
- •1.Основні етапи розвитку української соціально-політичної думки, її особливості та характерні риси.
- •2. Політичні концепції українських мислителів хх століття. Політичні погляди видатних діячів україни XVI—XVII ст.
- •Демократичні засади козацької держави
- •2. Політичні концепції українських мислителів XX ст.
- •Державницька ідея в. Винниченка
- •Націоналізм д. Донцова
- •Основні засади націоналізму за д. Донцовим
- •Основні концепції націоналізму
- •Базові характеристики монархічно-гетьманської концепції в. Липинського
- •1. Сутність, структура та функції політичної системи
- •2. Типологія політичних систем
- •3. Політична система україни
- •2. Поняття, типологія та функції політичних партій
- •3. Сутність та типи партійних систем
- •4. Партійна система в сучасній україні
- •Політична соціалізація.
- •Соціальна стратифікація та специфіка політичної стратифікації.
- •1. Політична соціалізація
- •Типи політичної соціалізації
- •2. Соціальна стратифікація та специфіка політичної стратифікації
- •Сутність політичної культури
- •2. Структура, функції і типологія політичної культури
- •3. Політична культура сучасного українського суспільства
- •1. Сутність та основні чинники формування політичної свідомості
- •2. Структура, функції і типологія політичної свідомості. Політична ідеологія
- •3. Формування політичної свідомості громадян у сучасному українському суспільстві
- •1. Типологія політичних еліт
- •3. Система формування та змін політичних еліт
- •3. Сутність політичного лідерства
- •2. Теорії політичного лідерства
- •4. Особливості політичного лідерства в україні
- •«Вчені—знають»
- •«Політики — можуть»
- •2. Взаємозв'язок теоретичної та прикладної політології
- •Предметне поле прикладної політології
- •3. Процедура політологічного дослідження Етапи політологічного дослідження
- •Рівні політологічного дослідження
- •Види політологічних досліджень
- •4. Методи та сфери застосування прикладної політології
- •Методи прикладної політології
- •Масові комунікації та їх роль у політиці
- •Законодавство України про змі
- •2. Вплив засобів масових інформації на інформаційний процес змі та інформаційний процес
- •Принципи добору матеріалів в змі
- •Способи поширення інформації
- •3. Маніпулятивне використання змі
- •Способи маніпулювання
- •Соціальні міфи як основа маніпулювання
- •Межі маніпулювання
- •Необхідність та сутність прогнозування
- •Сфери та типи політичного прогнозування
- •2. Принципи і методи політичного прогнозування Принципи прогнозування
- •Методи політичного прогнозування
- •3. Політичний прогноз і футурологія Основні етапи розроблення прогнозу
- •Утопія і прогноз
- •Футурологія і прогноз
4. Партійна система в сучасній україні
У Конституції України (ст. 36) зазначено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
Становлення багатопартійності в сучасній Україні пройшло декілька етапів. Основними рисами першого, допартійного, етапу були такі:
політичні об'єднання мають позапартійний характер і організаційно прямують від суто неформальних угруповань до масового руху;
ідейна платформа більшості політичних об'єднань еволюціонує від гасел за-гальноперебудовних і духовного відродження до державного суверенітету України і антикомунізму;
методи й засоби діяльності нових організацій еволюціонують від нечисленних зборів до масових мітингів, від теоретичних дискусій у вузькому колі до боротьби за депутатські мандати;
— нові політичні об'єднання перебувають у стані різкої конфронтації з номенклатурою компартії, що утримує монополію на владу.
У цей період починає активно діяти Українська Гельсинська спілка (УГС). У 1987 р. створюється Український культурологічний клуб і Товариство Лева, основною ідеєю для яких стає ідея духовного відродження України. Ці об'єднання стали базою для виникнення Народного Руху України за перебудову.
Наступний етап — вибори до Верховної Ради. Було створено блок демократичних сил, який опирався на структури Руху. Цей блок отримав чверть депутатських мандатів, а в Галичині — переконливу перемогу. Керівництво Руху обрало нову політичну «лінію, а сама організація заявила про себе як про антикомуністичну.
Новий етап починається на межі 1989—1990 pp. і закінчується в 1991 р. крахом СРСР. Він ознаменований прийняттям Закону про громадські об'єднання, що означало кінець монополії КПРС на владу і можливість формування інших політичних партій.
Наступний етап, посткомуністичний, розпочався після проголошення Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність держави України.
Аналізуючи сучасні політичні партії, можна визначити 4 спрямування:
Національно-радикальне— Всеукраїнське політичне об'єднання «Державна самостійність України», Конгрес українських націоналістів, Українські консервативні республіканська і національна партії, Організація Українських націоналістів, — яке обстоює пріоритет прав інтересів нації.
Національно-демократичне — Народний Рух України, Українська Республіканська партія, Демократична партія України, Партія зелених України, Соціал-демократична партія України (об'єднана), — в основу якого покладено принцип єдності національних і особистих інтересів.
Центристське— Ліберальна партія України, Народно-демократична партія, Аграрна партія України, — яке зосереджує увагу на проблемах
соціально-економічного розвитку.
4. Соціал-комуністичне— Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, — пріоритетом для якого є ко лективні форми власності та господарювання.
Партійна система України автомізована. Серед головних причин цього явища слід назвати:
Наявність старої соціальної структури, яка все ще перебуває в стані незавершеного розпаду, коли нові соціальні прошарки ще остаточно не викристалізувалися через недостатні економічні мотиви і стимули їх консолідації.
Повна зневіра багатьох громадян у демократичних інститутах як наслідок стрімкого зниження рівня життя і зумовленого цим зубожіння більшості населення.
Відсутність у суспільстві сталих політичних традицій функціонування механізмів плюралістичної демократії.
Взаємини між партіями характеризуються нетерпимістю, непримиренністю, во-рожнечою партій навіть одного табору. Поза тим жодна з партій не може реалізувати себе без союзу з іншими партіями.
Україна, мабуть, не зможе минути загальної тенденції поступового «угруповання» партій. Це триватиме до того часу, поки не сформується зріле громадянське суспільство, в якому домінуватимуть дві основні партії або два блоки партій. Іншими словами, поки не складеться могутній середній клас, а місце нинішньої конфронтаційної свідомості не займе консенсусна свідомість.
Рекомендована література
Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. Политические документы. — М., 1997. — Т. 5.
Багатопартійна українська держава на початку XX ст.: Програмні документи перших українських політичних партій. — К., 1992.
Дюварже М. Политические партии. — М., 2000.
Закон України «Про об'єднання громадян» // Голос України; 1992, 18 липня.
Закон України «Про політичні партії в Україні» // Голос України; 2001, 12 травня.
Зарубежное законодательство о политических партиях: Сб. нормативных актов. — М., 1993.
Обушний М. I., Коваленко А. А., Ткач О. І. Політологія: Довідник. — К., 2004.
Острогорський М. Л. Демократия и политические партии. — М, 1997.
Примут М. В. Політико-правове регулювання діяльності політичних партій. — Донецьк, 2001.
Політологічний енциклопедичний словник. — К., 1998.
Політологія: історія та методологія // Ф. М. Кирилюк. — К., 2000.
Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем. — Львів.
ЛЕКЦІЯ 7. ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ