ВСТУП

Кримінальне право України — одна з найважливіших дисциплін кримінального циклу.

Юристами—вченими та практиками разом з політиками проведена велика робота з вивчення міжнародного правового та законотворчого досвіду боротьби зі злочинністю, результатом якої стало прийняття Верховною Радою України 5 квітня 2001 року нового Кримінального кодексу України. Ця подія сприяла новому потужному поштовхові в розвитку національного кримінального права.

Наведене може служити обгрунтованою підставою для висновку про важливість поглибленого вивчення кримінального права як в цілях за­гальної юридичної освіти населення, так і особливо студентами, які об­рали майбутню спеціальність юриста-економіста. Знання положень кримінального права сприяє правовій свідомості та законослухняному вихованню громадян.

Студентам, перш за все, треба чітко усвідомити основні положення Загальної частини кримінального права щодо предмету та методу цієї галузі права, її систему та принципи, поняття злочину та його ознак. Глибоке вивчення Загальної частини кримінального права передбачає засвоєння студентами різних теоретичних концепцій, дискусійних по­ложень, вміння критичного осмислення проблемних питань, розвиток правового мислення, що допоможе правильно зорієнтуватися в матері­алі і визначитися з конкретним обсягом інформації, потрібної для точ­ної і чіткої відповіді.

Предметом кримінального права завжди були суспільні відносини, які виникають між державою та особою внаслідок скоєння злочину та застосування покарання.

Підготовка фахівців-юристів для діяльності в умовах ринкової еко­номіки вимагає застосування різноманітних методик викладання та за­своєння навчального матеріалу. Наріжним каменем кримінальної науки ще з XVIII століття є вчення про юридичний склад злочину, який відіграє основну роль у кваліфікації діяння і визначення в кінцевому результаті підстав кримінальної відповідальності.

Необхідним є також усвідомлення таких положень кримінального права, як стадії вчинення злочину, співучасть у злочині, обставини, що виключають злочинність діяння. Вивчення Загальної частини криміна­льного права передбачає обов'язкове засвоєння положень, які стосу­ються системи та видів покарання за вчинені злочини, загальних засад та особливостей їх призначення, а також підстав звільнення від кримі­нальної відповідальності та відбування покарання.

У цілому навчальний курс з кримінального права передбачає 216 годин: 136 годин лекцій та практичних занять; 80 годин самостійної роботи студентів. Передбачено розв'язування ситуаційних задач.

Для поглибленого вивчення криміналь­ного права рекомендується звертатися до підручників, наукових статей, збірників постанов Пленуму Верховного суду України, Кримінального кодексу України.

Навчальна дисципліна «Кримінальне право України» посідає нале­жне місце серед інших юридичних дисциплін в процесі фахової підго­товки юриста, що визначається її провідним положенням серед основних галузей права, законодавства та особливого значення для органі­зації, існування і діяльності правової держави.

Отже, всі студенти, повинні мати достатньо повні знання з усіх зазначених робочою навчальною програмою тем та положень кримінального права і законодавств

Зм. м. 1

Лекція 1. Поняття кримінального права

1. питання. Предмет і завдання кримінального права.

2. питання. Метод кримінального права.

3. питання. Система кримінального права.

4. питання. Наука кримінального права.

5. питання. Зв'язок кримінального права з іншими галузями права.

1 Питання. Предмет і завдання кримінального права

«Кримінальне право» походить від лат. слова crimen — злочин. Відповідно кримінальне право — наука про злочини, а Кримінальний кодекс — Кодекс про злочини.

Поняття кримінального права використовується в двох зна­ченнях:

1. галузь законодавства України;

2. самостійна галузь права, тобто юридична навчальна дисци­пліна про історію та теорію кримінального права, чинний кримі­нальний закон, практику його застосування.

Використання поняття кримінального права як галузі права, науки і навчального курсу базується на єдиній нормативно-правовій базі — системі чинних норм кримінального права, тобто галузі кримінального законодавства України.

Кримінальне право відрізняється від інших галузей права осо­бливими завданнями, своїм предметом охорони, а також специ­фічним предметом і методом правового регулювання.

Кримінальне право — це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціо­нованих її примусовою силою, що виникають із факту вчинення злочину.

Кримінальне право як сукупність правових норм встановлює:

1. які порушення закону визнаються злочинами;

2. які види покарання призначаються за їх учинення;

3. що є підставою кримінальної відповідальності;

4. умови, підстави та порядок призначення покарання;

5. умови, підстави та порядок звільнення від покарання.

Особливістю кримінального права як галузі права є:

1. кримінально-правові норми приймаються тільки Верхов­ною Радою України;

2. тільки кримінальне законодавство визначає, які правопо­рушення визнаються злочином та які покарання призначаються за їх учинення;

3. тільки кримінальний закон визначає види та міру покарання за злочин.

Кримінальний закон — це акт вищого органу державної вла­ди, який визначає підстави кримінальної відповідальності, ви­знає, які правопорушення є злочинами і встановлює міри пока­рання за їх учинення. Єдиним законодавчим актом України є Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верхо­вної Ради України 5 квітня 2001 року і введений в дію з 1 вересня 2001 року. КК України складається з Загальної та Особливої час­тин з, відповідно, 15 розділів, 108 статей і 20 розділів, 339 статей, а також Прикінцевих та перехідних положень і додатком з пере­ліком майна, що не підлягає конфіскації за вироком суду.

Тобто, специфічною рисою кримінального права України є те, що його джерела — норми кримінального права формулюються тільки у законах. У ч. 1 п. 22 ст. 92 Конституції вказується, що діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Вони можуть також міститися в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких на­дано Верховною Радою України.

Кримінальний кодекс має своїм завданням, згідно з Конститу­цією України, охороняти особу, її життя та здоров'я, честь і гід­ність, недоторканність та безпеку, охороняти права й свободи громадян, державний суверенітет і суспільний лад України, увесь правопорядок від злочинних посягань.

Частина 1 ст. 1 КК України закріплює своїм завданням пра­вове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадяни­на, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних по­сягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобі­гання злочинам. Зі змісту цієї кримінально-правової норми ми бачимо, що осно­вним завданням КК України є

1) правове забезпечення охорони певних соціальних відносин

2) запобігання вчинення злочинам.

Засобом захисту є встановлення вичерпного переліку суспіль­но небезпечних діянь, які визнаються злочинами, та встановлен­ня відповідних мір кримінального покарання.

Кримінальне право, виконуючи певні задачі, які перед ним ставляться, здійснює ряд функцій:

• охоронну — охорона найбільш важливих соціальних ціннос­тей від злочинних посягань;

• попереджувальну — посягання на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, тягне за собою криміналь­ну відповідальність;

• виховну — виховує у громадян гідне ставлення до суспільних цінностей;

• регулятивну — встановлює види та розміри покарання, зняття та погашення судимості тощо.

Предметом регулювання кримінального права виступають сус­пільні відносини, які виникають унаслідок вчинення злочину. Вони звуться кримінально-правові відносини. Ці відносини виникають з моменту порушення особою норм кримінального закону, в зв'язку з чим відповідна особа повинна понести кримінальне покарання.

Учасниками кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а з іншого — держава в особі уповнова­жених на те органів чи осіб (це органи дізнання, слідства, прокура­тури, суду тощо). Зазначені органи мають право і зобов'язані притя­гнути особу до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші кримінально-правові заходи. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана понести по­карання та інші обмеження, пов'язані з кримінальною відповідаль­ністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю від­повідала положенням кримінального закону. Кримінально-правові відносини закінчуються після реалізації кримінального покарання.