6. Особливості психологічних досліджень та психологічного діагнозу залежно від клінічної спеціальності.

Соматичне відділення лікарень – дослідження основних психічних процесів, функцій, що стосуються соматичних захворювань. Характерне критичне ставлення пацієнта до свого захворювання. Наприклад, інсульт – пам'ять; вагітність – рівень тривожності.

Психіатричне відділення – особливості психічних функцій, пізнавальних процесів. Характерне не критичне ставлення пацієнта до свого захворювання. Психологічний діагноз описує психологічні порушення, які є у зв’язку із наявним захворюванням: пам'ять, мислення тощо.

7. Біографічні методи дослідження в клінічній психології та психосоматиці.

Біографічні методи в психології (ново-греч. βιογραφία - життєпис від др.-греч. Βίος - життя, γράφω - пишу) - способи дослідження, діагностики, корекції та проектування життєвого шляху особистості. Біографічні методи почали розроблятися в першій чверті XX століття (Н. А. Рибников, Ш. Бюлер).

Спочатку вони обмежувалися ретроспективним описом минулих етапів життя людини або всього життєвого шляху історичних персонажів минулого. Надалі біографічні методи стали включати аналіз актуальних і передбачуваних в майбутньому подій (майбутня автобіографія, керована фантазія, графіки життя, Каузометрія), а також дослідження кола спілкування (додаткові біографії, лінії відносин суб'єкта). Сучасні біографічні методи, засновані на вивченні особистості в контексті історії та перспектив розвитку її індивідуального буття і взаємин зі значущими іншими, спрямовані на реконструкцію життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості, просторово-часової організації її ділового, сімейного, духовного життя, природного і соціального середовища. Використання біографічних методів передбачає отримання інформації, джерелом якої є автобіографічні методики (опитувальники, інтерв'ю, тести, спонтанні і спровоковані автобіографії), свідчення очевидців (опитування близьких людей, спогади сучасників), вивчення продуктів діяльності (контент-аналіз щоденників і листів, побудова кривих продуктивності і діаграм життєвих вимірів).

У двадцятому столітті ленінградський вчений і психолог Б.Г. Ананьєв поклав початок розвитку біографічного методу в сучасній психологічній науці. Його послідовник і учениця Н. А. Логінова продовжує теоретичне і практичне дослідження методологічних основ біографічного методу в психології.

8. Принципи інтерпретації результатів клініко-психологічного дослідження.

Аналіз результатів дослідження вимагає не тільки кваліфікації окремих симптомів порушення психічних функцій, в якості яких виступають якісні характеристики порушення протікання пізнавальної діяльності і різних сторін особистості (наприклад, виявлення зниження або спотворення процесу узагальнення, порушення динаміки розумової діяльності, порушення її мотиваційного компонента, порушення опосередкованої або короткочасної пам'яті і т. п.). Перед психологом стоїть завдання узагальнити всі дані і виділити основні порушення психічної діяльності в цілому. Іншими словами, аналіз експериментальних даних повинен протікати аналогічно до клінічного аналізу - від симптому до синдрому.

Треба зазначити, що для достовірної кваліфікації патопсихологічних симптомів і синдромів необхідно аналізувати не тільки дані окремих методик, але й об'єктивно оцінювати всю експериментальну ситуацію в цілому. При інтерпретації експериментальних даних необхідно звертати увагу на:

1) ставлення випробуваного до експерименту, яке знаходиться в залежності від його стану;

2) особливості взаємодії випробуваного й експериментатора;

3) характер відносини випробуваного до інструкцій експерименту;

4) особливості проведення кожної окремої експериментальної проби (тут важливі як кількісні показники роботи, так і якість виконуваної діяльності);

5) ставлення до здійснюються помилок, можливість пошуку шляхів їх корекції самим піддослідним;

6) сприйнятливість випробуваного до наданої допомоги тощо

В. М. Астапов також виділяє ряд послідовних етапів, через які проходить процес аналізу та інтерпретації результатів дослідження:

- Узагальнення всіх експериментальних даних, що характеризують стан випробуваного під час експерименту, так як від цього стану багато в чому залежать процес і результати діяльності, що необхідно враховувати при оцінці окремого симптому;

- Оцінка вмотивованості випробуваного в дослідженні, наявність або відсутність зацікавленості;

- Аналіз усієї сукупності даних, одержуваних по кожній з конкретних методик (розуміння інструкції, ставлення до завдання, спосіб виконання, міркування з приводу прийнятих рішень, помилки і можливість їх корекції, прояви емоційно-вольової сфери і т. п.);

- Зіставлення результатів виконання різних методик, в результаті чого виявляються характерні особливості порушення окремих психічних процесів і сторін особистості (патопсихологічні симптоми);

- Зіставлення патопсихологічних симптомів і формування та обґрунтування патопсихологічного синдрому, що виявляється, під яким розуміється сукупність поведінкових, мотиваційних та пізнавальних особливостей психічної діяльності випробуваного, сформульованих у психологічних поняттях.

Таким чином, в результаті проведеного багатоступінчастого аналізу патопсихолог дає психологічну кваліфікацію порушення, тобто встановлює психологічний діагноз, який є великою підмогою в уточненні психіатричного діагнозу або при вирішенні інших значущих для клініки завдань.

На підставі проведеного аналізу результатів дослідження складається висновок, який у письмовій формі відображає і обгрунтовує характеристику виявленого патопсихологічного синдрому, тобто кваліфікує порушення психічної діяльності хворого.