10. Характеристика реактивності та активності (за я.Стреляу). Оптимум збудження та оптимум стимуляції. Часові параметри реакцій (за я.Стреляу)

Темперамент (за Я.Стреляу) – це сукупність формальних та відносно стійких характеристик поведінки, які виявляються в енергетичному рівні поведінки та в часових параметрах реакцій.

Енергетичний рівень. Властивості: реактивність

активність

Часові параметри реакцій: швидкість реакції

рухливість (пластичність)

післядія реакції

темп

ритмічність

Швидкість реакції - час, що проходить з моменту появи стимулу до початку відповідної реакції, і швидкість виконання складних послідовностей дій.

Рухливість - здатність перемикатися з однієї діяльності на іншу.

Післядія реакції - час продовження реакції після того, як дія стимулу припинилося.

Темп реакцій - кількість реакцій в одиницю часу.

Ритмічність (регулярність) реакцій. 

Реактивність – рівень інтенсивності реакції на подразник характерний і відносно постійний для даного індивіда.

Індивід тим більше реактивний, чим нижче верхній і нижній пороги абсолютної чутливості. Тобто, чим більша збуджуваність індивіда і чим слабший подразник, який викликає ледве помітну реакцію (нижній поріг чутливості) і чим слабший подразник при якому досягається межа працездатності (верхній поріг чутливості). Високореактивна людина більш чутлива і менш витривала.

Активність – індивідуальна властивість, яка виявляється в інтенсивності, тривалості і частоті виконання дій або будь-якої діяльності.

Для того, щоб краще характеризувати активність Я.Стреляу звертається до понять оптимум збудження (Д.Хебб) і оптимум стимуляції (К.Лейб).

Оптимальний рівень збудження з фізіологічної точки зору – це такий рівень збудження, при якому діяльність індивіда пов’язана з найменшими зусиллями або енергетичними витратами при яких індивід мінімально зношується. З психологічної точки зору, - це такий рівень збудження , який забезпечує найкращу продуктивність діяльності.

За Я.Стреляу, активність людини спрямована на те, щоб досягти оптимального рівня збудження за рахунок досягнення оптимального рівня стимуляції.

Підтримання оптимального рівня збудження стає певною потребою, яка формується в онтогенезі. Для забезпечення оптимального рівня збудження індивід інтенсивно шукає ситуацію, яка б характеризувалася оптимальним рівнем стимуляції. Індивід збільшує кількість подразників поки не досягне оптимального рівня збудження. З іншого боку, коли досягнув надмірного збудження, робить зусилля, щоб його зменшити.

Високореактивні індивіди характеризуються низькою активністю і зменшеною потребою в стимуляції, тобто збереження оптимального рівня збудження потребує уникнення середовища і ситуацій, багатих на стимули.

Низькореактивні індивіди характеризуються більшою активністю, яка виявляється в моторних або інтелектуальних діях, спрямованих на пошук середовища багатого на стимули. Мета такого пошуку – отримання достатнього рівня стимуляції для досягнення оптимального рівня збудження.

Реактивність характерна для меланхоліка.