Глава 18. Судові рішення

В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

§ 1. Юридична природа та види судових рішень в адміністративному процесі

Відповідно до Конституції України суди, зокрема й адмініст­ративні, є органами державної влади, які у межах наданих повноважень розглядають та вирішують справи публічно-пра­вового характеру. Свої владні висновки адміністративні суди викладають у процесуальних документах — рішеннях'.

Чисельність і змістовність процесуальних питань, які дово­диться вирішувати суду під час розгляду справи адміністра­тивної юрисдикції, обумовлює прийняття цим органом право­суддя різноманітних й відмінних за своєю сутністю та фор­мою процесуальних документів. Разом із тим серед інших прийнято виділяти такі основні процесуальні документи, як постанова та ухвала. Питання, пов'язані з розумінням, струк­турою та вимогами, яким мають відповідати постанови й ухва­ли адміністративних судів, інші процесуальні документи, без­посередньо закріплені КАС України (ст.ст. 158-170 Глави 5 Розділу III).

Так, у ст. З КАС України дається визначення постанови й ухвали адміністративного суду:

постанова — письмове рішення суду будь-якої інстанції в (адміністративній справі, в якому вирішуються вимоги ад­міністративного позову;

ухвала — письмове або усне рішення суду будь-якої інстан-Ч" в ад.міністративній справі, яким вирішуються питання, пов язані з процедурою розгляду адміністративної справи та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеля­ційної чи касаційної скарги.

Отже, залежно від процесуальних питань, які розв'язуються рішенням адміністративного суду, ці рішення набувають фор­ми та змісту або постанови, або ухвали.

Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, виклада­ється у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали (ст. 158 КАС Украї­ни).

Перш ніж розглянути детально види процесуальних доку­ментів адміністративних судів, зупинимось на аналізі юридич­ної природи цих документів.

Насамперед рішення адміністративного суду являють со­бою шперативний наказ, в якому втілено волю держави що­до даного правовідношення'. Імперативна природа таких рі­шень визначена Конституцією України (ст. 129) та у ст. 14 КАС України "Обов'язковість судових рішень". Відповідно до цих норм, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді:

— ухвалюється іменем України;

— постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України;

— невиконання судових рішень тягне за собою відповідаль­ність, встановлену законом.

Також ухвала чи постанова адміністративного суду безпо­середньо є процесуальним документом, позаяк у ньому вира­жається застосування норм адміністративного процесуального права, міститься інформація про процедуру захисту або від­новлення прав, свобод, оспорюваних інтересів фізичних та юридичних осіб. Судове рішення як процесуальний акт-доку-мент фіксує висновок суду як акта судової влади, у якому за­кріплюється завершення процесу застосування судом норм матеріального і процесуального права при розгляді та вирішенні

правових спорів'.

Рішення судів є процесуальною формою вираження діяль­ності щодо застосування права^.

Постанови і ухвали адміністративного суду — акт право­суддя, в якому міститься остаточний висновок про взаємні права та обов'язки учасників спірного правовідношення.

Постанови і ухвали адміністративного суду — акт засто­сування норм матеріального права, тобто оформлене відпо­відним чином юридично-владне рішення уповноваженого орга­ну, посадової особи щодо встановлення (зміни, скасування) суб'єктивних прав і обов'язків персоніфікованих суб'єктів ад­міністративно-правових відносин для вирішення конкретних питань у сфері державного управління і місцевого самовряду­вання".

Так, через розгляд справи в адміністративному суді та по­становлення відповідного рішення можуть бути поновлені пра­ва фізичної особи, якій незаконно було відмовлено у реєст­рації ї'ї як суб'єкта господарювання.

Крім того, слід відзначити, що рішення суду є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення, зміна або припинен­ня правовідносин. Наприклад, на підставі рішення суду: 1) не­законно звільнена особа має бути поновлена на посаді держав­ного службовця; 2) адміністративне стягнення у вигляді ви­правних робіт замінюється штрафом; 3) скасовується реєст­рація кандидата на пост президента України.

Постанови і ухвали адміністративних судів характеризують­ся такими основними особ.пивостями:

— виникають як наслідок публічних спорів. Рішенням адмі­ністративного суду від імені держави усувається спір між сторонами або вирішується питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ 1 організацій, державних і суспільних інтересів ;

— у рішенні від імені України дасться оцінка спірної вимоги чи правовідносинам та діям зацікавлених осіб";

— постановляються виключно судовими органами на основі норм адміністративного процесуального права та ряду ін­ших відповідних галузей права;

— їх юридична сила, як правило, поширюється виключно на учасників спору;

— є засобом реалізації норм матеріального права;

— структура і порядок постановлення чітко визначені в зако­нодавстві;

— мають державно-владний характер, є обов'язковими для ви­конання усіма суб'єктами, яким вони адресовані;

— наділені законною силою, тобто є стабільними та такими, обов'язковість виконання яких забезпечена законом;

— є виключними, тобто їх неможливо повторно порушити і розглянути справу, яка вже була предметом адміністратив­ної справи і в якій постановлено відповідне рішення;

— мета судових рішень полягає: а) у процесуальному оформ­ленні і фіксуванні волі суду, спрямованій на вирішення спору між сторонами; б) в охороні прав, свобод, інтересів учасників державно-суспільних відносин, безпосередньому захисті підтверджених у суді дійсних матеріальних право­відносин між сторонами і тим самим у захисті норм права, на основі яких виникли правовідносини; в) у здійсненні ви­ховної функції правосуддя; г) у забезпеченні примусового дотримання зобов'язаними особами припису, який містить­ся у рішенні;

— мають преюдиціальний характер: факти, встановлені під час розгляду адміністративної справи і закріплені постано­вою або ухвалою адміністративного суду, повторно в іншій справі (цивільній, кримінальній, адміністративній справі), не встановлюються. Преюдиціальність (від. лат. ргае^исіісі-цщ) — правило, згідно з яким суд, що виніс рішення, після того як це рішення набуло чинності (законної сили), не має права знову встановлювати факти або правовідносини, сто­совно яких воно було винесено.

Відмінності постанов від ухвал адміністративного суду полягають у тому, що:

— ухвал по окремій справі може бути декілька, а постанова, як правило, завжди одна;

_ухвали документально оформляють одну чи декілька не­складних дій, а постанова підводить підсумок у справі в цілому;

_законна сила ухвал може поширюватись на окремих учас­ників процесу (сторона, третя особа, представник), а закон­на сила постанови — і на позивача, і на відповідача та (в окремих випадках) на державні органи, яким слід вчинити юридично значущі дії (наприклад, за рішенням адміністра­тивного суду державна податкова служба має зняти з об­ліку приватного підприємця-платника податку);

— постановою суд вирішує вимоги адміністративного позову по суті — вона усуває публічно-правовий спір, а ухвалою суд вирішує поточні процесуальні питання, які виникають під час та у зв'язку із розглядом та вирішенням адміністра­тивної справи; постановою суду вирішується матеріально-правовий спір по суті, який є об'єктом процесу, з метою остаточного встановлення і захисту прав та інтересів суб'­єктів цього спору, у повній відповідності із дійсними об­ставинами справи і чинним законодавством'.

Узагальнюючи наведені поняття та особливості рішень су­дових органів, підсумуємо, шо судове рішення — і/е право-застосовчий акт, постановлений іменем України, оформлений у вигляді процесуального документа, яким владно підтверджу­ється наявність чи відсутність спірного правовідношення, вна­слідок якого воно перетворюється у безспірне на основі вста­новлених у судовому засіданні фактичних обставин справі?.

Суть рішення адміністративного суду полягає у тому, що воно є основним і найважливішим актом правосуддя, ухвале­ним іменем України, і спрямованим на захист прав, свобод та законних інтересів громадян, організацій, державних і суспільНИХ інтересів, зміцнення законності та правопорядку, на запо­бігання правопорушенням, виховання у громадян і посадових осіб поваги до Конституції та законів України, честі і гідності людини'.

Практичне значення для судової практики має класифікація постанов та ухвал адміністративних судів на види. Так, від виду конкретної постанови чи ухвали адміністративного суду залежить їх зміст.

Отже, можна назвати такі види постанов^:

— постанови суду першої інстанції, якими суд вирішує вимо­ги, заявлені в адміністративному позові;

— постанови суду апеляційної інстанції—суд одночасно ви­рішує вимоги апеляційної скарги і вимоги адміністративно­го позову;

— постанови суду касаційної інстанції — суд вирішує одно­часно вимоги касаційної скарги і вимоги адміністративного позову;

— постанови Верховного Суду України, у яких вирішуються вимоги скарги за винятковими обставинами, а також ви­рішуються вимоги адміністративного позову;

— постанови щодо частини позовних вимог — їх суд приймає до закінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо обставини, які з'я­сував суд, дають можливість без шкоди для справи виріши­ти частину позовних вимог;

— додаткові постанови — їх суд приймає, якщо у його поста­нові внаслідок недогляду було вирішено не всі вимоги ад­міністративного позову, щодо яких було досліджено докази або не встановлено способу виконання судового рішення, або не вирішено питання про судові витрати.

Так само як і постанови, ухвали адміністративних судів, залежно від судової інстанції, процесуального питання, яке ви­рішується, можуть бути різних видів":

— ухвала суду будь-якої інстанції — за її допомогою суд ви­рішує поточні питання процесуального характеру стосовно

' прийняття заяви чи скарги, суті заявленого клопотання, вчинення процесуальної дії з ініціативи суду тощо;

_ухвали суду апеляційної інстанції—вирішують вимоги

апеляційної скарги, але не вимоги адміністративного позо­ву;

— ухвали суду касаційної інстанції — через неї суд вирішує лише вимоги касаційної скарги, але не вимоги адміністра­тивного позову;

— додаткові ухвали — постановляються судом, якщо у його ухвалі внаслідок недогляду було вирішено не всі клопотан­ня, шодо яких були досліджені докази або не встановлено способу виконання ухвали, або не вирішено питання про судові витрати;

— окремі ухвали — їх спрямовано на усунення порушень, з приводу яких особи, які беруть участь у справі, не заявляли вимог, а також на усунення причин і умов, що сприяли цим порушенням.

Запропонована класифікація постанов і ухвал адміністра­тивних судів не єдина, оскільки у процесуальній літературі на­водяться інші критерії поділу судових рішень на види. Так розрізняють також звичайні (основні), проміжні та кінцеві су­дові рішення. Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають, судові рішення (як і позови) поділяють на види: про присудження — до виконання (або утримання від виконання) певних дій; про визнання — наяв­ності (або відсутності) правовідносин (або юридичних фактів); конститутивні — про перетворення правовідносин'.