5 Питання. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК підставою для кримінальної відпо­відальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Поняття злочину охоплює не тільки закінчений злочин, а й готування та замах на злочин. Таким чином, підставою для кримінальної відповідаль­ності є також готування до злочину та замах на злочин, тобто такі діяння, що містять ознаки складу незакінченого злочину.

Відповідно до ст. 16 КК кримінальна відповідальність за готу­вання до злочину і замах на злочин настає за ст. 14 або ст. 15 і за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідаль­ність за закінчений злочин. Виняток з цього положення станов­лять готування до злочинів невеликої тяжкості, коли кримінальна відповідальність виключається (ч. 2 ст. 14 КК).

Для кваліфікації незакінченого злочину посилання на ст. 14 або ст. 15 КК необхідне. Наприклад, готування до умисного вбивства кваліфікується за ч. 1 ст. 14 і ч. 1 ст. 115 КК, а замах на вбивство — за ч. 1 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК.

Інколи готування до злочину містить ознаки іншого закінченого злочину чи замаху на нього. Наприклад, незаконне придбання вог­непальної зброї з метою вчинення вбивства. В цьому разі вчинене треба кваліфікувати за сукупністю злочинів: як готування до вчи­нення вбивства і як закінчений злочин — незаконне придбання вог­непальної зброї— за ч. 1 ст. 14 і ч. ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК.

6 Питання. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця

Добровільна відмова — це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК).

Зі змісту ст. 17 КК випливають ознаки добровільної відмови:

1. остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин;

2. відмова від вчинення злочину з волі самої особи;

3. наявність в особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця.

1. Припинення готування чи замаху має бути остаточним, що означає безповоротну відмову від доведення злочину до кінця, відсутність умислу продовжити його у майбутньому. Від добро­вільної відмови треба відрізняти призупинення, тимчасову від­мову від вчинення злочину або відмову від повторення посягання за невдалої спроби вчинити злочин. Наприклад, не буде доброві­льної відмови тоді, коли злочинець використав для проникнення у квартиру відмичку, якою не може відчинити двері, і припиняє розпочатий злочин, аби потім закінчити свій злочинний задум.Особа відмовляється від вчинення (продовження) злочин за своєю волею, тобто остаточне рішення про припинення зло-чинної діяльності особа приймає самостійно. Немає значення, хто був ініціатором відмови від доведення злочину до кінця, а також і спосіб, яким умовили особу не продовжувати вчинювати злочині (прохання, умовляння, погрози тощо).

2. Відмовляючись від вчинення злочину, особа має можливі вість доведення його до кінця. Особа знає, що перепон для заве, ршення злочину немає, чи обставини, які б вона не змогла подо лати для продовження вчинення злочину, відсутні.

Якщо особа припиняє доведення злочину до кінця через не­можливість подолати певні перешкоди, то в даному випадку вона підлягає кримінальній відповідальності.

При цьому відмову треба визнавати добровільною і тоді, коли насправді існують обставини, які особа не змогла б подолати для продовження вчинення злочину, але вона не знала цього і припи­нила свою злочинну діяльність, усвідомлюючи можливість дове­дення її до кінця.

Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кінця мо­жуть бути різними: страх перед покаранням, жалість до потерпіло­го, невигідність вчинення злочину тощо. На рішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності мотиви не впливають. Важливим є питання: до якого часу можлива добровільна від­мова від доведення злочину до кінця. При цьому особа, що добро­вільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кри­мінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину (ч. 2 ст. 17 КК). Добровільна відмова від доведення злочину до кінця завжди можлива на стадії готування, крім випадків, коли готування міс­тить склад закінченого злочину (бандитизм (ст. 257)). За закінче­ного замаху добровільна відмова від доведення злочину до кінця можлива тільки тоді, коли особа, вчинивши діяння, зберігає кон­троль над подальшим розвитком причинного зв'язку між вчине­ним діянням та бажаним наслідком, що припускався, і може вплинути на його розвиток — попередити настання суспільно небезпечного результату. В даному випадку між діянням і бажа­ними суспільно небезпечними наслідками має бути певний про­міжок часу, протягом якого винна особа може контролювати на­стання причинного зв'язку.

Після закінчення злочину добровільна відмова неможлива. У даному випадку можливе лише діяльне каяття, яке є обстави­ною, що пом'якшує відповідальність (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК).

Діяльне каяття — це дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого нею ж злочину і про прагнення усунути суспільно не­безпечні наслідки.

Діяльне каяття може проявлятись у:

• запобіганні шкідливих наслідків вчиненого злочину;

• добровільному відшкодуванні завданого збитку або усунен­ні заподіяної шкоди;

• сприянні розкриттю злочинів;

• з'явленні з повинною.

У деяких випадках діяльне каяття визнається законом підста­вою для звільнення винного від кримінальної відповідальності: «звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випа­дків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосу­ванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою засто­сування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власни­ку і повністю відшкодувала завдані збитки» (ч. 4 ст. 289 КК).

Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від до­ведення злочину до кінця полягає у наступному:

1. Добровільна відмова можлива тільки за незакінченого зло­чину. Діяльне каяття можливе як за закінченого, так і за незакін­ченого злочину.

2. Добровільна відмова можлива тільки до порушення кримі­нальної справи щодо особи, яка вчинила готування чи замах на злочин, а діяльне каяття — і після порушення кримінальної спра­ви щодо винної особи.

3. Добровільна відмова характеризується утриманням від про­довження злочину (бездіяльністю), а діяльне каяття — тільки ак­тивними діями: щирим каяттям, активним сприянням розкриттю злочину, повним відшкодуванням завданих збитків або усунен­ням заподіяної шкоди.

4. Добровільна відмова можлива тільки від злочинів, що вчи­нюються з прямим умислом (готування і замах характеризуються лише таким умислом), а діяльне каяття — за вчинення як умис­них злочинів, так і необережних.

5. При добровільній відмові особа звільняється від криміналь­ної відповідальності, тому що її діяння не вважається злочином (відсутня суспільна небезпека — обов'язкова ознака злочину), а діяльне каяття є обставиною, що пом'якшує покарання (звіль­няє від кримінальної відповідальності лише за вчинення злочину невеликої тяжкості).

Інструкційна картка до П.З

Лекція. Стадії вчинення злочину

Мета: Залучити студентів до самостійної, творчої роботи, систематизувати знання

Питання теорії

1. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину.

2. Закінчений та незакінчений злочин.

3. Готування до злочину.

4. Замах на злочин та його види.

5. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.

6. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

Термінологічний словник

Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів і знарядь, підшукування співучасників або змова на вчи­нення злочину, а також інше умисне створення умов для вчинен­ня злочину.

Діяльне каяття — це дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого нею ж злочину і про прагнення усунути суспільно не­безпечні наслідки.

Добровільна .відмова — це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі озна­ки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особли­вої частини КК.

Замах на злочин — це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особли­вої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кін­ця з причин, що не залежали від її волі.

Злочини з матеріальним складом вважаються закінченими з моменту настання суспільно небезпечного наслідку, який перед­бачено в диспозиції статті Особливої частини КК у якості обов'язкової ознаки конкретного злочину.

Змова на вчинення злочину — це домовленість двох чи біль­ше осіб про спільне вчинення суспільно небезпечного діяння, пе­редбаченого Особливою частиною КК.

Інше умисне створення умов для вчинення злочину — це рі­зноманітні дії, які полегшують вчинення злочину, створюють умови для приховання слідів злочину тощо.

Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину — це придбання їх будь-яким шляхом.

Підшукування співучасників — це будь-які дії, які направлені на залучення до вчинення злочину інших осіб (виконавця, органі­затора, підмовника, пособника).

Пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину — це зміна будь-яких предметів матеріального світу, яка робить їх придатними (більш зручними, більш ефективними) для вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здійснення, котрі істотно різняться за ступенем реалізації умислу, тобто ха­рактером діяння і моментом його припинення.

Усунення перешкод — це усунення можливих чи дійсних пе­репон вчиненню злочину.

Навчальні завдання.

Задачі

Грицюк задумав вбити Мініва і Василенка. З цією метою він виготовив із мисливської рушниці обріз, який зберігав і носив без відповідного на те дозволу.

Яку стадію незакінченого злочину утворюють виконані Грицюком дії?

Як вирішуються питання про відповідальність Грицюка?

Ознайомтесь зі ст. 115, ст. 263 КК України.

Затриманий за підозрою у вчиненні зґвалтування малолітньої Щирик просив інспектора відділу кримінального розшуку А. приховати зібрані ним матеріали про вчинення злочину і відпустити його на деякий час, обіцяючи за це хабар у сумі 3000 грн.

Ознайомтесь зі ст. 369 КК України.

Чи містять дії Щирика ознаки замаху на давання хабара інспектору відділу карного розшуку?

Панів був затриманий працівниками міліції в приміщені магазину, куди він проник з метою викрадення товарів. Частину викрадених матеріальних цінностей, складених у валізу, було знайдено поряд з Панівим, а частину – біля магазину. Було виявлено всі товари, які він намагався викрасти, Їх вартість становила 1687 грн.

Ознайомтесь зі ст. 185 КК України.

На якій стадії припинено злочинне посягання, вчинене Панівим?

Визначте ознаки незакінченого й закінченого замаху на злочин.

А. І К. в стані сп’яніння, за попередньою змовою між собою угнали вночі автомобіль, який належав С. Пересунувши автомобіль шляхом буксирування від під'їзду будинку на 30 м, вони не змогли від’їхати через несправність автомобіля. К. був затриманий на місці злочину, а А. - за місцем проживання.

Ознайомтесь зі ст. 289 КК України та дайте правову оцінку вчиненого А. і К. діяння.

В. і Ч. за попередньою змовою між собою проникли в квартиру А. з метою викрадення майна. Коли вони вже спакували речі, які хотіли викрасти, то почули, що вхідні двері хтось відкриває. В. і Ч. перелякались і вискочили через відкрите вікно на подвір’я, залишивши речі.

Чи є в діях В. і Ч. закінчений склад крадіжки? (див. ст. 185 КК України).

Чи є підстави вважати, що вони добровільно відмовились від вчинення злочину?

Д. разом з Н., побачивши А, який був в стані сильного алкогольного сп’яніння, підійшли до нього, і застосувавши насильство, закрили йому рота рукою, стиснули горло та намагались витягти у нього з кишені гаманець з грошима, але були затримані перехожими громадянами.

Якими ознаками характеризується закінчений склад розбою? Ознайомтесь зі ст. 187 КК. Чи є склад цього злочину в діях Д. і Н?

Бубнов визнаний винним в тому, що він, зустрівши підлітка Ларика, вимагав у нього гроші, обшукав його, але нічого не знайшов, побив підлітка, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Дії Бубнова суд кваліфікував за ст. 187 як закінчений розбій.

Чи правильно визначена судом стадія вчинення злочину?

Горлик раніше засуджений за крадіжку, випадково дізнався, що касир заготівельної контори отримала в ощадному банку велику суму грошей для видачі заробітної плати працівникам. Уночі він вимкнув охоронну сигналізацію, проник у касу і відкрив сейф. Але в ньому була лише незначна сума, яку він і забрав. Ознайомтесь зі ст. 185 КК.

Дайте правову оцінку діянь Горлика.

Що таке помилка в кримінальному

Яка помилка є в діях Горлика?

Тести:

Стадії вчинення злочину – це:

1. дії особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину;

2. етапи розвитку умисного злочинного діяння, які розрізняються за характером вчинюваних особою дій (бездіяльності) і ступенем здійснення злочинного наміру;

3. розвиток об’єктивної сторони злочину, що складається з різнорідних дій, об’єднаних єдиним умислом;

4. етапи розвитку будь-якого злочинного діяння, які розрізняються за ступенем і характером здійснення злочинного наміру;

5. перервані етапи вчинення необережного злочину, за які можливе притягнення до кримінальної відповідальності.

Вкажіть в яких варіантах відповідей вказані стадії вчинення злочину:

1. готування до злочину;

2. створення умов для вчинення злочину;

3. замах на злочин;

4. закінчений злочин;

5. добровільна відмова від вчинення злочину

Стадії вчинення злочинів виключаються в:

1. злочинах, вчинених з умислом;

2. злочинах, вчинених з необережності;

3. злочинах, вчинених з непрямим умислом;

4. злочинах, вчинених з прямим умислом;

5. злочинах, вчинених при складній формі вини.

За Кримінальним кодексом України закінченим злочин визнається:

1. діяння (дія або бездіяльність), в якому є всі ознаки складу того злочину, на вчинення якого був спрямований умисел винного;

2. діяння (дія або бездіяльність), в якому є об'єктивні ознаки, що характеризують його як злочин;

3. діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України

4. діяння (дія або бездіяльність), в якому містяться суб'єктивні ознаки замаху на злочин;

5. умисні дії, спрямовані на заподіяння шкоди потерпілому

За Кримінальним кодексом України замахом на злочин визнається:

1. умисне створення умов для полегшення вчинення злочинів в майбутньому;

2. умисна дія, спрямована на заподіяння істотної шкоди;

3. вчинення небезпечної дії і припинення її під впливом погрози з боку інших осіб;

4. вчинене особою з прямим умислом діяння (дія або бездіяльність) безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі;

5. кримінальний закон не визначає поняття замаху.

Виділяють такі види замаху на вчинення злочину як:

1. Попередній і обдуманий.

2. Закінчений і вольовий.

3. Закінчений і незакінчений.

4. Фізичний і інтелектуальний.

5. Безпосередній і опосередкований

За готування до вчинення якого злочину особа не підлягає кримінальній відповідальності?

1. За готування до вчинення необережних злочинів.

2. За готування до вчинення злочинів невеликої тяжкості.

3. За готування до злочинів, які вчинені в стані сильного душевного хвилювання.

4. За готування до формальних злочинів.

5. За готування до вчинення злочину будь-якого ступеня тяжкості.

Нормативні акти і практика їх застосування

Кримінальний кодекс України. – К.: Істина, 2002.

Кримінально - процесуальний кодекс України (ст. 94; п. 2, 4 ст. 324). – К.: Істина, 2002.

Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003р. № 2 (п. 2, 4, 9, 12, 15, 26) //Вісник Верховного Суду України. – 2003. - № 1. – С. 37-41.

Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003р. № 3 (п. 14, 17, 20, 21, 25) //Вісник Верховного Суду України. – 2003. - № 3. – С. 4-6.

Про практику призначення судами кримінального покарання: постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 (п. 3) //Вісник Верховного Суду. – 2003. – № 6. – С. 14

Зм. м. 3

Лекція 13. Співучасть у злочині

1. питання. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. питання. Види співучасників.

3. питання. Форми співучасті.

4. питання. Кримінальна відповідальність співучасників.

5. питання. Причетність до злочину.