- •Клінічна психологія
- •3.Критерії психічного здоров’я.
- •4. Клінічна бесіда: види, задачі, структура, загальні правила. Психологічний діагноз.
- •5. Планування, організація та проведення клініко-психологічного дослідження з врахуванням нозологічної та вікової специфіки.
- •6. Особливості психологічних досліджень та психологічного діагнозу залежно від клінічної спеціальності.
- •7. Біографічні методи дослідження в клінічній психології та психосоматиці.
- •8. Принципи інтерпретації результатів клініко-психологічного дослідження.
- •9. Концепція ауто пластичної картини хвороби Лурія. Внутрішня картина хвороби. Типи реагування на захворювання
- •10. Ятропатогенія: джерела ятропатогеній, профілактика ятропатогеній.
- •11.Сучасна класифікація невротичних розладів. Психологічна та диференційна діагностика різних форм невротичних розладів.
- •12. Механізми психологічного захисту.
- •13. Сучасна класифікація розладів особистості в мкх-10: загальні критерії розладів особистості; основні види розладів особистості, їхні діагностичні критерії.
- •14. Психологічна та диференційна діагностика розладів особистості.
- •15.Девіантна поведінка. Структура та механізми девіантної поведінки
- •15. Розлади психологічного розвитку.
- •16. Психосоматичні теорії та моделі.
- •17. Теорія специфічного психодинамічного конфлікту Александера.
- •18.Онкологічна патологія.
- •19. Суїцид як життєва криза – непатологічні ситуації в суїцидології. Чинники суїцидального ризику. Психологічні аспекти профілактики суїцидальної поведінки.
17. Теорія специфічного психодинамічного конфлікту Александера.
Засновником сучасної психосоматики вважається Франц Александер. Александер вперше в 1950 р. запропонував теорію, згідно якої симптоми вегетативного неврозу є не спробою вираження пригніченого почуття, а фізіологічним супроводом певних емоційних станів.
Ф. Александер запропонував теорію специфічного психодинамічного конфлікту, вважаючи, що кожному емоційному стану притаманний певний тип вегетативних порушень і хвороб. Вегетативний невроз - це фізіологічна реакція внутрішніх органів на постійні або на такі, що періодично виникають, емоційні стани. Таким чином, симптоми вегетативного неврозу є не виразом придушеного почуття, а фізіологічним супроводом певних емоційних станів.
У результаті своїх спостережень Ф. Александер формулює поняття «психогенний органічний розлад» і виділяє етапи розвитку цих розладів:
1. Хронічний і (або) надлишковий характер емоційного стимулювання або придушення вегетативної функції, призводить до виникнення «органічного неврозу». (Ф. Александер включає в це поняття функціональні розлади внутрішніх органів, причиною яких почасти є нервові імпульси, що виникають в результаті емоційних процесів).
2. Функціональний хронічний розлад поступово призводить до зміни тканини і незворотного захворювання органічного характеру.
Ф. Александер відзначає, що багато хронічних розладів викликаються емоційними конфліктами, які виникають в процесі щоденного існування в результаті контакту із зовнішнім світом, через складність соціального життя. Психосоматичний підхід до проблем життя і хвороби здійснює синтез внутрішніх фізіологічних процесів і соціальних взаємозв'язків індивіда. Ретельний аналіз життя пацієнта може розкрити джерела ранніх функціональних розладів, перш ніж розлад функції призведе до помітних змін.
Він сформував наступні принципи, що лягли в основу концепції специфічності:
1. Психічні чинники, що викликають соматичні розлади, мають специфічну природу і включають певне емоційне ставлення пацієнта до оточення або до власної особистості. Правильне знання цих причинних чинників можна набути в ході психоаналітичного лікування.
2. Свідомі психологічні процеси пацієнта виконують підлеглу роль у причинах соматичних симптомів, поки такі свідомі емоції і тенденції можуть бути вільно виражені. Придушення емоцій і потреб викликає хронічну дисфункцію внутрішніх органів.
3. Актуальні життєві ситуації пацієнта звичайно діють, тільки прискорюючи розлади. Розуміння причинних психологічних чинників може ґрунтуватися лише на знанні розвитку особистості пацієнта, оскільки тільки він може пояснити реакцію на гостру травмуючу ситуацію.
В етіології психосоматичних розладів важливі три чинники: успадкована або рано набута органна або системна недостатність, психологічні патерни конфлікту і сформований в ранньому дитинстві захист, актуальні життєві ситуації. Він велике значення надавав "вегетативному супроводу" емоцій у виникненні патології органа. Якщо емоція не відреагована в діях або в символічній формі (конверсія), то це призводить до хронічних вегетативних порушень і зрештою до деструкції органа. Найчастіше не можуть вільно виражатися і реалізовуватися ворожі, еротичні імпульси, почуття провини і неповноцінності, їхнє несвідоме придушення і призводить до хронічної дисфункції органів.