
- •Клінічна психологія
- •3.Критерії психічного здоров’я.
- •4. Клінічна бесіда: види, задачі, структура, загальні правила. Психологічний діагноз.
- •5. Планування, організація та проведення клініко-психологічного дослідження з врахуванням нозологічної та вікової специфіки.
- •6. Особливості психологічних досліджень та психологічного діагнозу залежно від клінічної спеціальності.
- •7. Біографічні методи дослідження в клінічній психології та психосоматиці.
- •8. Принципи інтерпретації результатів клініко-психологічного дослідження.
- •9. Концепція ауто пластичної картини хвороби Лурія. Внутрішня картина хвороби. Типи реагування на захворювання
- •10. Ятропатогенія: джерела ятропатогеній, профілактика ятропатогеній.
- •11.Сучасна класифікація невротичних розладів. Психологічна та диференційна діагностика різних форм невротичних розладів.
- •12. Механізми психологічного захисту.
- •13. Сучасна класифікація розладів особистості в мкх-10: загальні критерії розладів особистості; основні види розладів особистості, їхні діагностичні критерії.
- •14. Психологічна та диференційна діагностика розладів особистості.
- •15.Девіантна поведінка. Структура та механізми девіантної поведінки
- •15. Розлади психологічного розвитку.
- •16. Психосоматичні теорії та моделі.
- •17. Теорія специфічного психодинамічного конфлікту Александера.
- •18.Онкологічна патологія.
- •19. Суїцид як життєва криза – непатологічні ситуації в суїцидології. Чинники суїцидального ризику. Психологічні аспекти профілактики суїцидальної поведінки.
15.Девіантна поведінка. Структура та механізми девіантної поведінки
Девіантну поведінку людини можна позначити як систему вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим в суспільстві нормам і психічних процесів, що виявляються у вигляді незбалансованості, неадаптивності, порушенні процесу самоактуалізації або у вигляді ухилення від етичного і естетичного контролю за власною поведінкою.
Структура девіантної поведінки
Девіантна поведінка може мати різноманітну структуру та динамічні характеристики, формуватися як ізольоване явище чи явище групового порядку, поєднувати в собі кілька клінічних форм або виражатися в єдиній формі, бути стійкою або нестійкою, мати різну спрямованість і соціальну значимість.
Є індивідуальні (ізольовані) (включають в себе всі клінічні форми і типи поведінки, що відхиляється, при яких воа не залежить від поведінки оточуючих) і групові девіації (їх відмітною рисою є облігантність подібних форм девіантної поведінки у близького оточення, ідолів, авторитетних осіб у референтній групі). Девіантні форми поведінки можуть бути тимчасовими (характерна мала тривалість існування поведінки, що відхиляється, часто пов'язана з груповим тиском і неможливістю бути поза групою) і постійними (такі форми поведінки, що відхиляється, які мають тенденцію до тривалого існування і слабку залежність від зовнішніх впливів), стійкими (характеризуються монофеноменологічностью, тобто в поведінці людини переважає лише якась єдина форма поведінки, що відхиляється) і нестійкими (відзначається схильність до частої зміни клінічних проявів девіації). Виділяються також стихійні і сплановані, структуровані (організовані) і неструктуровані (слабоорганізовані) різновиди. Девіантні форми поведінки по структурі можуть бути також експансивними і неекспансивними, альтруїстичними і егоїстичними. Експансивні девіації, на відміну від неекспансивних, характеризуються вторгненням в сферу життя і діяльності оточуючих людей, часто схильністю ігнорувати їхні інтереси і навіть зазіхати на їх волю. За параметром усвідомлюваності і критичності можна виділити усвідомлювані і неусвідомлювані девіації. Усвідомлювані девіації це форми поведінки, що відхиляється, які людина усвідомлює як такі, що відхиляються від норми і по відношенню до яких вона може відчувати негативні емоції і бажання їх виправити. Неусвідомлювані девіації, як правило, зустрічаються в рамках психопатологічного типу девіантної поведінки на базі психічних розладів.
Генезис девіантної поведінки зумовлений низкою взаємопов'язаних механізмів, що виділяються відповідно до компонентів людської поведінки різного рівня - біологічними, соціальними, психолого-педагогічними:
1. Індивідуальний механізм (біогенетичні причини) виникнення девіантної поведінки діє на рівні психобіологічних передумов девіантної поведінки, які утрудняють соціальну та психологічну адаптацію дитини чи підлітка: вроджене ураження нервової системи, придбана патологія
2. Психолого-педагогічний механізм, що розкриває несприятливі особливості взаємодії підлітка зі своїм найближчим оточенням в сім'ї, на вулиці, в колективі, який насамперед виявляється в активно-виборчому відношенні підлітка до бажаного середовища спілкування.
3. Соціальний механізм, який визначається соціально-економічними умовами існування, морально-політичним аспектом (відсутність у молодого покоління високих ідеалів, старі кумири скинуті, а нових немає, а якщо і є, то часто вони - зразки тої ж девіантної поведінки).