
- •1. Диференційна психологія, її предмет та історія розвитку
- •2. Енергетичні теорії темпераменту. Класифікація в.Вундта
- •4. Типологія темпераменту р. Ле Сенна
- •5. Факторна теорія темпераменту г.Ю.Айзенка
- •6. Факторна структура темпераменту (за Дж. Гілфордом, л.Тесторном, а.Бассом та Пломіним)
- •7. Дослідження типів нервової системи і типів темпераменту у дітей м.Красногорським
- •8. Структура властивостей темпераменту і структура властивостей нервової системи (за в.Нєбиліциним)
- •9. Властивості темпераменту і характеристика типів темпераменту (за в.Мерліним)
- •10. Характеристика реактивності та активності (за я.Стреляу). Оптимум збудження та оптимум стимуляції. Часові параметри реакцій (за я.Стреляу)
- •11. Структура властивостей темпераменту за в.Русаловим
- •13. Розуміння екстра-інтроверсії Юнгом, Айзенком, Леонгардом
- •14. Класифікація особистостей за к.Г.Юнгом. Установки свідомого і несвідомого
- •15. Класифікація особистостей за Лазурським
- •Нижчий рівень:
- •Середній рівень:
- •Вищий рівень.
- •Нижчий рівень:
- •Середній рівень:
7. Дослідження типів нервової системи і типів темпераменту у дітей м.Красногорським
М.Красногорський дає детальну характеристику нервової системи і темпераменту, враховуючи такі характеристики: умовно-рефлекторні реакції, безумовний рефлекс, мовну поведінку дітей, адаптацію дитини до умов школи.
В основі класифікації лежить наступний критерій: врівноваженість збудження на корковому і підкорковому рівнях.
У 1917 році М.Красногорський, досліджуючи гальмові реакції у дітей, виділив два типи нервової системи - нормальний і інертний. Далі, на основі результатів дослідження безумовних і умовних рефлексів, і з урахуванням вербальних реакцій і загального малюнка поведінки, були виділені 4 типи ВНД (вищої нервової діяльності) (1958):
сильний тип ВНД: збудливий, урівноважений, рухливий - сангвінік.
сильний тип ВНД: збудливий, урівноважений, інертний - флегматик.
сильний тип ВНД: збудливий, неврівноважений, рухливий (з перевагою збудження в підкоркових центрах) - холерик.
слабкий тип ВНД: знижений рівень збудження як кори, так і підкоркових центрів, неврівноваженість процесів збудження і гальмування - меланхолік.
Типи ВНД можуть змінюватися під впливом "харчування, навчання, подій у соціальному оточенні, виховання". Значення роботи М.Красногорського полягає в проведенні чіткої межі між властивостями нервової системи на рівнях кори і підкоркових центрів.
Типологія темпераменту і вищої нервової діяльності у дітей за Красногорським
|
Тип нервової системи |
Тип темпераменту |
1.
2.
3.
4. |
Центральний: сильний, оптимально збуджуваний, врівноважений тип. І позитивні і гальмівні реакції утворюються швидко.
Корковий: сильний, оптимально збуджуваний, врівноважений, повільний тип нервової системи. Адекватна взаємодія між корою і підкіркою забезпечує добрий контроль кори над вродженими рефлексами. Підкірковий: сильний, підвищено збуджуваний, нестриманий, неврівноважений тип. Слабкий. |
Сангвінік. Жвавий темперамент. Така дитина добре пристосовується до умов школи, мовні реакції утворюються швидко і відповідають віковим нормам. Мова виразна, швидка, голосна, з правильними інтонаціями і наголосами, супроводжується жвавою жестикуляцією і емоційним підйомом. Флегматик. Швидко навчається писати, читати.
Холерик. Пізно починає говорити.
Меланхолік. |
8. Структура властивостей темпераменту і структура властивостей нервової системи (за в.Нєбиліциним)
За В.Нєбиліциним структура властивостей нервової системи включає 12 показників:
первинні властивості нервової системи (8): сила, рухливість у вузькому розумінні, динамічність і лабільність (подвоюються). Їх треба окремо розглядати до процесів збудження і гальмування.
вторинні властивості нервової системи (4): баланс по силі, баланс по рухливості, баланс цих процесів по лабільності, баланс по динамічності.
Структура темпераменту за В.Нєбиліциним. 3 групи властивостей темпераменту:
загальна психічна активність;
моторний компонент;
емоційний компонент .
Загальна активність індивіда. Займає центральне місце в характеристиці темпераменту й виступає в наступних формах:
у прагненні до продовження початої діяльності;
енергійності вироблених дій;
у витривалості стосовно напруги, пов'язаній з активністю;
у розмаїтості вироблених дій, швидкості і їхньому варіюванні;
у швидкісних характеристиках реакцій і рухів (темп, повільність рухів).
Проявляється активність у тенденції особистості до самовираження, ефективному освоєнню й перетворенню зовнішньої діяльності. Діапазон активності розподіляється від млявості, інертності, пасивної споглядальності на одному полюсі до бурхливих проявів енергії, стрімкості дій - на іншому.
Протилежністю активності є пасивність поведінки. Пасивність поведінки розуміється як відсутність активності або значне її зниження.
Реактивність - рівень інтенсивності реакції як відповідь на певні подразники. Слабість нервової системи означає не тільки недолік сили, малу витривалість, але й підвищену чутливість, реактивність. Між реактивністю й активністю існує зворотний зв'язок.
Руховий (моторний) компонент темпераменту (швидкість, сила, ритм, амплітуда м'язових рухів, а також мовна моторика) легше інших піддається спостереженню й оцінці, і тому, як відзначає В. Д. Нєбиліцин, може бути основою для судження про темперамент їхнього носія. Швидкісні характеристики реакцій і рухів також лежать у широкому діапазоні: від різкого й стрімкого наростання до уповільненого темпу й загасання рухів.
Емоційність утворить комплекс властивостей, що характеризують особливості виникнення, протікання й припинення різноманітних почуттів, афектів і настроїв. Основні характеристики емоційності : вразливість, імпульсивність, емоційна лабільність. Вразливість виражає афективну сприйнятливість суб'єкта, чуйність його до емоційних впливів. Імпульсивність означає швидкість, з якої емоції стають спонукальною силою для вчинків і дій без їхнього попереднього обмірковування й свідомого рішення виконати їх. Емоційна лабільність, це швидкість із якої емоційний стан припиняється або відбувається зміна одного стану іншим.