1 Питання. Чинність кримінального закону в часі

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі при­пускає усвідомлення таких положень:

1. набрання чинності закону про кримінальну відповідаль­ність;

2. припинення чинності закону про кримінальну відповідаль­ність;

3. зворотну дію закону про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і каранність діяння визнача­ються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час учинення цього діяння.

Порядок набрання чинності закону про кримінальну відпо­відальність визначений у ст. 94 Конституції України, відповідно до якої закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно на­правляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує та офіційно оприлюднює його. У цей же термін Президент України може скористатися правом «вето» і повернути закон з умотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

Якщо при повторному розгляді закон буде прийнятий Верхов­ною Радою України не менш як двома третинами від її конститу­ційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності

• з дня його оприлюднення. Закон, у якого вказаний день набрання ним чинності, застосовується щодо діянь, вчинених у цей день;

• через десять днів з дня його офіційного оприлюднення (закон набирає чинності з нуля годин дванадцятої доби після появи (опублікування) його тексту в офіційному виданні). Офіційним оприлюдненням закону про кримінальну відповідальність є опублікування його у газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр», у журналах «Відомості Верховної Ради України» та «Офіційний вісник України». Днем оприлюднення закону про кримінальну відповідальність вважається дата першого опублікування його у будь-якому з названих видань; з того строку, який у ньому зазначений.

Усунення або встановлення каранності діяння, а також пом'як­шення або посилення покарання здійснюються шляхом законода­вчого виключення чи введення нового складу злочину, шляхом зміни диспозиції або санкції, а також шляхом введення або ви­ключення обставин, які зменшують або збільшують ступінь сус­пільної небезпеки певного злочину.

Припинення чинності закону про кримінальну відповідаль­ність означає, що його норми не можуть застосовуватися до за­фіксованих у ньому діянь. Підставами припинення чинності за­кону про кримінальну відповідальність є:

1. відміна закону про кримінальну відповідальність;

2. заміна закону про кримінальну відповідальність іншим за­коном;

3. закінчення строку дії, на який закон був виданий.

У житті трапляються ситуації, коли на час учинення злочину діяв один закон, а на час слідства чи розгляду справи у суді — інший. Тому необхідно з'ясувати, який з цих законів підлягає за­стосуванню. Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і каранність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час учинення цього діяння.

Часом учинення злочину визнається час учинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч. З ст. 4 КК), незалежно від часу настання зло­чинних наслідків.

Закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кри­мінальну відповідальність, має зворотну дію у часі (ч. 1 ст. 5 КК).

Зворотна дія закону у часі— це поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності.

Законом, який пом'якшує відповідальність, вважається за­кон, який:

• встановлює більш м'який вид покарання, ніж у законі, що діяв під час учинення злочину;

• нижча мінімальна межа покарання, ніж така ж межа покарання у законі, що діяв раніше;

• максимальна межа одного і того ж виду покарання є більш низькою у новому законі;

• одночасно знижена нижча межа і підвищена вища межа. В цьому випадку закон має зворотну дію у часі лише у тій частині, яка пом'якшує відповідальність;

• виключено додаткове покарання, яке було передбачене у попередньому законі;

• збережене додаткове покарання, однак це покарання в ново­му законі, на відміну від того, що діяв раніше, передбачене факу­льтативно поряд із менш суворим додатковим покаранням;

• виключений більш суворий вид покарання, передбачений в альтернативній санкції, або в таку санкцію включений менш су­ворий вид покарання;

• замість одного основного покарання, яке було у законі, що діяв раніше, передбачено альтернативно ще хоча б одне більш м'яке основне покарання.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює зло­чинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної сили (ч. 2 ст. 5 КК).