1 Питання. Поняття покарання

Покарання — це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Ознаки кримінального покарання:

1. Є заходом примусу. КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Застосування кримінального покарання до осіб, які вчинили злочини, є тим засобом, завдяки якому здійснюється вплив на поведінку людей, — засобом, що примушує до законо­слухняної поведінки.

Покарання застосовується від імені держави та обов'язково за вироком суду. Відповідно до ст. З Конституції України утвер­дження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституція України (ст. 124) закріплює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а судові рішення саме й ухвалюються судами іменем України.

Кримінальне покарання застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Це положення кримінального закону закріплено у ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути під­дана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Ці конституційні положення відображені у ч. 2 ст. 2 КК і ст. З, де сказано, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК, а засто­сування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

4. Кримінальне покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого — це кара за вчинений злочин.

5. Кримінальне покарання полягає в негативній оцінці за вчи­нений злочин з боку держави.

6. Покарання тягне за собою судимість. Судимість — це пев­ний правовий статус, пов'язаний з правообмеженнями особи, не­сприятливими наслідками для неї на певний строк, визначений у законі.

7. Покарання несе персоніфікований характер. Ніхто інший не може бути покараний крім винної особи.

2 Питання. Мета покарання

Мета покарання передбачена ч. 2 ст. 50 КК, а саме:

1) кара щодо засудженого.

Кара полягає в позбавленні або обмеженні прав і свобод осо­би, що вчинила злочин. Особа, що була засуджена судом, може бути позбавлена волі (на певний строк або довічно), права влас­ності, військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфі­каційного класу, права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю; піддана обмеженням волі, права на працю, права на заробітну плату, права щодо підвищення по службі (щодо вій­ськовослужбовців).

Кара у застосуванні покарання застосовується завжди. Інші види мети не завжди досягають бажаного результату. Слід за­уважити, що покарання не має на меті завдати фізичних страж­дань або принизити людську гідність особи, що вчинила злочин (ч. З ст. 50 КК). Ця кримінально-правова норма відображає кон­ституційні права людей. Стаття 28 Конституції України закріп­лює положення, що ніхто не може бути підданий катуванню, жор­стокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню;

2)виправлення засудженого.

Виправлення полягає в тому, щоб після застосування пока­рання було досягнуто такий результат, за якого особа не вчиню­вала нового злочину, сформувати в особи позитивні соціальні по­гляди, повагу до людського співжиття. Але часто буває навпаки — ця бажана мета в період відбуття покарання в місцях позбавлення волі призводить до деформації соціальних поглядів особи, до її десоціалізації;

3)запобігання вчиненню нового злочину засудженим.

Ця мета полягає у впливі на особу таким чином, аби в пода­льшому вона не скоїла нового злочину (так звана приватна пре­венція). Приватна превенція звернута на позбавлення певних благ і прав особи, що вчинила злочин, ізоляцію її від суспільства, роз­рив злочинних зв'язків з особами, які негативно впливали на зло­чинця;

4)запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Так звана загальна превенція, яка полягає в тому, щоб стрима­ти інших осіб від учинення суспільно небезпечних діянь. Злочин не залишається поза увагою суспільства, особа, що його вчинила, повинна понести кару. Сама можливість караності суспільно не­безпечних діянь виступає засобом стримування для інших осіб від вчинення злочину.

Зм. м. 4

Лекція 27. Система і види покарань

1. питання. Система покарань.

2. питання. Основні покарання.

3. питання. Додаткові покарання.

4. питання. Покарання, що можуть застосовуватися і як основ­ні і як додаткові.