Індустрія та промисловість
Економічний потенціал Німеччини є одним з найпотужніших в світі, - попереду тільки США та Японія. За обсягами зовнішньої торгівлі Німеччина займає друге місце у світі після США. Економічна характеристика: ВНП: 1.936 трлн. дол. Розподіл ВНП по секторам економіки: сільське господарство - 1,2%, промисловість - 30,4%, сфера послуг - 68,4%. Зайнятість населення за галузями: промисловість 33,4%, сільське господарство 2,8%, сфера послуг 63,8%.
Німеччина - високорозвинена індустріальна держава. При обмежених сировинних ресурсах економіка країни великою мірою орієнтована на експорт. Визначальним чинником досягнення високої конкурентноздатності створюваної продукції стало забезпечення її високої якості. В останнє десятиріччя відзначається неухильне зростання економічних показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни. Німеччина стала однією із країн, які найшвидше подолали наслідки економічної кризи 2008-2009 років.
Переваги німецької економіки полягають у її масштабах, низькій інфляції (2,5%), наявності кваліфікованої робочої сили (німецькі працівники здавна славляться точністю, старанністю та пунктуальністю). Сильні галузі на міжнародному ринку є автомобілебудування, важка промисловість, електроніка та хімічна промисловість. Слабкі сторони: занижена оцінка витрат на модернізацію Східної Німеччини, високі соціальні витрати, дефіцит фахівців, особливо в галузі високих технологій, старіння населення, стабільно-високий рівень безробіття (11%), конкуренція з боку нових індустріальних країн Азії.
На території країни можна виділити такі економічні райони: Північна Німеччина, Північний Рейн – Вестфалія, Прирейнський південний захід, Баварія, Південь Східної Німеччини та Бранденбург з Берліном. Північна Німеччина (земля Нижня Саксонія, Шизвіг-Гальштейн, Мекленбург-Передня Померанія, Гамбург – та Бремен) займає велику площу, входить до моря, в господарському відношенні має розвинуті аграрні та торгово-транспортні функції.[1]
Паливно-енергетична промисловість країни раніше спиралася на кам’яне вугілля, а тепер орієнтується на імпортну нафту. На території Німеччини багато нафто – й газопроводів. Виробництво електроенергії здійснюється на ТЕС і АЕС, причому основу електроенергетики складають ТЕС. На частку АЕС припадає 11% виробленої електроенергії.
Понад 80% кам'яного вугілля, на яке припадає 33% енергобалансу країни, видобувається в Рурському басейні, 10% - у Саарському, незначна частина - у Аженському басейні. Німеччина має великі поклади (понад 60 млрд. т.) бурого вугілля в районі Кельна. Власний видобуток нафти незначною мірою забезпечує потреби країни. Найбільші центри нафтопереробки - Кельн, Карлсруе, Інгольштадт, Гамбург.
Німеччина є п'ятим за величиною в світі споживачем енергії. У 2002 році Німеччина була найбільшим у Європі споживачем електрики (512,9 терават-годин).
Чорна металургія базується в основному на власній, а також імпортній сировині. Металургійне виробництво зосереджено переважно в Рурі. 30 % йогопродукції йде на експорт.
Кольорова металургія майже повністю споживає довізні руди, а також працює на вітчизняному та імпортному ломі кольорових металів. З галузей кольорової металургії виділяється за своїм значенням алюмінієва. Алюмінієві заводи розміщені коло теплових електростанцій у Рурі біля Кельна, в Ессені, Ферді, Норді, Гамбурзі та Штаде. Виплавка чорнової міді зосереджена в Гамбурзі та Рурі. Центри виробництва рафінованої міді - Гамбург, Люнен, Дуйсбург, Любек.
Машинобудування країни займає перше місце за кількістю зайнятих та часткою в експорті продукції (50 %). Підприємства машинобудування та металообробки є практично у всіх районах ФРН. За виробництвом автомобілів Німеччина займає перше місце в Європі. Число зайнятих у галузі складає понад 700 тис.осіб. В авіаційно-космічній промисловості Німеччини працює понад півтора сотень фірм, які виробляють весь спектр виробів і матеріалів, необхідних для створення сучасних літальних апаратів.
Хімічна промисловість Німеччини за обсягами виробництва займає третє місце в світі після США і Японії. Вона використовує великі запаси сировини, які є в країні (вугілля, калійні солі, сірчасті руди, нафту, природний газ). Основними продуктами її виробництва традиційно є лікарські засоби, продукція органічної хімії, пластмаси, а також косметичні засоби. В цій області промисловості зайнято понад півмільйона робітників і фахівців. Половина продукції галузі йде на експорт. Найбільший район хімічної індустрії – Рур. Також великими центрами хімічної промисловості є Кельн, Лейпциг, Берлін, Дрезден, Франкфурт.
Легка і харчова промисловість поступається за своїм значенням перед галузями важкої промисловості. ФРН імпортує багато сировини для легкої промисловості, особливо для текстильної, найбільшої з її галузей.