2 Питання. Строки погашення судимості

Частина 1 ст. 88 КК передбачає два види припинення судимості:

• погашення;

• зняття судимості.

Погашення судимості — це автоматичне її припинення за встановлення певних, передбачених законом умов.

Ст. 89 КК передбачає три види строків погашення судимості:

1. судимість погашається закінченням встановленого вироком суду іспитового строку особі за дотримання нею передбачених законом вимог;

2. судимість погашається самим фактом відбуття покарання;

3. судимість погашається через певні, чітко визначені законом строки після відбуття покарання.

При цьому судимість погашається за умови, що усувається ка-ранність діяння.

Судимість погашається закінченням встановленого вироком суду іспитового строку особі за дотримання нею передбачених законом вимог, якщо:

• особа, засуджена відповідно до ст. 75 КК, протягом іспито­вого строку не вчинить нового злочину і якщо протягом зазначе­ного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує трива­лість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимо­сті, після відбуття цього додаткового покарання (п. 1 ст. 89 КК);

• жінки, засуджені відповідно до ст. 79 КК, протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує трива­лість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має суди­мості, після відбуття цього додаткового покарання (п. 2 ст. 89 КК).

Судимість погашається самим фактом відбуття покарання:

• коли особи, які були засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, відбули це покарання (п. З ст. 89 КК);

• коли особи відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні чи дострокове звільнення від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту.

Судимість погашається через певні, чітко визначені законом строки після відбуття покарання, якщо:

• особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 5 ст. 89 КК);

• особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 6 ст. 89 КК);

• особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, протягом трьох років з дня відбуття покарання (основно­го та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 7 ст. 89 КК);

• особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 8 ст. 89 КК);

• особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, протягом восьми років з дня відбуття покарання (основ­ного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 9 ст. 89 КК).

Щодо неповнолітніх, то погашення судимості здійснюються відповідно до вимог статей 88—91 КК з урахуванням положень, передбачених ст. 108 КК.

Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні (ч. 2 ст. 108 КК):

• засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

• засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або серед­ньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

• засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять ново­го злочину;

• засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

• Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не ма­ють судимості (ч. 4 ст. 88 КК).

Порядок обчислення строків погашення судимості передбачено у ст. 90 КК. Відповідно до її положень строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного й додаткового покарання.

До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність вико­нання вироку не переривалася вчиненням злочину середньої тяж­кості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Якщо вирок так і не було виконано, судимість погашається по закінченні строків дав­ності виконання вироку.

Якщо особу було достроково звільнено від відбування пока­рання, то строк погашення судимості обчислюється з дня достро­кового звільнення її від відбування покарання (основного та до­даткового).

Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'я­ким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).

З питання. Зняття судимості

Відповідно до ст. 91 КК зняття судимості можливе:

• після відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі;

• якщо особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;

• після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК.

Порядок зняття судимості встановлюється КПК України.

Термінологічний словник

Зняття судимості — це припинення судом стану судимості до закінчення строків погашення судимості, передбачених у ст. 89 КК.

Погашення судимості — це автоматичне її припинення в разі встановлення певних, передбачених законом умов.

Судимість — це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України.

2. Закон України «Про статус судців» від 15 грудня 1992 р.

3. Закон України «Про державну службу» від 16 лютого 1993 р.

4. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р.

5. Закон України «Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.

6. Закон України «Про державну таємницю» в редакції від 21 вересня 1999 р.

7. Закон України «Про громадянство» від 18 січня 2001 р.

8. Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 р.

9. Ткаченко В. Как применять акты об амнистии // Законность. — 2000. — №12.

Зм. м. 4

Лекція 33. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

1. питання. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.

2. питання Види примусових заходів медичного характеру.

3. питання. Поняття примусового лікування.