1 Питання. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння

Інколи громадяни, а також служ­бові особи змушені здійснювати вчинки, котрі за своїми зовніш­німи ознаками збігаються з тим або іншим злочинним діянням (наприклад, з убивством, знищенням майна, перевищенням влади тощо), які не є кримінально протиправними, а навпаки, визна­ються правомірними.

У науці такі вчинки називаються обставинами, що виключа­ють суспільну небезпечність і протиправність, або, інакше кажу­чи, злочинність діяння.

КК у Розділі VIII Загальної частини формулює види обста­вин, що виключають злочинність діяння, — це:

• необхідна оборона (ст. 36);

• уявна оборона (ст. 37);

• затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38);

• крайня необхідність (ст. 39);

• фізичний або психічний примус (ст. 40);

• виконання наказу або розпорядження (ст. 41);

• діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42);

• виконання спеціального завдання з попередження чи роз­криття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43).

Ознаки обставин, що виключають злочинність діяння:

• всі вони являють собою свідомі і вольові вчинки людини у фо­рмі дії (наприклад, необхідна оборона) чи бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги під час виконання наказу). Подібні вчинки, проте, можуть бути виправдані лише в тому разі, якщо вони спри­чинені винятковими подіями, процесами або діями, тобто певними підставами, що й обґрунтовують необхідність таких учинків;

• зовнішня подібність (збіг) фактичних, видимих, об'єктивних ознак здійсненого вчинку і відповідного злочину (наприклад, по­збавлення життя за необхідної оборони збігається із зовнішніми ознаками вбивства, а застосування зброї працівником міліції під час затримання небезпечного злочинця — з видимими ознаками перевищення влади тощо);

• обставини, що розглядаються, мають незлочинний характер, їм властива правомірність заподіяння шкоди. Така правомірність грунтується або на суб'єктивному праві, або на юридичному обов'язку, або на владних повноваженнях. Тому зазначені обста-вини закріплено не тільки в КК, а й в інших законодавчих актах (наприклад, законах України «Про міліцію», «Про Службу безпе ки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», в адмініс­тративних та інших законах). До обставин, передбачених іншими законодавчими актами, належать виконання професійних обо-в'язків, виконання службового обов'язку, застосування сили, спе­ціальних засобів, зброї тощо;

• ці обставини є суспільно корисні, тобто такі, що відповіда-; ють інтересам особи, суспільства або держави. Водночас це не виключає того, що в деяких випадках такі вчинки можуть і не бу­ти суспільно корисними (наприклад, перевищення меж необхід­ної оборони). У цьому разі вони визнаються соціально допусти­мими (прийнятними);

• кримінально-правові наслідки полягають у тому, що вчи­нення таких діянь, якщо вони відповідають приписам закону, ви­ключає кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Значення наявності цих обставин у КК полягає в тому, що вони:

1. чітко розрізняють злочинний прояв від правомірного діян­ня, яке схоже на нього, а отже, забезпечують законність і справе­дливість рішення відносно поведінки конкретної особи, що не завжди очевидно;

2. сприяють підвищенню правової активності та правової сві­домості громадян і службових осіб, які потребують законодавчих гарантій своєї захищеності в разі завдання ними шкоди під час здійснення свого права або виконання службових чи громадських обов'язків;

3. мають важливе профілактичне значення.

Отже, обставини, що виключають злочинність діяння, —

це передбачені КК, зовнішньо схожі зі злочинами суспільно ко­рисні (соціально прийнятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальністю особи за завдану шкоду.

Крім того, у статтях Особливої частини КК може бути вказів­ка на те, які обставини вчинення конкретного діяння, передбаче­ного відповідною статтею, виключають його злочинність (напри­клад, використання права захисту або набуття статусу біженця (ч. 4 ст. 331 КК), воєнна необхідність (ч. 1 ст. 433 КК) тощо).