8 Питання. Звільнення від покарання за хворобою

Звільнення від покарання за хворобою застосовуються у випад­ках, коли досягнення мети покарання стає нереальним через хво­робу винної особи.

Стаття 84 КК регулює обставини, за яких особа, що від­буває покарання, звільняється від покарання у зв'язку з хворобою. Кримінально-правова норма передбачає такі види хво­роби:

• захворювання особи на психічну хворобу під час відбування покарання;

• захворювання на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає від­буванню покарання;

• непридатність військовослужбовців до військової служби за станом здоров'я.

Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усві­домлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного ха­рактеру відповідно до статей 92—95 КК.

У разі одужання осіб, зазначених у ч. 1 і 2 ст. 84 КК, вони по­винні бути направлені для відбування покарання, якщо не закін­чилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за прави­лами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів ме­дичного характеру.

9 Питання. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

На підставі закону України про амністію або акта про помилу­вання засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.

Амністія — це правовий акт, який, не скасовуючи і не змі­нюючи відповідного кримінального закону, передбачає повне або часткове звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповіда­льності та покарання.

Амністія не є декриміналізацією, акти амністії не ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених обвинуваль- них вироків. Частина 3 ст. 92 Конституції України та ч. 1 ст. 86 КК встановлює, що амністія оголошується законами України.

Верховна Рада України може приймати Закони про амністію не частіше одного разу протягом календарного року. Як правило, амністія проголошується з приводу знаменних дат і виступає як прояв гуманізму в державі.

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно (ч. 1 ст. 4 Закону «Про за­стосування амністії в Україні» ). Закон про амністію не поширю­ється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності від­повідним законом.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі за­кону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чи під­судний проти цього заперечує (ч. З ст. 6 КПК).

Стаття 3 закону встановлює перелік осіб, щодо яких забороня­ється застосування амністії:

1. особи, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

2. особи, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;

3. особи, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин;

4. особи, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у попередньому пункті, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Конкретним законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, щодо яких амністія не застосовується.

Закон розрізняє три види амністії:

1) повна амністія — це повне звільнення зазначених у законі про амністію осіб від кримінальної відповідальності чи від пока­рання;

2) часткова амністія — це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом по-

карання (фактично така амністія є різновидом пом'якшення по­карання);

3) умовна амністія. У виняткових випадках, з метою припи­нення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після ого­лошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.

Судимість не може бути знята за законом про амністію.

На відміну від амністії акт помилування не розрахований на невизначену кількість випадків використання і є персоніфікова­ним актом одноразового застосування права щодо конкретної особи або групи індивідуально зазначених в Указі Президента України осіб.

Помилування — акт глави держави, за яким певна особа (чи група осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання, або знімається судимість.

Актом про помилування може бути здійснена заміна засуджено­му призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Право на клопотання про помилування має особа, яка:

1. засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

2. засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україні без умови про незастосування помилування;

3. засуджена в Україні і передана для відбування покарання іно­земній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

4. відбула покарання в України

Інструкційна картка до П.З

Лекція. Звільнення від покарання та від його відбу­вання

Мета: Залучити студентів до самостійної, творчої роботи, систематизувати знання по видам звільнення від покарання та від його відбу­вання

Питання теорії

Поняття та види звільнення від покарання та від його відбу­вання.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагіт­них жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

4. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінчен­ням строків давності виконання обвинувального вироку.

5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

6. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.

7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жі­нок, які мають дітей віком до трьох років.

8. Звільнення від покарання за хворобою.

9. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

Термінологічний словник

Амністія — це правовий акт, який, не скасовуючи і не змі­нюючи відповідного кримінального закону, передбачає повне або часткове звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповіда­льності та покарання.

Повна амністія — це повне звільнення зазначених у законі про амністію осіб від кримінальної відповідальності чи від пока­рання.

Помилування — акт глави держави, за яким певна особа (чи група осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання, або знімається судимість.

Сумлінна поведінка засудженого — це дотримання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок і розпоря­джень адміністрації органів виконання покарань, відсутність стя­гнень.

Сумлінне ставлення засудженого до праці— це чесне та по­вне виконання своїх трудових обов'язків, суворе дотримання правил техніки безпеки, підвищення своєї майстерності.

Умовна амністія. У виняткових випадках, з метою припи­нення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після ого­лошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.

Часткова амністія — це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом по­карання (фактично така амністія є різновидом пом'якшення по­карання).

Навчальні завдання

1. Підготуйте реферат за темою: «Звільнення від покарання на під­ставі закону України про амністію».

2. В зошитах покажіть різницю між звільненням від відбування пока­рання з випробуванням і звільненням від відбування покарання з випро­буванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

3. Сидоренко було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. При призначенні покарання Сидоренко просила застосувати до неї ст. 79 КК України, оскільки вона є матір’ю чотирьох дітей віком 2, 4, 6 та 8 років відповідно.

Які умови звільнення передбачені чинним КК України при звільненні від відбуття покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років? Яке рішення має прийняти суд?

4. Борисенка було звільнено від відбування покарання з випробуванням. У якості додаткового покарання йому було призначено конфіскацію половини майна.

Чи законним є рішення суду?

5. Хомечка засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК України до Хомечка було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк було встановлено 4 роки. У заяві до суду Хомечко просив знизити іспитовий строк до 3 років, оскільки така гранична межа передбачена законодавством. Суд йому відмовив, посилаючись на те, що діяння, передбачене ст. 307 КК України є тяжким і має особливе суспільне значення, відтак суд має право на власний розсуд вирішувати такого роду питання.

Чи є законним рішення суду?

Запитання та завдання для перевірки знань

Згідно чинного КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає:

1. негайному звільненню від призначеного судом покарання після відбуття не менше 1/4 покарання;

2. негайному звільненню від призначеного судом покарання після відбуття не менше 1/3 покарання;

3. негайному звільненню від призначеного судом покарання після відбуття не менше половини покарання;

4. негайному звільненню від призначеного судом покарання;

5. негайному звільненню від призначеного судом покарання у разі доведення свого виправлення та перевиховання.

2. Згідно чинного КК України, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону:

1. зберігається до повного відбуття покарання;

2. знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону;

3. знижується на половину;

4. знижується на 1/4;

5. зберігається до відбуття половини покарання, після чого невідбута частина знижується на третину

3. Вкажіть яке словосполучення пропущене в наведеному законодавчому формулюванні, що міститься в чинному Кримінальному кодексі України: “Особа, засуджена ……………., підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання”:

1. за злочин, що має ознаки малозначності;

2. за злочин невеликої тяжкості;

3. до прийняття Кримінального кодексу України 2001 року;

4. за діяння, караність якого законом усунена;

5. без достатніх підстав.

Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, згідно чинного КК України, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що:

вона повністю виправилась та перевиховалась;

вона в подальшому є придатною до суспільно – корисної праці;

з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною;

ця особа повністю виправилась та перевиховалась і не зможе в подальшому вчиняти злочини;

цю особу не можна вважати суспільно небезпечною.

При призначенні якого покарання суд, згідно чинного КК України, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, у разі, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням:

тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

виправних робіт;

довічного позбавлення волі;

штрафу;

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням іспитовий строк встановлюється судом тривалістю:

від одного до двох років;

від одного до трьох років;

від одного до п’яти років;

від одного до чотирьох років;

від двох до трьох років;

Згідно чинного КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням іспитовий строк встановлюється:

указом Президента України;

органами кримінально-виконавчої системи;;

судом за погодженням з прокурором;

лише апеляційним судом;

лише судом;

Згідно чинного КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого обов'язки (обов'язок):

не виїжджати за межі України на постійне або тимчасове проживання

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

публічно попросити пробачення у потерпілого;

не виїжджати за межі України без дозволу суду;

попросити вибачення у потерпілого у письмовому вигляді.

Амністія оголошується законом України стосовно:

1. осіб, що вчинили певну групу злочинів;

2. окремих осіб;

3. осіб, що вчинили злочини невеликої тяжкості;

4. певної категорії осіб;

5. це питання в кожному окремому випадку вирішується Верховною Радою України.