відповідальності.

75. Види звільнення від покарання та його відбування.

76. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

77. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

78. Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, порядок застосування).

79. Амністія. (Поняття, порядок застосування.)

80. Помилування. (Поняття, порядок застосування.)

81. Види покарання для неповнолітніх.

82. Судимість та її правові наслідки.

83. Строки погашення судимості.

84. Зняття судимості.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України.

2. Кримінальний кодекс України: (Прийнятий сьомою сесією ВР України 5 квітня 2001 року): Офіційний текст/ Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 239 с.

3. Кримінальне право України. Навчальний посібник. – За загальною редакцією О.М.Омельчук, - К., «Прецедент», - 2004р.

4. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: ТОВ "Атіка": Академія: Ельга. – Н., 2001. – 654 с.

5. Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 496 с.

6. Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – Київ: Юридична думка, 2004. – 656 с.

7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка.- К.: Атіка, 2005.-1064 с