4 Питання. Сукупність злочинів

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними ча­стинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33 КК). Визначення сукупності не враховує злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Головною ознакою сукупності злочинів за чинним КК є те, що нею передбачаються лише випадки множинності різнорідних зло­чинів.

Види сукупності:

• реальна;

• ідеальна.

Реальна сукупність злочинів — це вчинення різних чи подіб­них дій, кожна з яких являє собою самостійний злочин.

Ідеальна сукупність злочинів — це вчинення однією і тією ж дією двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК. Наприклад, вчинення хуліганства та заподіяння при цьому потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Ознаки ідеальної сукупності злочинів:

1. злочини вчиняються одним діянням;

2. вчинення відбувається одночасно;

3. діяння вчиняються в одному місці;

4. наслідки передбачають відповідальність за різними стаття- ми КК.

Відміни ідеальної та реальної сукупності:

1. в разі реальної сукупності можлива повторність, ідеальної — неможлива; •

2. в разі реальної сукупності строки давності починаються у різний час по кожному злочину, ідеальної — одночасно.

Не утворюють сукупності:

1) конкуренція загальної і спеціальної норм закону, тобто за наявності у злочині спільних ознак з іншими злочинами. Напри­клад, одержання хабара (ст. 386 КК) і зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). Оскільки одержання хабара є зловживання владою, то в даному випадку для кваліфікації за­стосовується спеціальна норма (ст. 386 КК), яка надає діянню бі­льший ступінь суспільної небезпечності порівняно з загальною;

2) за умови, що одне з діянь відповідно до норми Особливої частини КК є кваліфікуючою ознакою або способом чи засобом іншого діяння. Наприклад, ч. 2 ст. 163 КК передбачає криміналь­ну відповідальність за порушення таємниці листування, телефон­них розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передбача­ється засобами зв'язку або через комп'ютер, якщо ці діяння вчинені службовою особою. В даному випадку дії винної особи будуть кваліфікуватись тільки за ч. 2 ст. 163 КК і додаткової ква­ліфікації непотрібно;

3) коли злочинні дії, що створюють певний самостійний склад злочину, є частиною об'єктивної сторони іншого, більш тяжкого злочину. Наприклад, незаконне носіння, придбання вогнепальної зброї утворює закінчений склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 263 КК, але якщо ці дії вчинені членом банди, то .має місце тільки один (одиночний) злочин, передбачений ст. 257 КК «Бан­дитизм», бо обов'язковою ознакою банди є наявність зброї.

Відмінності ідеальної сукупності злочинів від одиночного злочину:

1) якщо одними діями заподіяна шкода двом різним об'єктам, то тут має місце ідеальна сукупність, якщо кримінальна норма передбачає відповідальність за посягання на два об'єкта — оди­ночний злочин;

2) ідеальна сукупність має місце за різних форм вини (напри­клад, вчинення умисного вбивства і одночасно заподіяння смерті через необережність).