1 Питання. Поняття та значення складу злочину

Склад злочину — це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільна небезпечне діяння як злочинне. З цього визначення випливає, що визнання того чи іншого суспільне небезпечного діяння злочином є виключним правом законодавця, тобто Верховної Ради України. Саме тут одержує свою реалізацію принцип: «Немає злочину без вказівки на те в кримінальному законі».

Найчастіше в конкретній кримінально-правовій нормі найбільш повно законодавцем закріплюються ознаки об'єктивної сторони. Це викликано тим, що вони в більшості випадків індивідуальні і притаманні тільки цим злочинам.

В кримінально-правовій нормі закріплюються вказані ознаки з урахуванням дій виконавця в закінченому злочині. Відображати ж у конкретній нормі особливості цих злочинів з урахуванням стадій вчинення злочину і різної ролі у ньому всіх співучасників немає необхідності, адже ці особливості, у свою чергу, мають загальний, типовий для всіх злочинів характер і тому закріплені в Загальній частині КК у статтях 13-16, 26-28.

Таким чином, у нормах Загальної частини містяться лише ті об'єктивні і суб'єктивні ознаки складу, що притаманні усім злочинам або багатьом з них. Саме ці ознаки в поєднанні з ознаками, описаними в конкретних нормах Особливої частини, і утворюють склад конкретного вчиненого злочину.

Склад злочину необхідно відмежовувати від самого злочину, тому що вони не співпадають, а лише співвідносяться як явище (конкретний злочин) і юридичне поняття про нього (склад конкретного виду злочину). Злочин — це конкретне суспільне небезпечне діяння (наприклад, крадіжка, вчинена 17 січня 2009 р., з магазину села К.), вчинене у певній обстановці, у певний час і у певному місці, що відрізняється безліччю особливостей від всіх інших злочинів даного виду (наприклад, крадіжка, вчинена вперше, шляхом обману, була усунута охорона, запори знищені тощо). Тому цей злочин відрізняється безліччю властивих йому індивідуальних ознак від всіх інших крадіжок.

Склад же злочину являє собою юридичне поняття про злочини певного виду (склад крадіжки, вбивства, зґвалтування, грабежу і т.д.), у якому об'єднані найбільш істотні, найбільш типові й універсальні їхні ознаки. Тому, наприклад, крадіжки, вчинені різними особами, завжди відрізняються тією чи іншою мірою одна від одної своїми особливостями, але склади вчинених ними злочинів тотожні, однакові.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що обсяг ознак злочину і складу злочину різний. З одного боку, обсяг ознак злочину є ширшим за обсяг ознак складу, тому що останній містить у собі лише найбільш загальні, типізовані, тобто властиві усім злочинам даного виду, ознаки. З іншого боку, склад злочину є ширшим за кожний конкретний злочин, тому що він містить у собі ознаки не одного конкретного злочину, а ознаки всіх злочинів даного виду.

Значення

1) склад злочину являє собою певну сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне;

2) тільки в кримінальному законі встановлюється сукупність зазначених ознак;

3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;

4) тільки у складі злочину визначається характер та обсяг відповідальності за вчинений злочин.

Поняття злочину відповідає на питання, що є загальним для всіх злочинів, а поняття складу злочину — чим відрізняється один злочин від іншого. При цьому поняття злочину є формою, а поняття складу злочину — змістом.

2 питання. Елементи й ознаки складу злочину

Склад злочину утворюють чотири обов'язкових елементи:

• об'єкт;

• об'єктивна сторона;

• суб'єкт;

• суб'єктивна сторона.

Об'єкт — це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння, яка ви­ражається у вчиненні передбаченого законом діяння, що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Ознаки об'єктивної сторони:

• дія, тобто суспільно значима поведінка особи, яка склада­ється з рухів, а також використання машин, механізмів, власти­востей речовин (зброї) тощо;

• бездіяльність, тобто невиконання особою своїх юридич­них обов'язків;

• злочинні наслідки — ті наслідки, які мають характер сус­пільної небезпечності у вигляді заподіяної шкоди чи знищення суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом;

• причинний зв'язок — між дією чи бездіяльністю і тими злочинними наслідками, які настали;

• місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину та знаряд­дя, використані для вчинення злочину.

Суб'єкт — фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповіда­льність (ст. 18 КК).

Ознаки суб'єкта:

а) фізична особа — тільки фізичні особи визнаються су­б'єктами злочину, оскільки лише вони є кримінально відпові­дальними;

б)вік особи — досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповідальність:

• загальна дієздатність — з 16 років (ч. 1 ст. 22 КК),

• виключна дієздатність — з 14 років (ч. 2 ст. 22 КК),

• особлива дієздатність — з 18 років;

в) осудність — здатність особи під час учинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК);

г) спеціальні ознаки суб'єкта (спеціальний суб'єкт) — громадянство, підприємець, повнолітній та ін.

Суб'єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину, яка дає характеристику психічним процесам, а також свідомості та волі особи в момент учинення злочину:

• умисел — вчинення злочину умисно (ст. 23 КК);

• необережність — вчинення злочину з необережності (ст. 25 КК);

• мотив злочину — внутрішні спонукання, котрі є усвідомле­ною дійсною чи гаданою потребою;

• мета злочину— ідеальні зміни в оточенні суб'єкта, яких він намагається досягти вчиненням злочину;

• емоції— почуття та переживання суб'єкта під час учинення злочину.

Ознаки складу злочину поділяються на:

Обов'язкові (необхідні) — притаманні всім злочинам без винятку. До таких обов'язкових ознак складу злочину відносяться:

• суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом;

• злочинна дія (бездіяльність);

• ознаки загального суб'єкта (фізична особа, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність);

• вина (умисел або необережність).

Факультативні (необов'язкові) — притаманні не всім, а тільки окремому складу злочину. До таких ознак належать:

• предмет злочину;

• злочинні наслідки, причинний зв'язок між дією (бездіяльні­стю) і наслідками, що настали, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину;

• ознаки спеціального суб'єкта (службове становище, держав­но-правове становище тощо);

• мотив, мета та емоційний стан.

Розподіл ознак на обов'язкові та факультативні має сенс тіль­ки на рівні загального поняття про склад злочину, а для конкрет­ного складу злочину всі описані в законі ознаки — обов'язкові.

У кожному складі злочину виділяють його елементи. Ними є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об'єктивними ознаками складу), суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину (вони в сукупності називаються суб'єктивними ознаками складу). У своїй єдності ці об'єктивні і суб'єктивні ознаки й утворюють склад злочину.

З питання. Види складу злочину

Класифікація окремого складу злочину має важливе значення для відокремлення окремого складу, що в результаті допомагає правильно кваліфікувати злочинне діяння. В теорії кримінально­го права існує класифікація складу злочину за певними ознаками:

• залежно від способу описання злочину в законі;

• за ступенем суспільної небезпечності (тяжкості);

• від особливостей конструкції і моменту закінчення злочину.

Залежно від способу описання злочину в законі розрізняють склад злочину:

• простий;

• складний.

Простий склад злочину містить опис ознак одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об'єкт, вчиняється однією дією і характеризується однією формою вини (наприклад, склад крадіжки, передбачений ч. 1 ст. 185 КК).

Складний склад злочину характеризується наявністю:

• двох і більше безпосередніх об'єктів (наприклад, склад роз­бійного нападу — ст. 187 КК);

• двох форм вини — складної (змішаної) (наприклад, склад умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке потягло за собою смерть потерпілого — ч. 2 ст. 121 КК);

• двох або більше дій, що утворюють об'єктивну сторону складу злочину (викрадення, привласнення, вимагання офіційних докумен­тів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем — ст. 357 КК);

• різних способів учинення злочину або настанням різних на­слідків (наприклад, ст. 111 КК — державна зрада передбачає ряд дій: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в прове­денні підривної діяльності проти України).

За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) розрізня­ють склад злочину:

• основний;

• кваліфікований;

• особливо кваліфікований;

• з пом'якшуючими обставинами( привілейований).

Основний (простий) склад злочину містить основні ознаки злочину без обтяжуючих (кваліфікуючих) та пом'якшуючих об­ставин. Наприклад крадіжка, тобто таємне викрадення майна (ч. 1 ст. 185 КК).

Кваліфікований — це склад злочину з обтяжуючими обстави­нами (кваліфікуючими ознаками), тобто такими, що обтяжують покарання і впливають на кваліфікацію. Це, наприклад, склад злочину, що описаний у ч. 2 ст. 185 КК (крадіжка вчинена повто­рно або за попередньою змовою групою осіб).

Особливо кваліфікованим є склад злочину з особливо квалі­фікуючими обставинами, тобто такими, які надають злочину осо­бливої суспільної небезпечності. Наприклад, склад злочинів, що описані у частинах 3—5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з прони­кненням у житло, вчинена у великих розмірах, учинена в особли­во великих розмірах або організованою групою).

Склад злочину з пом'якшуючими обставинами (привілейо­ваний) — це склад злочину з обставинами, що значною мірою знижують суспільну небезпеку даного виду злочину і відповідно караність за нього. Наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК).

Залежно від особливостей конструкції і моменту закінчен­ня злочину розрізняють склад злочинів:

• матеріальний;

• формальний;

• усічений.

Злочини з матеріальним складом — це злочини, в яких су­спільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою об'єктив­ної сторони. Такі злочини вважаються закінченими з моменту вчинення зазначених у законі дій. У такому складі об'єктивна сторона одержує свій повний розвиток тільки за умови настан­ня зазначених наслідків і тільки з цього моменту злочин вва­жається закінченим. До злочинів з матеріальним складом від­носиться вбивство (статті 115—119 КК), крадіжка (ст. 185 КК) тощо.

У злочинах з формальним складом може мати місце настання певних наслідків, але вони не віднесені законом до обов'язкових ознак злочину. Наприклад, незаконне перетинання державного кордону (ч. 1 ст. 331 КК).

Злочини з усіченим (укороченим) складом — це злочини, в яких момент закінчення переноситься на стадію готування чи за­маху на злочин. Наприклад, розбій (ст. 187 КК) вважається закін­ченим із моменту нападу, а не з моменту заволодіння майном, а бандитизм (ст. 257 КК) — з моменту організації банди. Іншими словами, закон конструює ці злочини таким чином, що вони вва­жаються закінченими з моменту вчинення діяння, яке за своїм змістом є попередньою злочинною діяльністю.