5 Питання. Змішана (подвійна) форма вини

Кожний конкретний злочин може бути вчинений або умисно, або з необережності. Особливість суб'єктивної сторони злочину полягає в тому, що деякі злочини мають лише навмисну вину (наприклад крадіжка (ст. 185 КК)), інші — тільки необережну (наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які ке­рують транспортними засобами (ст. 286 КК)). Крім того, ряд зло­чинів може вчинюватись як умисно, так і необережно, наприклад убивство (статті 115, 119 КК).

Кримінальне законодавство містить такий склад злочинів, які мають подвійну (чи змішану) вину — умисел відносно одних злочинних наслідків і необережність — відносно інших. У прак­тиці існують випадки, коли характер і форми психічного став­лення особи до самого суспільно небезпечного діяння (дії чи без­діяльності) не збігаються з формою й характером психічного ставлення особи до шкідливих наслідків її діяння. В таких випад­ках є наявність змішаної (складної, подвійної) форми вини.

Змішана (складна, подвійна) форма вини являє собою різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різ­них об'єктивних ознак одного й того ж злочину.

Злочини зі змішаною формою вини поділяються на дві групи:

Першу складають злочини, пов'язані з порушенням спеціаль­них правил. Порушення цих правил без настання шкідливих нас­лідків являють собою адміністративні чи дисциплінарні проступ­ки. І тільки настання від цього шкідливих наслідків перетворює дане порушення в злочинне діяння (наприклад, порушення пра­вил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту осо­бами, які керують транспортними засобами — ст. 286 КК). У цих злочинах складна (подвійна) форма вини може виявитися в умис­лі щодо самого факту порушення таких правил і в необережності щодо шкідливих наслідків.

Другу групу утворюють умисні злочини, об'єктивна сторона яких характеризується двома різними наслідками, один з яких є обов'язковою ознакою складу злочину, інший — кваліфікуючою ознакою. При цьому психічне ставлення особи до першого нас­лідку характеризується умислом (прямим чи непрямим), а до другого — необережністю (наприклад, умисне знищення або по­шкодження майна, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ст. 194 КК)).

6 Питання. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони: мотив і мета злочину, емоційний стан

Мотив і мета дають можливість правильно зрозуміти психічний стан особи в момент вчинення злочину, виявити причини протиправної поведінки, а та­кож точно визначити форму вини і ступінь суспільної небезпеки особи й дати правильну кримінально-правову оцінку вчиненому.

Мотив злочину — це внутрішнє спонукання особи, яке ви­кликає у неї рішучість вчинити злочин.

Мета — це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Мотиви, які викликають в окремих осіб рішучість вчинити злочин, можуть бути різними: корисливість, ненависть, помста, ревнощі, заздрість тощо.

Мотив передбачається як обов'язкова ознака складу злочину, якщо він зазначається в диспозиції статті, наприклад, умисне вбивс­тво, вчинене з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) або з хулі­ганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК). В окремому складі злочину саме суспільно небезпечне діяння передбачає наявність за його вчи­нення певного мотиву, який прямо в законі може і не бути вказаним (наприклад, крадіжка передбачає наявність корисливого мотиву).

На відміну від мотиву мета характеризує безпосередній зло­чинний результат, якого прагне досягти винний, скоюючи зло­чин. Наприклад, метою диверсії (ст. 113 КК) є ослаблення держа­ви. Мета в ряді випадків вказується у законі як необхідна ознака суб'єктивної сторони складу злочину. Наприклад, умисне вбивс­тво з метою приховати інший злочин або полегшити його вчи­нення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК).

Якщо в кримінально-правових нормах Особливої частини мо­тив і мета не зазначені як обов'язкові ознаки, то вони на кваліфі­кацію не впливають і можуть впливати на призначення покаран­ня як пом'якшуюча чи обтяжуюча обставина.

У ряді випадків можуть мати кримінально-правове значення емоції особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Це, зокрема, стан сильного душевного хвилювання, викликаний неправомірною поведінкою потерпілого, так званий стан фізіологічного афекту.

Фізіологічний афект — це дуже сильне, короткочасне душе­вне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Оскільки особа в стані афекту здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними, то вона несе відповідальність за ці дії. Відповідно до п. 7 ст. 66 КК вчинення злочину під впливом сильного душев­ного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальни­ми діями потерпілого, визнається обставиною, яка пом'якшує по­карання. Вчинення злочину у стані фізіологічного афекту визна­чається в законі як обставина, що пом'якшує відповідальність. Це стосується умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душе­вного хвилювання (ст. 116 КК), а також умисного тяжкого тілес­ного ушкодження, заподіяного у стані сильного душевного хви­лювання (ст. 123 КК).

7 питання. Помилка та її вплив на кримінальну відпові­дальність

Помилка у кримінальному праві — це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Залежно від змісту неправильного уявлення особи розрізня­ють два види помилки:

• юридичну;

• фактичну.

Юридична помилка — це неправильне уявлення особи про юри­дичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику. Види юридичної помилки:

1. помилка в злочинності діяння;

2. помилка у кваліфікації вчиненого;

3. помилка у виді та мірі покарання.

Помилка в злочинності діяння може бути у випадках, коли:

• має місце так званий уявний злочин, тобто особа помилково уявляє про те, що вчинене нею є злочином, у той час як у дійсно­сті закон його таким не визначає. Кримінальна відповідальність за вчинене виключається;

• має місце неправильне уявлення особи про правомірність ді­яння, тоді як за законом воно є злочинним. За таких обставин кримінальна відповідальність настає. Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Неправильне уявлення суб'єкта про кваліфікацію вчиненого ним діяння або про вид і міру покарання, яке може бути призна­чене за вчинений злочин, не мають принципового значення для відповідальності особи.

Фактична помилка — це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об'єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Залежно від того, у змісті яких саме об'єктивних ознак поми­ляється особа, розрізняють такі види фактичної помилки:

1. помилка в об'єкті;

2. помилка в характері діяння (дії чи бездіяльності);

3. помилка в причинному зв'язку;

4. помилка в особі потерпілого.

Помилка в об'єкті полягає в неправильному уявлені тих сус­пільних відносин, на які здійснюється посягання. Вона має місце у випадках, коли винний направляє свої дії проти одного об'єкта, помилково сприймаючи його за інший.

Помилка в характері вчиненого діяння полягає в неправиль­ному уявленні особи щодо наявності або відсутності у її діях (бездіяльності) фактичних ознак, що утворюють об'єктивну сто­рону якогось конкретного складу злочину. Помилка, за якої особа вважала, що в її діях є ознаки злочину, а насправді вони відсутні, не усуває умислу винного у зв'язку з тим, що свідомістю особи охоплювались обставини, які утворюють об'єктивну сторону да­ного злочину. У цьому випадку вчинене кваліфікується не як за­кінчений злочин, а як замах на нього, оскільки злочинний намір об'єктивно не було реалізовано. Наприклад, особа вважає, що вона збуває підроблені гроші, тоді як насправді вони справжні (ст. 15 і ч. 1 ст. 199 КК).

Помилка, за якої особа вважала, що в її діях відсутні ознаки, що утворюють об'єктивну сторону даного злочину, коли наспра­вді вони наявні, виключає її вину і, відповідно, відповідальність за вчинене діяння. Наприклад, особа платить за куплені товари підробленими грошима, не знаючи про те, що вони фальшиві.

Помилка в розвитку причинного зв'язку означає неправильне уявлення особи про зв'язок між вчиненим нею діянням і злочин­ним результатом, який настав. Наприклад, особа передбачала, що смерть від здійсненого нею пострілу настане від поділення кулі у голову, а не від пошкодження серця, від чого в дійсності настала смерть потерпілого. Таке неправильне уявлення у цьому випадку не впливає на форму вини й відповідальність особи, оскільки са­ме внаслідок її дії (пострілу) настав той злочинний результат (смерть), який був умислом суб'єкта.

Помилка в особі потерпілого полягає в тому, що винний ви­рішив, наприклад, убити певну особу, помилково приймає за неї іншу особу, на яку і здійснює посягання. Оскільки за помилки в особі потерпілого шкода спричиняється саме наміченому об'єкту (життю особи), то така помилка не впливає на форму вини і на кваліфікацію вчиненого за умови, що ознаки потерпілого не є обов'язковими для злочину, який задумав вчинити винний.

Інструкційна картка до П.З

Лекція. Суб'єктивна сторона складу злочину

Мета: Розкрити значення, роль суб'єктивної сторони, перевірити ступінь засвоєння студентами знань

Питання теорії

1. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину.

2. Вина: її поняття та форми.

3. Умисел і його види.

4. Необережність та її види.

5. Змішана (подвійна) форма вини.

6. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони: мотив і мета злочину, емоційний стан.

7. Помилка та її вплив на кримінальну відповідальність.

Термінологічний словник

Афективний умисел — це умисел, що виникає у процесі си­льного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин, найчастіше внаслідок протиза­конного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Визначений (конкретизований) умисел характеризується тим, що особа чітко уявляє собі характер і розмір наслідків вчи­неного нею діяння.

Вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності.

Злочинна недбалість — це необережність, при якій особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслід­ків свого діяння (дії чи бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.

Злочинна самовпевненість — це можливість передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховує на їх відвернення.

Зміст вини — це сукупність психічних елементів, які відо­бражають об'єктивні ознаки злочину та виражають певне став­лення особи до цих ознак.

Мета — це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Мотив злочину — це внутрішнє спонукання особи, яке ви­кликає у неї рішучість вчинити злочин.

Невизначений (неконкретний) умисел характеризується тим, що злочинні наслідки хоча і передбачаються винним, але не є конкретизованими, тобто відсутнє чітке уявлення про їх харак­тер, ступінь тяжкості.

Непрямий умисел — це умисел, за якого особа усвідомлюванії ла суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяль­ності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Помилка у кримінальному праві — це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Прямий умисел — це таке психічне ставлення до діяння і йо го наслідків, за яких особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його су­спільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Ступінь вини — це кількісна характеристика вини, яка ви- значає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного.

Суб'єктивна сторона злочину — це внутрішня сторона зло- чину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Сутність вини — це суспільна якість, котра полягає в нега­тивному ставленні особи, що вчиняє суспільно небезпечне діян­ня, до суспільних відносин, які охороняються КК України.

Умисел заздалегідь обдуманий — це умисел, який формуєть­ся ще до вчинення злочину.

Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину і відразу ж реалізується.

Фактична помилка — це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об'єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Фізіологічний афект — це дуже сильне, нетривале душевне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Форма вини — це певний зв'язок психічних ознак, які скла­дають зміст вини, з об'єктивними ознаками злочину.

Юридична помилка — це неправильне уявлення особи про юри­дичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику.

Навчальні завдання

Задачі

1. Колона автобусів повільно рухалася вулицею міста. Водій одного з автобусів громадянин Попович відкрив книгу, почав її читати і не помітив різкої зупинки транспортного засобу, який їхав попереду. Внаслідок наїзду одному із пасажирів були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Визначте форму і вид вини. Назвіть ознаки інтелектуального і во­льового моментів, якими характеризується вина Поповича.

2. Громадянин Жаров їхав на автомобілі по міській вулиці зі швидкістю 90 км/год замість дозволених 40 км/год. Біля середньої школи на проїжджу частину зненацька б вибігли декілька першокласників. Жаров натиснув на гальма, але попередити наїзд не вдалося. Один школяр був збитий та смертельно травмований. Автотехнічна експертиза встановила, що гальма в автомашині були справні, і якби водій їхав з дозволеною швидкістю, нещасний випадок удалося б попередити.

Визначте форму і вид вини Жарова. Якщо він невинний, то за якими підставами?

3. Одарич, який працював механіком електростанції, з метою не допустити проникнення сторонніх осіб у свій город, загородив грядку з цибулею оголеним дротом і підключив його до електромережі з напругою 220 вольт. Сусідський підліток, дев'ятирічний Сергій, підійшов до дроту, торкнувся його рукою і був смертельно травмований електрострумом.

Вважаючи, що за ч.1 ст.115 KK України він засуджений безпідставно, Одарич в апеляційній скарзі просив вирок змінити і перекваліфікувати його дії на ст.119 КК України, оскільки він не передбачав можливості настання смертельного наслідку і тому повинен нести відповідальність за вбивство через необережність.

Чи обгрунтована скарга Одарича?

4. Коли П., що перебував у стані сп'яніння, знаходився на території ринку, до нього підійшов незнайомий йому С., і безпричинно образив його нецензурною лайкою та вдарив пляшкою по голові. У відповідь на це П. дістав з кишені ніж і вдарив ним С. в груди, від чого той впав і тут же на місці події помер.

Ознайомтесь зі cm. 118 КК України. Визначте форму і вид вини в діях П.

5. Коли на Багрову, яка хворіла венеричним захворюванням, напали троє хлопців, щоб зґвалтувати, вона їх попередила про те, що вони можуть теж захворіти, заразившись від неї. Після зґвалтування всі троє захворіли на венеричну хворобу. Чи повинна Багрова відповідати за зараження цих осіб венеричною хворобою?

6. Продавець Курочкін, перебуваючи в стані сп'яніння, переплутав цінники під час продажу ковбаси: на товар першого сорту він поставив цінник другого сорту, а на товар другого сорту—цінник першого.

Який вид помилки є в цьому випадку? Як ця помилка впливає на вину і відповідальність громадянина Курочкіна?

Запитання й завдання для перевірки знань