1 Питання. Поняття та значення об'єктивної сторони скла­ду злочину

Наступним обов'язковим елементом складу злочину є його об'єктивна сторона. Вивчення даної теми дасть змогу визна­чити, які діяння є злочинними, відмежувати один злочин від іншого.

Об'єктивна сторона складу злочину — це сукупність перед­бачених кримінальним законом ознак, які характеризують зовні­шній прояв суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), що посягає на об'єкти кримінально-правової охорони, а також об'єктивні умови цього посягання.

Об'єктивна сторона визначає:

• у чому полягає злочин;

• яким чином він скоюється;

• у яких умовах місця, часу, обстановки він відбувається;

• за допомогою яких засобів і знарядь вчиняється.

Значення об'єктивної сторони складу злочину:

1. об'єктивна сторона є одним із елементів складу злочину і входить до підстав кримінальної відповідальності;

2. визначає ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння та характер завданої шкоди об'єкту кримінально-правової охо­рони;

3. дає можливість відмежовувати один злочин від іншого, а також відмежовувати злочинні діяння від не злочинних. Напри­клад, розбій за об'єктивною стороною схожий на вимагання, за якого суб'єкт також намагається заволодіти чужим майном чи правом на майно, але не шляхом нападу, поєднаного з насильст­вом, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала напа­ду, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК), а шляхом пред'явлення вимоги про передачу чужого майна, яка супроводжується погрозою насильства над потерпілим чи його близькими, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що пе­ребуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення ві­домостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберег­ти в таємниці (ст. 189 КК);

4. допомагає правильно кваліфікувати злочин. Наприклад, об'єктивна сторона крадіжки полягає в таємному викраденні чу­жого майна (ст. 185 КК), грабежу — у відкритому викраденні чужого майна (ст. 186 КК), в той час як об'єкт названих злочинів, суб'єкт і їхня суб'єктивна сторона збігаються.

Ознаки об'єктивної сторони з боку їх описування у диспози­ціях статей Особливої частини КК України поділяються на дві групи:

1. основні (обов'язкові) ознаки;

2. факультативні ознаки.

До основних ознак відноситься діяння у формі дії або бездія­льності.

До факультативних ознак належать:

• суспільно небезпечні наслідки;

• причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і су­спільно небезпечним наслідком (у злочинах із матеріальним складом);

• спосіб; місце;

• час;

• обстановка;

• знаряддя;

• засоби вчинення злочину.

Якщо суспільно небезпечні наслідки, спосіб, місце, час, об­становка, знаряддя, засоби вчинення злочину вказані у диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змі­сту, то вони набувають значення об'єктивної сторони складу зло­чину і виступають основними ознаками.

2 Питання. Суспільно небезпечне діяння та його види

Суспільно небезпечне діяння є обов'язковою ознакою об'єк­тивної сторони складу злочину.

Діяння — це суспільно небезпечний, протиправний, свідомий, вольовий акт поведінки людини.

Ознаки діяння:

• Суспільна небезпечність полягає в тому, що злочинне діяння спричиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином дія чи бездіяльність, котра хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі.

• Протиправність означає, що діяння є злочином, передбаченим КК (ч. 1 ст. 11 КК).

• Вольове діяння полягає в прояві волі особи. Особа не несе кримінальної відповідальності, коли вона вимушена діяти проти власної волі під впливом фізичного примусу, внаслідок якого во­ля особи була повністю паралізована і вона не могла керувати своїми вчинками (ст. 40 КК). Психічний примус (погроза вбивст­вом, завданням тілесних ушкоджень, знищенням майна, шантаж, інші подібні дії) та фізичний примус, унаслідок якого особа збе­рігала можливість керувати своїми діями, виключають криміна­льну відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним ін­тересам, якщо особа, що зазнала такого впливу, була у стані крайньої необхідності. Кримінальна відповідальність не настає за непереборної сили, під якою розуміється дія сил природи, меха­нізмів, людей, звірів та інших факторів, через які особа реально позбавлена можливості виконати покладений на неї обов'язок.

• Свідоме діяння — особа, яка його вчинює, усвідомлює свої дії (бездіяльність) і керує ними.

Діяння у злочинах проявляється у формі:

• Дії. Наприклад, грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187 КК), не­законне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) і багато інших злочинів.

• Бездіяльності. Наприклад, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК) тощо.

• Дії чи бездіяльності. Наприклад, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК), службова недбалість (ст. 367 КК).

Дія — активна, суспільно небезпечна, вольова, свідома пове­дінка особи, котра вчиняє злочин.

Бездіяльність — це пасивна, суспільно небезпечна вольова поведінка особи, що полягає у невиконанні дій, які особа пови­нна була і могла виконати чи попередити настання суспільно не­безпечного наслідку.

Обов'язок діяти може випливати з:

• закону (наприклад, обов'язок нести військову службу);

• підзаконного акту (наприклад, обов'язок водія зупинити ав­томашину за червоного світла світлофора);

• законного наказу чи розпорядження (наприклад, військового начальника);

• характеру сімейних відносин (наприклад, обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей);

• характеру професії (наприклад, обов'язок лікаря надавати медичну допомогу).

З питання. Суспільно небезпечні наслідки злочинного ді­яння

Злочинні наслідки — це визначена кримінально-правовою но­рмою матеріальна чи нематеріальна шкода заподіяна злочинни­ми діяннями об'єкту, який охороняється кримінальним законом.

Шкода може бути:

а) фізичною (наприклад, у разі вбивства (статті 115—119 КК));

б)майновою (наприклад, у разі грабежу (ст. 186 КК), умисного знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК));

в) моральною (наприклад, у разі незаконного позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК));

г) політичною (наприклад, у разі посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК)).

Залежно від наявності чи відсутності злочинних наслідків злочини поділяються на:

• злочини з матеріальним складом;

• злочини з формальним складом.

У злочинах із матеріальним складом суспільно небезпечні наслідки передбачені як обов'язкова ознака об'єктивної сторони складу злочину. Злочини з матеріальним складом вважаються за­кінченими з моменту настання суспільно небезпечного наслідку, передбаченого в диспозиції статті Особливої частини КК як обо­в'язкової ознаки конкретного злочину. Коли передбачений у законі наслідок не настав, злочин вважається незакінченим. Напри­клад, смерть людини в результаті вбивства (ст. 115 КК).

Злочини з формальним складом — це злочини, для визнання яких закінченими достатньо самого факту скоєння суспільно не­безпечного діяння. У таких злочинах наслідки не включені в об'єктивну-сторону і на кваліфікацію діяння не впливають. Зло­чини з формальним складом фактично можуть заподіювати сус­пільно небезпечні наслідки, але, як правило, нематеріальні. Вони є факультативними. Наприклад, державна зрада (ст. 111 КК), підміна чужої дитини (ст. 148 КК), порушення таємниці голосу­вання (ст. 159 КК), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК), давання хабара (ст. 369 КК), самовільне залишення військо­вої частини або місця служби (ст. 407 КК).