15. Розлади психологічного розвитку.

В Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) виділяються наступні форми розладів психологічного розвитку:

- специфічні розлади розвитку мовлення;

- специфічні розлади розвитку шкільних навичок;

- специфічний розлад розвитку рухових функцій;

- змішані специфічні розлади;

- загальні розлади розвитку.

Специфічні розлади розвитку мовлення - це широкий круг психопатологічних явищ, що виявляється в мовній поведінці (мовне збудження, стереотипії, химерність, розпад мовлення, нерівномірність темпу і ритму).

До специфічних розладів розвитку мовлення відносять:

- специфічні розлади артикуляції мовлення (дизартикуляція з відповідними труднощами для інших у розумінні мовлення; перекручуванням або замінам мовних звуків; зміні у вимові звуків в залежності від їхнього сполучення; патологія артикуляції, неправильна вимова; невербальний інтелектуальний рівень у межах норми; навички експресивної і рецептивної мови в межах норми);

- розлад експресивної мови (відсутність окремих слів або близьких до них мовних утворень; обмежений словниковий розвиток; незріла структура пропозицій; труднощі у встановленні послідовності при переказі подій минулого; недостатність розмовної мови супроводжується затримкою або порушенням словесно-звукової вимови; прагнення до спілкування, незважаючи на мовне порушення, і до компенсуванню недостачі мовлення жестами, мімікою або немовними вокалізаціями);

- розлад рецептивної мови (нездатність реагувати на знайомі назви; нездатність ідентифікувати принаймні декілька звичайних предметів; нездатність до розуміння граматичних структур; нерозуміння більш тонких аспектів мовлення, таких як тон голосу, жести і т.п.);

- придбана афазія з епілепсією (синдром Ландау-Клеффнера). Афазія - розлад мовлення, при якому частково або повністю втрачається можливість користуватися словами для вираження думок і спілкування з оточуючими, при цьому функції апарату артикуляції і слуху зберігаються. Афазія підрозділяється на моторну, сенсорну, амнестичну;

- інші розлади розвитку мови.

До специфічних розладів розвитку шкільних навичок відноситься:

- специфічний розлад читання (продуктивність читання нижче рівня, очікуваного відповідно до віку дитини; повільний темп читання; пропуски, заміни, перекручування або доповнення слів або частин слів; спроби почати читання наново, тривалі запинки або «втрата місця» у тексті; перестановка слів у реченні або літер у словах; недостатність у розумінні прочитаного);

- специфічний розлад спелінгування (спелінгуванння дитини повинно бути значно нижче рівня, очікуваного на основі його віку, загальної інтелектуальності і успішності);

- специфічний розлад навичок рахунку (продуктивність в арифметиці у дитини повинна бути значно нижче рівня, очікуваного відповідно до його віку, загальною інтелектуальністю і успішністю; недостатність у розумінні понять, що лежать в основі арифметичних операцій; труднощі проведення стандартних арифметичних дій; погана просторова організація арифметичних обчислень);

- змішаний розлад шкільних навичок;

- інші розлади шкільних навичок.

Специфічний розлад розвитку рухових функцій характеризується руховою координацією дитини значно нижчого рівня, що відповідає його віку і загальної інтелектуальності; труднощі в координації повинні відзначатися з ранніх етапів розвитку і не обумовлені дефектами зору або слуху або яким-небудь неврологічним розладом.

Дитячий аутизм характеризується наступними чинниками: відсутність реакцій на емоції інших людей; погане використання соціальних сигналів і незначна інтеграція соціальної, емоційної і комунікативної поведінки; відсутності соціального використання мовних навичок; обмежена стереотипністю поведінка, інтереси і активність. Неспецифічні прояви - фобії, порушення сну і прийому їжі, вибухи гніву і агресивність. Досить часті самопошкодження (наприклад, в результаті кусання зап’ястій), особливо при супутній важкій розумовій відсталості.

До розладів аутизму відносять:

- атиповий аутизм та синдром Ретта (втрата навмисних рухів руки і придбаних тонких моторних маніпулятивних навичок; втрата, або відсутність розвитку мовлення; відзначаються характерні стереотипні рухи руками; втрачається включеність у соціальне життя);

- інший дезінтегративний розлад дитячого віку (нормальний розвиток до віку принаймні 2-х років; втрата раніше придбаних навичок; якісно порушене соціальне функціонування; глибока регресія або втрата мовлення; часта втрата контролю за функцією кишечнику або сечового міхура, іноді з контролем, що погіршується, за руховими функціями; немає ознак органічного захворювання або ушкодження);

- гіперактивний розлад, який об’єднується з розумовою відсталістю і стереотипними рухами (неконструктивна гіперактивність; рухові стереотипії; виражена розумова відсталість);

- синдром Аспергера (відсутність клінічно значущої загальної затримки мовлення або когнітивного розвитку (як при аутизмі); якісні порушення соціальних взаємодій; обмежені і стереотипні особливості поведінки, інтересів і занять);

- інші загальні розлади розвитку;

- інші розлади психологічного розвитку.