Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет міжнародного бізнесу і менеджменту

кафедра міжнародної економіки

Комплексне практичне індивідуальне завдання

Характеристика економічного потенціалу Німеччини

Виконав:

студент групи МЕЄЕ – 21

Трачук С.А.

Перевірив:

к. е. н. Ліщинський І. О.

Тернопіль 2013

Німеччина лежить у центрі Західної Європи між Північним і Балтійським морями на півночі й Альпами на півдні. Через її територію проходять важливі трансєвропейські шляхи як широтного, так і меридіонального напрямків. Північний і південний кордони країни збігаються з природними рубежами, західні й східні відкриті і не раз являли собою театри воєнних сутичок.

Найважливішою особливістю географічного положення Німеччини є розташування її між економічно високорозвиненими країнами на заході та менш розвиненою частиною Європи на сході. Політика «Дранг нах Остен» (натиск на схід) проводилась нею, починаючи з X ст., майже 500 років, супроводжуючись колонізацією і заселенням захоплених земель.

До XIX ст. територія Німеччини складалася з 300 світських і духовних держав-князівств і 50 імперських міст, які формально входили до складу «Священної Римської імперії германської нації». Германська імперія, в яку вони були об'єднані в 1871 р., мала площу 541 тис. км кв. У 1918 р. вона скоротилась до 471. Зі 70 тис. км , утрачених у 1918 р., Лотарингія і Ельзас були повернені Франції, Північний Шлезвіґ — Данії, а 46 тис. км кв. (Познань, Західна Пруссія, Данцигський коридор і Верхня Сілезія) відійшли до заново створеної Польщі. Зі 115 тис. км кв., втрачених у 1945 р., 15 тис. км кв. відійшли до колишнього СРСР (Калінінградська область Росії і Клайпедська округа Литви), а решта до Польщі (Східна Померанія, Південь Східної Пруссії, Нова Марка і Сілезія).

Клімат Німеччини помірний, з середньорічною температурою біля +9°С. У північному регіоні відчутний морський вплив, що і пом'якшує погодні умови. В центральній частині країни клімат континентальний: зима холодніша, а літо тепліше. Найтепліше літо — в Рейнській долині (там луги і поля зеленіють навіть взимку), а найхолодніші зими — в Альпах, на півдні країни. Сніг буває рідко і тримається недовго. Опадів випадає на рівнинах 500-600 мм в рік, в горах — 900-1100 мм (у вигляді снігу).

Німеччина в адміністративному відношенні поділяється на 16 федеральних земель, а столиця і найбільше місто країни — Берлін. Німеччина займає площу 357 021 км² і має головним чином помірний сезонний клімат. Маючи 81.8 мільйонів жителів, це країна з найбільшим населенням і найбільшою економікою в Європейському союзі. Це одна з головних політичних сил на Європейському континенті і технологічний лідер в багатьох галузях.

Держави, які мають спільний кордон з Німеччиною — на півночі Данія (68 км), на заході — Нідерланди (577 км), Бельгія (167 км), Люксембург (138 км) та Франція (451 км), на півдні — Швейцарія (334 км), Австрія (784 км) і Чехія (646 км), а на сході — Польща (456 км). На півночі омивається Балтійським та Північним морями.

Німеччина є членом Європейського Союзу, НАТО і «Великої вісімки», претендує на постійне членство в Раді Безпеки ООН.

Країна має четверту найбільшу у світі економіку за ВВП і п'яту найбільшу за паритетом купівельної спроможності. Це другий найбільший у світі експортер та третій найбільший у світі імпортер товарів. Країна досягла дуже високих стандартів життя і має всесторонню систему соціального забезпечення. Німеччина батьківщина багатьох знаменитих науковців та винахідників і відома своєю культурною та політичною історією.[7]

Демографія

Станом на 1 січня 2009 року в Німеччині проживало 82 002 356 мешканців. За цим показником країна посідає 2-е місце в Європі (після Росії), 1-е місце в ЄС та 15-е - у світі.

Середня густота населення в Німеччині становить 232,6 осіб на кв. км. У Європі за цим показником вона поступається лише Нідерландам, Бельгії і Великобританії. Розміщення населення характеризується меншою нерівномірністю, ніж у країнах з домінуванням одного міського центру, таких як Франція.

Найбільш густо населеної територією є так звана Рейнська вісь, що протягнулася від Рейнсько-Рурський конурбації (між Дортмундом і Бонном) на південь, вгору за течією Рейну, через Франкфуртську (Рейнсько-Майнську) міську агломерацію до Рейнсько-Неккарской конурбації, а від неї на південний схід, до Штутгарта і Мюнхена.

Природний приріст населення в Німеччині доволі незначний. За період з 1991 по 2002 рр.. щорічно вмирало більше людей, ніж народжувалося. Так, в 2001 р. число померлих перевищило число народжених на 94 тис. чол. При цьому в Німеччині до 2002 р. знижувалася як народжуваність, так і смертність: у 2001 р. народилося 734,5 тис. (8,9% проти 9,4% у 1999 р.), а померло 828,5 тис. ( 10,1% проти 10,3%).

Станом на 2010 рік тенденція до природного скорочення населення зберігається: народжуваність становить 8 промілле, смертність 11 промілле, природний приріст -3 промілле. Фертильність жінок тримається на рівні 1,42 дитини на 1 жінку репродуктивного віку. Останніми роками скорочується і кількість приїжджаючих у країну іммігрантів при одночасному зростанні еміграції. У 2006 році чисельність прибулих у ФРН на проживання іноземців перевершила число переселилися за кордон німців всього на 20-30 тис. чоловік. Очікувана тривалість життя становить 79,41 роки (36 місце в світі), зокрема для жінок 82,57 роки, для чоловіків 76,41 років.

Вікова структура населення у Німеччині станом на 2010 рік наступна: від 0 до 14 років - 13,7%; 15-64 років - 66,1%; особи, старші за 65 років - 20,3%. Таким чином, спостерігається явище старіння нації, викликане зростанням середньої тривалості життя та зниженням природного приросту. Середній вік населення 44,3 роки (43 роки для чоловіків, 45,6 років для жінок). У статевій структурі переважають жінки (на 100 жінок припадає 97 чоловіків).[6]

Рис.1. Темпи зростання населення Німеччини

Корисні копалини

Нафта і газ. На тер. країни виявлено понад 130 нафтових і бл. 90 газових родов., що локалізуються г.ч. Центральноєвропейському нафтогазоносному басейні, а також в Передальпійському і Рейнському нафтогазоносних басейнах. Передальпійський нафтогазоносний басейн приурочений до однойменного крайового прогину; Рейнський — до ґрабену Зах.-Европейської платформи. Нафта і газ виявлені також у вапняках цехштейну і пісковиках ниж. пермі платформного чохла у Сх. Німеччині. Поклади незначні.

Вугілля. На тер. країни виявлені великі запаси кам'яного вугілля, г.ч. у відкладах верх. карбону. Провідне значення має Нижньорейнсько-Вестфальський (Рурський) вугільний басейн. У цьому басейні вугільні пласти мають в основному круте падіння, часто сильно тектонічно порушені, залягають на великій глибині, водо- і газонасичені.

Залізо. За загальними запасами залізняка країна займає 4-е місце (після України, Швеції та Великобританії) в Європі (2003). Усього виявлено 44 залізорудних родовищ в областях вариського і альпійського орогенезу і частково в межах платформи. Осн. запаси зал. руд концентруються в найбільшому залізорудному районі Зальцґіттер в півд.-сх. частині Ниж. Саксонії. Родов. гідротермальні (Зігерланд та ін.) і осадові (Наммен та ін.). Переважають сидеритові і ооліт-гематитові руди (Лотарингський залізорудний басейн). Найбільші родовища Вольферварт-Наммен, Зальцґіттер, Ауербах.

Нікель і олово. Силікатні род. нікелевих руд зустрічаються по півд.-зах. краю Ґранулітових гір Саксонії, руд олова пов'язані з гранітами молодого інтрузивного комплексу антикліналі Фіхтельґебірґе — Рудні гори. Вони представлені слюдяно-кварцево-топазовими ґрейзенами і кварцово-каситеритовими (вольфрамітовими) жилами. Род. руд олова — Альтенберґ, Еренфрідерсдорф.

Калійні солі. За запасами калійних солей ФРН займає 3-є місце серед країн світу (після Канади та Росії) і 1-е в Європі (2003). Поклади калійних солей розвідані в межах пізньопермських калійних басейнів. Калійні солі приурочені до відкладів цехштейну (верх. перм) в Ганноверському, Верра-Фульда, Маґдебурґ-Гальберштадтському та ін. басейнах. Соленосні товщі містять також поклади кам. солі. Найбільші поклади калійних солей (до 500 м) встановлені в Ганноверському бас., що складає єдине ціле зі Штрасфуртським басейном. Калійні і кам'яні солі залягають також серед відкладів Середньоєвропейського цехштейнового бас. (Верра, Півд. Гарц, Ціліц і Кальфьорде). Залягання пластів пологохвилясте, потужність калійних пластів 2-14 м, іноді до 50 м.[1]