§ 2. Вимоги, яким мають відповідати судові рішення адміністративних судів

Важливою умовою чинності судових рішень, постановлених адміністративними судами, є їх відповідність низці вимог ма­теріального та процесуального характеру. Так, для того щоб рішення адміністративного суду мало юридичну силу, необ­хідно, аби воно було: законним, обґрунтованим, повним, без­умовним та безальтернативним, ясним (зрозумілим), точним, виконаним у передбаченій КАС України процесуальній формі (дотримання процесуальної форми).

Отже, для того щоб судове рішення могло виконувати функцію захисту порушених прав чи інтересів, які охороняє закон, воно має відповідати певним вимогам, тобто має бути правосудним'. Сучасною вітчизняною наукою адміністратив­ного процесу правосудність визначена, як — основна якісна вимога до судового рішення, порушення якої є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції; це якісний стан рішення, що характеризується правильним за­стосуванням адміністративним судом при розгляді і вирішенні адміністративної справи норм матеріального і процесуального права^.

Зупинимось на аналізі вимог, які пред'являються до поста­нов і ухвал адміністративних судів.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення має бути законним і обґрунтованим. Власне ці дві вимоги, які пред'являються до судових рішень і утворюють поняття пра-восудності.

Рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні процесуальних норм. Недотримання цієї вимоги спричиняє безумовне скасу­вання незаконного рішення суду.

Так, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення адміністративним судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного ви­рішення справи або питання (ст. 202 КАС України).

Також визнано, що законність необхідно трактувати як не суто формальне дотримання вимог закону, а у більш широко­му значенні — у світлі верховенства права\

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністра­тивній справі, підтверджених тими доказами, які були дослі­джені в судовому засіданні. Причому ці докази мають бути отриманими у визначеному законом порядку, неприпустимо витребувати і залучити до справи матеріали на підтвердження висновків і мотивів рішення після його постановлення. У разі прийняття судом необгрунтованого рішення виникають перед­бачені КАС України (ст. 202) підстави для скасування поста­нови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Повнота судового рішення полягає у тому, що суд у ньо- і му дає вичерпну відповідь на ті питання, які було винесено на ; обговорення і вирішення у залі судового засідання. У рішенні суду визначаються всі права та взаємні обов'язки позивача і відповідача, обґрунтовується задоволення чи відмова у позові. Наслідком недотримання цієї вимоги може бути постановлен­ня додаткової постанови чи ухвали (ст. 168 КАС України).

Також неповне судове рішення є підставою для зміни по­станови або ухвали суду першої інстанції (ст. 201 КАС Украї­ни).

Безумовність рішення означає, шо в його резолютивній частині не допускаються умови, із виконанням яких пов'язує­ться виконання рішення адміністративного суду; виконання рішення суду не має залежати від настання чи ненастання пев­них умов. У рішенні в категоричній формі мають бути вказані дії-обов'язки, які покладено на учасників спірних правовідно­син. Безальтернативність, як вимога, що пред'являється до судового рішення, не допускає можливості вибору різних спо­собів виконання такого рішення. Особа, на яку судовим рі­шенням покладено виконання певного правового обов'язку, відповідно до цієї вимоги, може виконати це рішення виключ­но одним, зазначеним цим рішенням, способом.

Ясність (зрозумілість) рішення означає, що рішення ви­кладається чітко, однозначно і зрозуміло. Зрозумілість полягає у тому, що висновки суду у судовому рішенні обов'язково ма­ють прямо випливати із мотивації, а також не допускати неод­нозначного трактування. Незрозумілість судового рішення мо­же бути усунута судом, який його ухвалив, постановленням ухвали про роз'яснення судового рішення (ст. 170 КАС України). При цьому недопустимо змінювати зміст судового рішен­ня по суті'.

Точність (чіткість) рішення означає, шо воно має бути викладене без помилок у назвах, датах, описок, із дотриман­ням правил граматики.

Дотримання процесуальної форми рішення суду. Суть цієї вимоги полягає у тому, що і ухвали, і постанови адміністра­тивних судів, за своїм змістом і зовнішнім оформленням, ма­ють відповідати вимогам, закріпленим у КАС України. Так, відповідно до ст. 160 КАС України:

1) суд приймає постанову іменем України негайно після за­кінчення судового розгляду;

2) постанова приймається, складається і підписується в на­радчій кімнаті складом суду, який розглянув справу;

3) у виняткових випадках залежно від складності справи скла­дення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступну та резолютивну частини поста­нови підписує весь склад суду, їх проголошують в тому са­мому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєд­нують до справи.

Крім зазначених вимог, які пред'являються до судових рі­шень, вони також мають бути доступними для широкого кола громадян. Вільний доступ до судових рішень, зокрема ад­міністративних судів, є законодавчою гарантією законності та гласності діяльності цих судових органів, об'єктивного і спра­ведливого здійснення ними правосуддя в адміністративних справах.

Тому з метою забезпечення відкритості діяльності судів за­гальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та спри­яння однаковому застосуванню законодавства Законом Украї­ни "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року^ забезпечено доступ до судових рішень (рішень, судових на­казів, постанов, вироків, ухвші), ухвалених судами загальної юрисдикції та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Порядок ведення такого реєстру визначено постано­вою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень"'.

Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, ви­значеному Законом "Про доступ до судових рішень". Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 2 Закону).

Судові рішення можуть опубліковуватися в друкованих ви­даннях, поширюватися в електронній формі з дотриманням ви­мог Закону "Про доступ до судових рішень".

Вільний доступ до судових рішень гарантується як для осіб, які брали участь у справі, так і для осіб, які участі у справі не брали.

Так, особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечує­ться доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, вста­новленому процесуальним законом. Особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосу­ється їхніх прав, свобод, інтересів чи обов'язків.

Особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою (ст. 9 Закону України "Про доступ до су­дових рішень") про:

• надання можливості ознайомитися із судовим рішенням;

• надання можливості виготовити в приміщенні суду копи судового рішення за допомогою власних технічних засобів;

• виготовлення копи судового рішення апаратом суду.