2. Підготовка до виконання судового рішення

Підготовка до виконання є наступною стадією виконавчого провадження, яка, однак, за чинним законодавством, не має відповідної регламентації. Мається на увазі, що законодавством не передбачена певна процедура підготовки державного виконавця до вчинення певних юридично вагомих дій. Так, у ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження" передба­чається обов'язок державного виконавця письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Ця дія фак­тично не може бути віднесена до примусового виконання, ос­кільки в даній нормі вона відокремлюється від дій щодо при­мусового виселення. Така дія є обов'язковою передумовою на­ступних дій, тому ми відносимо її до підготовчих дій. Таким чином, підготовчі дії можуть бути визначені законом як обов'язкові. Метою ж підготовки до виконання є створення належних умов для своєчасного і ефективного виконання до­кументів, що надійшли державному виконавцю. Підготовчі дії здійснює, головним чином, державний виконавець, і складаю­ться вони із встановлення місця проживання боржника, місця його роботи, з'ясування розміру заробітної плати, пропозиції виконати рішення добровільно .

При надходженні виконавчих листів за рішеннями судів в частині майнових стягнень перевіряється ще й наявність акта опису майна боржника, на яке накладений арешт, довідки про майно, грошові та інші цінності, вилучені як речові докази, намічається план дій за кожним виконавчим провадженням, а також встановлюється, чи видані два виконавчі листи при не­достатності у боржника майна для проведення повного стяг­нення. Стадія підготовки має повторюватись, коли виконавче провадження відновлюється, а майнове становище боржника має ще раз перевірятися з використанням усіх джерел надхо­дження інформації, що є важливим результативним фактором при встановленні наявності майна. Крім зазначених, до підго­товчих дій також можна віднести і дії з організації вилучення майна, на яке накладений арешт, його зберігання та передачі для переоцінки, контролю за правильністю відрахувань бух­галтерією періодичних платежів, розподіл стягнутих з боржни­ка сум між стягувачами, зупинення та відкладення виконавчо­го провадження".

3. Безпосереднє виконання судового рішення посадови­ми особами державної виконавчої служби (застосування за­ходів примусового виконання судового рішення) Як закріплено ст. 4 Закону України "Про виконавче прова­дження" та п.п. 5-8 Інструкції про проведення виконавчих дій під час безпосереднього виконання судового рішення посадо­вими особами державної виконавчої служби застосовуються такі заходи примусового виконання рішень.

1) Звернення стягнення на майно боржника-фізичної та юридичної особи

Звернення стягнення на майно боржника-фізичної особи полягає в його виявленні (шляхом надсилання запитів до ор­ганів державної податкової інспекції, банків, дорожньої авто­мобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені в боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення проводить­ся за участю понятих; боржника, його представника (для юри­дичних осіб); представника або членів сім'ї боржника (для фізичних осіб). Акт складається у двох примірниках, перший залишається у виконавчому провадженні, другий — вручається боржнику під розписку в першому примірнику.

у разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достат­ніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягн,еН<-ня в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задо­вольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інте­ресів стягувача й не ускладнюють виконання рішення. Оста­точно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Чинним законодавством (Закон України "Про виконавче провадження", Інструкції про проведення виконавчих дій) пе­редбачено спеціальний порядок звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи.

Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника-юридичної особи, під­лягає невідкладному вилученню після її виявлення.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти борж­ника-юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в тому числі в органах Державного казначейства в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче проваджен­ня".

Якщо даних про наявність у боржника-юридичної особи ра­хунків і вкладів у банках чи інших кредитних установах не­має, то державний виконавець одержує такі дані в податкових органах, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у триденний строк.

У разі наявності в боржника-юридичної особи декількох рахунків у різних кредитних установах державний виконавець роз'яснює стягувачу його право звернутися до суду або іншо­го органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, для одержання потрібної кількості дублікатів виконавчих до­кументів для звернення стягнення на грошові кошти.