3 Питання. Поняття примусового лікування

На відміну від примусових заходів медичного характеру, які за­стосовуються до неосудних та обмежено осудних, примусове ліку­вання застосовується «до осіб, які вчинили злочини та мають хворо­бу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб». Застосування такого примусового лікування є правом, а не обов'язком суду.

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалеж­но від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ч. 1 ст. 96 КК).

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здо­ров'я від 19 листопада 1992 р. до хвороб, які становлять небезпе­ку для інших осіб, відносять: туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепру, хронічний алкоголізм, наркоманію, а також карантинні захворювання (ст. 53 КК).

У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження валі примусове лікування здійснюється за місцем від­бування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних за­кладах (ч. 2 ст. 96 КК).

Порядок застосування і виконання примусового лікування щодо засуджених до позбавлення волі осіб регламентується ст. 77 ВТК. Якщо під час відбування покарання в місцях позбав­лення волі буде встановлено, що засуджений має хворобу, котра становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та він відмовляєть­ся від лікування, адміністрація колонії вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лікування.

Втеча зі спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього тягне відповідальність за ст. 394 КК.

Термінологічний словник

Примусовими заходами медичного характеру є: надання ам­булаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчи­нила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікува­льний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобі­гання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Нормативно-правові акти

1. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного бла­гополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.

2. Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р.

3. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р.

4. Закон України «Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз» від 5.07.2001 р.

5. Постанова ПВС від 19 березня 1982 р. № 2 «Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру».

6. Достовалов С. Цели применения принудительных мер медицинского ха­рактера // Законность. — 2000. — № 1.

7. Первомайський В. Призначення судово-психіатричної експертизи при ви­рішенні питання про застосування ст. 14 КК України // Право України. — 1999. — №1.

8. Сверчков В. Принудительные меры медицинского характера // Законность. — 2000.—№7.

Зм. м. 4

Лекція 34. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

1. питання. Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх.

2. питання. Види покарань, які застосовуються до неповно­літніх, та їх особливості.

3. питання. Звільнення від відбування покарання з випробу­ванням.

4. питання. Умовно-дострокове звільнення від відбування по­карання.

5. питання. Погашення та зняття судимості.