2 Питання. Злочин та інші правопорушення

Визначаючи вид відповідальності за ті чи інші правопорушен­ня, законодавець враховує цілий ряд обставин:

• ступінь суспільної небезпечності правопорушень;

• їх поширеність;

• реальну можливість ефективної боротьби з такими правопо­рушеннями;

• наявні в суспільстві традиції, звички;

• оцінку суспільством тих чи інших діянь тощо.

Правопорушення — це вчинене деліктоздатною особою сус­пільно небезпечне, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяль­ність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричинен­ням таких наслідків.

Залежно від ступеня суспільної небезпечності правопорушен­ня поділяються на злочинні і проступки.

Злочинний вид правопорушення передбачений Криміналь­ним кодексом, тобто суспільно небезпечні, кримінально проти­правні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка до­сягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну систему, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свобо­ди особи.

Проступки поділяються на адміністративні, дисциплінарні та цивільно-правові.

Адміністративні проступки — такі, що посягають на дер­жавний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління, протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законом передбачається адміністративна відповідальність.

Дисциплінарні проступки — посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни, проти­правні винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла пев­ного віку, що за них нормативно-правовими актами передбачено дисциплінарну відповідальність.

Цивільно-правові проступки — шкідливе, протиправне, вин­не порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв'язаних з ними немайнових осо­бистих відносин, а також схожих із ними майнових та особистих відносин, передбачених нормами цивільного права.

Розрізняються злочини та інші правопорушення, перш за все, за ступенем їх суспільної небезпечності.

Ступінь суспільної небезпе­чності визначається формою і видом вини, мотивом і метою, спосо­бом, місцем, обстановкою вчинення діяння і його наслідками. Зако­нодавцем найчастіше розмежування здійснюються за наслідками вчинення діяння і, перш за все, за розміром заподіяної шкоди.

Найчастіше виникає питання про відмежування злочинів і адмі­ністративних правопорушень. Критерієм такого розмежування є:

1) розмір заподіяної шкоди (наприклад, розкрадання майна, вчи­нене шляхом крадіжки (крім випадків вчинення її з проникненням у приміщення чи інше сховище), за вартості викраденого до трьох не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою відповідальність за ст. 51 КпАП, а за вартості викраденого понад цю суму — тягне кримінальну відповідальність за ст. 185 КК);

2) вартість предмета правопорушення (наприклад, незаконне переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах (вартість у тисячу і більше разів перевищує не­оподаткований мінімум доходів громадян), тягне за собою кри­мінальну відповідальність згідно зі ст. 201 КК, якщо ж ця сума менша, то таке діяння вважається адміністративним проступком, відповідальність за який передбачена ст. 209 КпАП);

3) наслідки правопорушення (наприклад, ст. 164 КпАП перед­бачає відповідальність за заняття господарською діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), як­що його отримання передбачене законом, а ст. 202 КК визнає це діяння злочином за умови, що воно було пов'язане з отриманням особою доходу у великих розмірах (сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян));

4) ступінь суспільної небезпечності вчинених дій, яка визна­чається всіма ознаками вчиненого діяння (наприклад, вчинення особою дій, що порушують громадський порядок і спокій грома­дян, зокрема, нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії є дрібним хуліганством і кваліфікуються за ст. 173 КпАП, а якщо цими діями грубо пору­шується громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспі­льства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятко­вим цинізмом, то вважається кримінально караним хуліганством і кваліфікується за ч. 1 ст. 296 КК).

Розмежування злочинів та інших правопорушень за ступенем їх суспільної небезпечності досить часто потребує визначення змісту оціночних ознак складу злочину, що використовуються зако­нодавцем. Оціночні ознаки в Кримінальному кодексі вживаються в основному або як ознаки діяння, або ж як ознаки наслідків: «злісне» ухилення від сплати встановлених коштів на утримання дітей (аліментів) (ст. 164 КК); «грубе» порушення громадського поряд­ку, «явна» неповага до суспільства (ст. 296 КК), обман покупців чи замовників «у значних розмірах» (ст. 225 КК).

З питання. Класифікація злочинів

Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на:

• невеликої тяжкості — передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання;

• середньої тяжкості — передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років;

• тяжкі — передбачено покарання у вигляді позбавлення во­лі на строк не більше десяти років;

• особливо тяжкі — передбачено покарання у вигляді позбав­лення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Інструкційна картка до П.З. 2

Лекція. Поняття злочину та класифікація злочинів

Мета: Залучити студентів до самостійної, творчої роботи, систематизувати знання про ознаки злочину

Питання теорії

1. Поняття та ознаки злочину.

2. Криміналізація суспільно небезпечних діянь.

3. Декриміналізація суспільно небезпечних діянь.

4. Малозначність діяння.

5. Відмінність злочинів від інших правопорушень.

6. Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості.

Термінологічний словник

Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчи­нене суб'єктом злочину.

Злочин невеликої тяжкості — це злочин, за який передба­чено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання.

Злочин середньої тяжкості — це злочин, за який передбаче­но покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Особливо тяжкий злочин — це злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять ро­ків або довічне позбавлення волі.

Ступінь — це кількісна ознака злочину, яка проявляється в способі вчинення злочину, місці та часі вчинення, меті, розмірі заподіяної шкоди.

Суспільна небезпечність злочину — це характер і розмір за­подіяної шкоди, спосіб дії та інші об'єктивні ознаки, а також сту­пінь усвідомлення заподіяння шкоди, активність волі, мотиви і цілі поведінки особи, яка вчинила злочин.

Тяжкий злочин — це злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Характер суспільної небезпеки злочину — це якісна ознака злочину, яка залежить від суспільної цінності об'єкта посягання, мотиву та форми вини, а також злочинних наслідків.

Завдання для перевірки знань

Навчальні завдання

Для закріплення вивченої теми необхідно вирішити ситуативні задачі.

1. Шофер Павленко, керуючи у нетверезому стані автомобілем КАМАЗ, у якому були пасажири і вантаж, перевищив дозволену швидкість, внаслідок чого машина перевернулася. Під кузовом опинився громадянин Опанасенко. Однак Павленко та пасажири, які від аварії не постраждали, не допомогли Опанасенкові і пішли в селище, розташоване поряд з місцем події. Там ніхто з них про пригоду не заявив, і тільки через тривалий час на місце події прибули колгоспники, які трактором підняли машину, розібрали вантаж, під яким знайшли мертвого Опанасенка.

Було встановлено, що Павленко грубо порушив правила дорожнього руху.

Які злочини скоїв Павленко?

2. Громадянин Сидоренко вирішив охороняти свій садок за допомогою спеціально виготовленого ним приладу, через який проходив електричний струм. Пізно вночі Сидоренко заснув, а прилад забув вимкнути, внаслідок чого тяжко поранено електричним струмом громадянина Зінченка, який проходив повз садок Сидоренка.

Чи злочинні дії Сидоренка?

3. Громадянин Марченко вирішив покінчити життя самогубством. Для цього він викрав автомобіль, який належав заводу, розігнав його і на значній швидкості спрямував на зернозбиральний комбайн. Угаслі док таких дій Марченко заподіяв собі тяжкі тілесні ушкодження, а автомобіль і комбайн зіпсував.

Чи злочинні дії Марченка?

4. Громадянин Наливайко смалив забитих кролів паяльною лампою. До нього приїхав громадянин Гармаш і покликав до воріт. Залишена Наливайком лампа перекинулась і стався вибух, від якого загорівся його хлів, а потім сусідська хата, чим завдано сусідам значних матеріальних збитків.

Чи злочинні дії Наливайка?

5. Громадянин Картузов посварився з громадянином Тютюнником. Останній сказав Картузову, що вкраде його гроші, зібрані для придбання меблів. Картузов сповістив про намір Тютюнника у ВВС.

Чи може відповідати за це Тютюнник згідно з КК України?

Тести