2. Вплив членства в єс на економіку країн-учасниць

Українські чиновники весь час стверджують, що євроінтеграція - пріоритет нашої зовнішньої політики. Але перспективи підписання Угоди про Асоціацію з Євросоюзом (ЄС) стають все більш примарними. В Україні активізуються прибічники глибшої економічної інтеграції з Росією. А паралельно існує і третій погляд: що Україна - міст між Сходом і Заходом, а тому їй не потрібно вступати ні в які Союзи, а потрібно використовувати сприятливе географічне положення і приховані внутрішні резерви.

Але життя на цьому мосту вже 24-ій рік і спостереження за успіхами наших східних і західних сусідів, що живуть «на суші», наводить на думку, що Києву все ж пора визначитися і знайти собі більш гідне місце під глобально -економічним сонцем.

Договір про зону вільної торгівлі з СНД лише юридично закріплює торговий режим, який фактично існує на просторах СНД вже 20 років. Щоб цей договір запрацював, потрібно розробити механізми і структури для вирішення торговельних суперечок між країнами-учасницями. Але створити такі структури, по суті, може одна Росія, як найбільша країна СНД. Для неї ж пріоритет – не зона вільної торгівлі (ЗВТ) з СНД, а митний союз (МС) з Білоруссю і Казахстаном.

На рисунку 2.1 ми можемо бачити, який ефект на економіку інших сусідів нашої країни - Польщі та Туреччини - надало створення ЗВТ з Євросоюзом.

 

Рис. 2.1 Прямі іноземні інвестиції з «старих » країн ЄС , млн євро

У 1990-му р. Польща, Туреччина і Україна знаходилися приблизно на одному рівні розвитку. ВВП на душу населення у всіх трьох країнах становив близько $8000 (за паритетом купівельної спроможності в цінах 2005 р.). Через 21 рік в Україні він знизився до $6400. У Польщі він утричі вище ($18100 ), в Туреччині - в два рази вище українського ($13500).

Свій прорив Польша змогла вчинити за рахунок декількох факторів. І один з найважливіших – це переорієнтація зовнішньоекономічних зв'язків зі Сходу на Захід. Ще наприкінці 1991-го р. Польща уклала Договір про лібералізацію торгівлі з Євросоюзом. У тому ж році ВВП Польщі змінив свою траєкторію - з падіння в бік зростання, і з тих пір це зростання не переривався навіть під час кризи 2009-го.

За двадцять один рік Польща наростила свій експорт в «старі країни Європи» (ЄС15) з $8,3 до $112 млрд. Особливий поштовх це зростання отримало в 2004р. - після приєднання Польщі до ЄС. За чотири наступні роки польський експорт виріс з $50 млрд до $106 млрд.

Успіхи Туреччині - дещо скромніші. За цей же період експорт Туреччини в ЄС15 виріс з $7,2 млрд до $52 млрд. Митний союз з ЄС Анкара створила ще наприкінці 1995р., але відтоді не змогла ступити далі, і задовольняється цими ТЗ і донині.

Експорт України до ЄС-15 в 2011 становив усього $ 9,5 млрд. Але географічно і культурно Україна знаходиться до Європи ближче, ніж Туреччина. А значить, можна припустити, що і наростити експорт в ЄС-15 вона - за інших рівних умов - могла б так само. Тобто, на $ 40-50 млрд.

Співвідношення доданої вартості до випуску продукції складає в середньому 1:3. Відповідно, зростання експорту на $ 40-50 млрд підвищує ВВП на $ 13-17 млрд або на 10 % (у 2011 році ВВП України дорівнював $ 165 млрд ). І це - без урахування потенційного зростання експорту в інші 12 країн Євросоюзу.

А збільшення експорту України до ЄС до 2011 р. так само, як Польща (до $ 142 млрд), додатковий приріст ВВП склав би і зовсім 30%.

Одним з аргументів «проти» інтеграції України з ЄС називають ризик падіння експорту в СНД. Дослідимо досвід Польші та Туреччини щодо ризиків падіння експорту в СНД та ЄС за допомогою рисунку 2.2. Рис 2.2 Експорт в країни ЄС та СНД , млрд євро.

З 1992-го по 2011-ий рр. експорт Польщі в пострадянські країни, навпаки, не впав, а виріс - з $1 млрд до $16 млрд. Експорт Туреччини також виріс - в 20 разів: з $0,7 млрд до $14 млрд за той же період. У 2011р. Україна експортувала до СНД товарів на $ 26 млрд. Враховуючи, що на відміну від Польщі та Туреччини, України ввозить товари в країни СНД без мита, ця цифра не вражає [3].

Експорт двох країн до Євросоюзу покращився не тільки кількісно, але і якісно. Як і Україна, на початку 90 -х в технологічному плані ні Польща, ні Туреччина не могли конкурувати з провідними західними корпораціями на рівних. Але сьогодні вони поставляють в країни «старої Європи» головним чином споживчі товари, верстати та обладнання.

За рахунок чого? В першу чергу за рахунок інвестицій та включення польських і турецьких підприємств в технологічні ланцюжки цих самих корпорацій .

Економічна інтеграція з європейськими країнами супроводжувалася зростанням прямих іноземних інвестицій з ЄС-15. До 2010р. їх приплив до Польщі становив 109 млрд євро, до Туреччини - 64 млрд євро, в Україні - всього 14млрд. А по-друге, за рахунок зростання конкуренції для місцевих виробників. Посилення конкуренції призвело до модернізації місцевих компаній. До того ж місцеві компанії отримали доступ до якісніших і дешевших компонентів, що поставляються з країн ЄС. І в результаті найуспішніші з них стали конкурентоспроможні не тільки вдома, але і на європейських та світових ринках.