Політичне становище

Столиця Німеччини — місто Берлін, де знаходиться і федеральний уряд. У Федеративній Республіці Німеччина здійснюється поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Законодавчу гілку влади представляє двопалатний парламент, який складається з:

Нижньої палати (Бундестагу), яка обирається на 4-річний термін і складається з 622 депутатів, що обираються на загальних виборах, та

Федеральної Ради (Бундесрату), яка складається з 69 представників земель (кожна з 16 земель має визначену кількість голосів: від 3 до 6).

Виконавчу гілку влади представляє федеральний уряд з федеральним канцлером на чолі, який обирається парламентом, а висувається президентом.

Судова влада представлена Федеральними судами:

Федеральним конституційним судом,

Федеральним судовим двором,

Федеральним адміністративним судом,

Федеральним судом робочих справ,

Федеральним судом соціальних справ,

Федеральним судом фінансових справ.

Конституція Німеччини надає широкі права політичним партіям. Найбільші політичні партії Німеччини:

Соціал-демократична партія Німеччини (SPD). найстаріша політична партія Німеччини. Поряд з блоком ХДС-ХСС є однією з двох набільш масових і впливових («народних») партій в новітній історії Німеччині. Після поразки у виборах 2009 року знаходиться в опозиції. Партія входить до урядів семи Федеральних земель, у п'яти з них главою уряду є представник СДП. СДП входить до складу Партії європейських соціалістів та соціалістичного інтернаціоналу. Зігмар Габріель.

Християнсько-демократичний союз (CDU) (в Баварії — Християнсько-соціальний союз (CSU)). — німецька консервативна партія. ХДС був створений у червні 1946 року на основі об'єднання консервативних сил колишньої Веймарської республіки. Партія об'єднувала усіх християн на міжконфесійній основі. Її очолив Конрад Аденауер. Партія праці має 194 місця із 622 у Бундестазі та 34 місць із 99 виділених для Німеччини у Європейському Парламенті (входить до фракції Європейської народної партії). Ідеологія партії базується на поняттях «християнська демократія», та «соціальна ринкова економіка». Горст Зеєхофер;

Вільна демократична партія (FDP). - парламентська політична партія Федеративної Республіки Німеччина. Притримується ліберальної ідеології. Входить в урядову коаліцію разом із партіями ХДС/ХСС. Також входить у склад урядових коаліцій у шести землях. Крістіан Лінднер.[6]

Економічна характеристика Німеччини

Німеччина — провідна економічна держава Європи. Провідне місце в економіці займає гірнича, металургійна, хімічна, машинобудівна, харчова, суднобудівна, текстильна, нафтопереробна пром-сть. Розвинені всі види сучасного транспорту. Мережа залізниць, автобанів, трубопровідного тр-ту. Гол. морські порти — Гамбург, Бремен, Вільгельмсгафен, Бремергафен, Любек, Росток, Варнемюнде, Вісмар, Штральзунд. Головний західнонімецький аеропорт, найбільший у всій континентальній Європі, знаходиться у Франкфурті-на-Майні. Всі міста і міські аґломерації понад 1 млн чол. мають власні аеропорти з регулярним авіаційним сполученням. Провідна авіаційна компанія Німеччини — «Люфтганза».

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2006: ВВП — $ 2500 млрд. Темп зростання ВВП — 2,7%. ВВП на душу населення — $ 31141. Прямі закордонні інвестиції — $ 67 млрд. Імпорт — $ 572,7 млрд (г.ч.Франція — 11%, США — 8,2%, Нідерланди — 8%; Італія — 7,7%; Великобританія — 6,8%). Експорт — $ 607,8 млрд (г.ч. Франція — 11,1%; США — 9,4%; Великобританія — 8,6%; Італія — 7,4%; Нідерланди — 6,8%). Велика частина експорту ФРН в 1997 припадала на транспортні засоби (17,8%), продукцію машинобудування (14,7%), електротехніки (13,1%), хімії (13,2%), товари широкого споживання (10,6%). У структурі імпорту на ці категорії товарів припадало відповідно 10,8%; 5,6%; 11,4%; 9,2% і 14,9%. На сільськогосподарські і продовольчі товари (в тому числі напої і тютюнові вироби) припадало 9,8% імпорту, на паливо — біля 8%.[2]

На межі ХХ-XXI ст. ФРН є третьою індустріальною державою світу, за обсягом промислового виробництва, поступаючись лише США і Японії. За абсолютною величиною валового внутрішнього продукту (ВВП) ФРН займала 3-є місце у світі услід за США і Японією. У 1996 ВВП становив 3,1 трлн марок (2,35 трлн доларів), а на душу населення припадало 28 738 доларів. Частка обробної промисловості в структурі валового національного продукту (ВНП) ФРН в 1995 становила 34,5%, а її питома вага в загальній структурі зайнятості в економіці — 37%. Як і в інших економічно високорозвинений країнах, в ФРН число зайнятих в промисловому секторі її господарства, досягши піку в післявоєнний період, потім неухильно скорочувалося, в кінці ХХ ст. в ньому працювало менше працівників, ніж в т.зв. третьому секторі — фінанси, адміністрація і менеджмент, послуги −60% зайнятих. Однак деіндустріалізація протікала тут не так швидко, як в інших країнах ЄС.

Німеччина займає 5-е місце у світі з виробництва сталі. Головний район концентрації чорної металургії — захід Рурського кам'яновугільного басейну. Менші металургійні центри з вельми невизначеними перспективами розвитку розташовані в Саарі і в Нижній Саксонії (Зальцгіттер). Виробництво високоякісних легованих сталей зосереджене в Крефельді й інших центрах на периферії Рурського району. Однією з опор економіки ФРН є багатогалузеве машинобудування. Виробляють важкі металоємні машини, крани, мости, гірничошахтне і енергетичне обладнання, важку електротехніку, а також обладнання для металургійних заводів (Рур). Виробництво легкових і вантажних автомобілів концентрується в землях Баден-Вюртемберґ, Рейнланд-Пфальц, Нижня Саксонія, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Баварія і Саар. Головний центр аерокосмічної промисловості — Мюнхен; другий — Бремен. ФРН належить до числа найбільших продуцентів та експортерів електротехнічного і електронного обладнання. Німеччина має в своєму розпорядженні високорозвинене приладобудування; особливо це торкається оптики і точної механіки. Провідні текстильні центри ФРН розташовані в землі Північний Рейн-Вестфалія, а також в землі Баден-Вюртемберґ і навколо Аугсбурґа.

Обсяг сільськогосподарського виробництва в ФРН склав у 1995 1,5% від ВВП країни. У 1996 країна імпортувала сільськогосподарських продуктів приблизно на 68 млрд марок (10,6% від всього імпорту), експорт становив 39,5 млрд марок (5,4% від всього експорту). Сільське господарство Німеччини відрізняється високим ступенем концентрації й індустріалізації. В агропромисловому комплексі країни зайнято близько 20% населення, тоді як безпосередньо в сільському господарстві не більш 2%. Основними виробами сільського господарства є картопля, пшениця, ячмінь, цукровий буряк, капуста. Добре розвинуте свинарство, відгодівля великої рогатої худоби і птахівництво. Щорічно держава надає сільському господарству близько 22 млрд. Євро субсидій. Агропромисловий комплекс на 90% забезпечує внутрішнє споживання продуктів харчування. В останнє десятиріччя відзначається неухильне зростання економічних показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни. Економіка Німеччини у 2000 р. досягла найвищих темпів зростання за останнє десятиріччя: зростання ВВП склало 3,0% у порівнянні з 1,5% у 1999 рМісячний прибуток середньостатистичної німецької родини склав за результатами 2000 року більше 4500 марок. Інфляція в 2000 році була на рівні 2%.

Паливно-енергетичний баланс ФРН на початку XXI ст. (2001): нафта — 38,5%; природний газ — 21,5%, кам'яне вугілля — 13,1%; ядерна — 12,9%; лігніт — 11,2%; гідро- і аероенергія — 0,8%, інші джерела — 2,0%. У абсолютних цифрах ФРН споживає (2001): нафта — 190.3 млн т. вугільного еквівалента (+1.6% до 2000), природний газ — 106.6 млн т. вуг. екв. (+4.3%), ядерна енергія — 63.7 млн т.вуг. екв. (+1%), лігніт до 55.6 млн т.вуг. екв. (+5.3%), гідро- та аероенергія — до 3.8 млн т.вуг.екв. (+5.6%) і змішані джерела енергії — 9.9 млн т.вуг.екв. (+5.3%); кам'яне вугілля — 65.0 млн т.вугільного еквівалента.

Нижче вказані основні показники макроекономічної рівноваги Німеччини:[6][7]

Рис.2. Приріст ВВП, %

2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
-0.4	0.7	0.8	3.9	3.4	0.8	-5.1	3.7	3.0	0.9

Р ис.3.Рівень безробіття Німеччини

2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
9.8	10.5	11.2	10.2	8.8	7.6	7.7	7.1	7.1	6.5

Рис.4.Показники інфляції Німеччини

2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
1.0	1.8	1.9	1.8	2.3	2.8	0.2	1.1	2.3	2.1