2. Енергетичні теорії темпераменту. Класифікація в.Вундта

Згідно з енергетичною теорією властивості темпераменту найбільш виразно виявляються в тих формах поведінки, які безпосередньо пов’язані з енергетичними витратами організму – зі способами накопичення і витрачання енергії та кількісними характеристиками цих процесів. Тому більшість дослідників темпераменту звертали увагу насамперед на емоційні і моторні реакції індивіда, особливо підкреслюючи їхню силу (інтенсивність) та протікання в часі.

Класичним прикладом такого підходу може служити типологія темпераментів В.Вундта. Він розумів темперамент як схильність до афекту, що знайшло вираження у наступній тезі: темперамент для емоції той же, що збудливість для відчуття. Виходячи з такого розуміння, В. Вундт виділив дві біполярні властивості темпераменту - силу почуттів й швидкість зміни почуттів, підкреслюючи тим самим значення енергетичної характеристики індивіда (див. табл.). Сильні емоційні реакції в поєднанні з емоційною нестабільністю утворюють холеричний темперамент, невелика сила емоційних реакцій у поєднанні з їх нестабільністю утворюють сангвінічний темперамент і т. д. Ці форми поведінки – це емоційні та моторні функції, їх інтенсивність і тривалість у часі.

Класифікація В.Вундта:

Сила почуттів → Швидкість зміни почуттів ↓	Сильні	Слабкі
Швидкі	Холерик	Сангвінік
Повільні	Меланхолік	Флегматик

3. Конституційні теорії темпераменту Е.Кречмера та У.Шелдона. Діатетична та психоестетична пропорції. Характеристика типів будови тіла та типів темпераменту. Соматотип. Компоненти будови тіла і типів темпераменту

Для конституційних теорій характерно, що існує зв'язок між будовою тіла і темпераментом.

Німецький психіатр Ернест Кречмер (поч. 20 ст.; «Будова тіла і характер», 1921) виділив 4 типи будови тіла: лептосоматики (астеніки), атлетики, пікніки, диспластики.

1) Лептосоматик (астенік) – худий і високий. Має тендітну статуру, високий ріст, плоску грудну клітку і витягнуте обличчя. Плечі вузькі, ноги довгі і худі. 2) Атлетик – людина з розвинутою мускулатурою, міцною статурою, характерний високий або середній ріст, широкі плечі, вузькі стегна. 3) Пікнік – людина з вираженою жировою тканиною, надмірно гладка, малого або середнього зросту, з тулубом, що розплився, з великим животом і круглою головою на короткій шиї. 4) Диспластик – людина з безформною, неправильною будовою тіла. Індивіди цього типу характеризуються різними деформаціями статури (надмірний ріст, непропорційна статура).

З першими трьома типами будови тіла Кречмер співвідніс три виділених ним типи темпераменту, яким дав найменування: шизотимік, іксотимік і циклотимік.

Шизотимік (астенічна будова): замкнутий, схильний до коливань емоцій, упертий, малопіддатливий до зміни установок і поглядів, важко пристосовується до нової обстановки. Іксотимік (атлетична будова): спокійна, маловразлива людина зі стриманою мімікою і жестами, з невисокою гнучкістю мислення. Часто буває дріб'язковим. Циклотимік (пікнічна будова): емоційно коливається між радістю і сумом, легко контактує з людьми, доброзичливий, не схильний до самоаналізу, реалістичний у поглядах, любить приймати спонтанні ситуативні рішення.

Основний недолік цього підходу полягає в тому, що в ньому недооцінюється або ігнорується роль середовища і соціальних умов у формуванні психічних властивостей індивіда. Тоді Кречмер висловив припущення про відсутність різкої межі в індивідуальних характерах між нормою і патологією.

В результаті спостережень за психічнохворими було виявлено:

• між психічними схильностями до маніакально-депресивних захворювань і пікнічним типом будови тіла існує тісний біологічний зв'язок;

• між психічними схильностями до шизофренії і будовою атлетиків, астеніків і деяких диспластиків існує тісний біологічний зв'язок;

• серед епілептиків – найчастіше особи атлетичного типу.

Діатетична пропорція. Для маніакально-депресивних пацієнтів виявилися наступні ознаки темпераментів як найчастіші й постійно повертаються:

• товариський, добросердий, ласкавий, душевний;

• веселий, гумористичний, живий, гарячий;

• тихий, спокійний, вразливий, м'який.

Гіпоманіакальна й меланхолійна половина циклоїдного темпераменту міняють одна одну, переплітаються між собою в окремому випадку в різних комбінаціях. Це відношення, при якому в циклоїдній особистості сполучаються гіпоманіакалъні й похмурі риси темпераменту, називається діатетичною пропорцією, або пропорцією настрою.

Психоестетична пропорція. Із шизоїдних якостей характеру, спостережуваних на поверхні, виділені наступні:

• нетовариський, тихий, стриманий, серйозний (позбавленого гумору), дивак;

• соромливий, боязкий, що почуває, сентиментальний, нервовий, збуджений, друг книги й природи;

• слухняний, добродушний, чесний, байдужий, тупий, дурний.

Риси першої групи - найбільш часті, тому що вони проходять через всю шизоїдну характерологію, а також через другу й третю групу. Вони поєднують, крім позбавленої гумору серйозності, головним чином відчуженість від зовнішнього світу, невідповідність із ним. Друга й третя група стоять у протилежності одна до одної. Друга група зображує всілякі відтінки психічної надмірної чутливості, від тонкості почуттів до гнівної збудженості. Третя група виявляє, навпаки, ознаки психічної нечутливості, тупості, зниження здатності до мимовільних актів.

Шизоїдні темпераменти перебувають між полюсами дратівливості й тупості, так само як циклоїдні темпераменти перебувають між полюсами веселості й суму.

Більшість шизоїдів відрізняються не однією тільки надмірною чутливістю або холодністю, але володіють тим й іншим одночасно, і при цьому в зовсім різних комбінаціях. Утвориться безперервний ряд, що починається вкрай сентиментальними, надмірно ніжними, постійно уразливими натурами й закінчується холодними, застиглими, майже безжиттєвими типами.

Комбінація співвідношень, при якій в окремого шизоїда гіперестетичні елементи перегукуються з елементами шизоїдної шкали темпераментів, називається психоестетичною пропорцією.

Пропорція настрою циклоїдів коливається хвилями. Психоестетична пропорція шизоїдів переміщається.

Американський вчений Вільям Шелдон (сер. 20 ст) в основу своєї класифікації поклав переважання в людському організмі однієї з тканин ембріона: ендодерми, з якої утворюються органи травлення; мезодерми, з якої складаються кістки, м’язи і легені; ектодерми, з якої утворюється шкіра, волосся, нігті, нерви і мозок.

Шелдон вводить поняття «соматотипу», що включає кількісну оцінку кожного компоненту будови тіла в окремому індивіді. Кожний компонент оцінюється за 7-бальною шкалою.

Залежно від розвитку тканини організму виділив 3 соматотипи: 1) ендоморфний, 2) мезоморфний і 3) ектоморфний. І відповідно 3 типи темпераменту: вісцеротоніки, соматотоніки, церебротоніки, які за своїм загальним змістом трактувалися як переважання в життєдіяльності людини відповідно органів травлення, рухового апарату і вищих нервових центрів.

Опис соматипів в цілому відповідає описам типів за Кречмером.

Ендоморфний тип (з великим животом, значними жировими відкладеннями на плечах і стегнах, круглою головою, нерозвиненими м’язами) проявляє схильність до вісцеротонії. Він товариський і поступливий, привітний, любить комфорт, легко виражає свої почуття. У важкі хвилини прагне спілкування. Мезоморфний тип (могутня статура, квадратна голова, широкі долоні і ступні) схильний до соматотонії. Це люди неспокійні, нерідко агресивні, полюбляють пригоди. Досить потайливі у почуттях і думках. У поставі й діях цей тип виражає впевненість. Ектоморфний тип (худорлявий і високий, з худим обличчям, вузькою грудною кліткою, тонкими довгими кінцівками) звичайно відрізняється церебротонією. Це люди загальмовані й інтровертні, нетовариські, потайливі. У їхній поставі відчувається скутість. У важких ситуаціях схильні до самотності.

В. Шелдон вважав, що в кожної людини є всі три групи фізичних і психічних властивостей. Відмінності між людьми визначаються переважанням тих чи інших властивостей, що належать до цих груп.