§ 3. Предмет доказування в адміністративному процесі

Як було визначено у попередньому параграфі, доказування в адміністративному процесі спря.%ювана на встановлення фак­тичних обставин публічно-правового спору та дійсних прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, необхідних для правильного вирішення такого спору по суті.

Узага^тьнюючи викладене, предмет доказування — це те, на шо спря.мовано доказову діяльність суду та учасників пуб­лічно-правового спору; це юридична категорія, на пізнання якої спрямовано всю доказову діяльність суду і осіб, які бе­руть участь у справії

Чітке визначення судом змісту предмета доказування має прикладне значення, оскільки, по-перше, вказує на коло фактів, які необхідно з'ясувати чи встановити у судовому засіданні, по-друге, обумовлює межі судового доказування, по-третє, визначає конкретні засоби доказування, необхідні для здійснення доказування у справі, по-четверте, персоніфікує суб'єкта, зобов'язаного довести ті обставини, на яких грунту­ються його вимоги чи заперечення, по-п'яте, визначає засіб за­хисту відповідача проти первісного позову.

Виходячи із значення предмета доказування, необхідно з'я­сувати, які саме елементи утворюють його зміст, що саме ма­ють довести сторони та суд у межах адміністративного процесу.

Оскільки, як правило, у судовому засіданні перевіряються факти та обставини, про які стверджують сторони публіч­но-правового спору, то, відповідно, адміністративний суд має перевірити їхню достовірність.

Так, відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, в адміністративному процесі доказуванню підляга­ють: вимоги позивача та заперечення відповідача.

Аналогічна позиція шодо змісту предмету доказування у суді відстоюється сучасними вченими-процесуалістами.

Наприклад, С. М. Стахівський розглядає предмет доказу­вання як передбачену законом сукупність обставин, які підля­гають обов'язковому встановленню у кожній справі з метою її правильного вирішення'.

Більш розгорнута характеристика предмета доказування на­водиться М. М. Коршуновим та Ю. Л. Марєєвим, на переко­нання яких до його складу відносяться факти матеріально-пра­вового характеру, які визначають взаємовідносини учасників юридичного конфлікту, який має вирішуватись судом, у сфері матеріального права. Причому, як зауважують автори, склад таких фактів по конкретній справі завжди індивідуальний".

Однозначний висновок щодо предмета доказування зробле­но М. И. Штефаном', який, на переконання вченого, утворе­ний із таких елементів; а) обставини, якими позивач обґрун­товує свої вимоги (підстава позову); б) обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення); в) інші обставини, що мають значення для правильного ви­рішення спору між сторонами.

Предмет доказування, переконання В. В. Комарова та В. Ю. Мамницького, має два джерела формування':

1) підстави позову та заперечення проти позову;

2) гіпотезу та диспозицію норми чи ряду норм матеріального права, які належить застосувати.

Щойно наведені тлумачення предмета доказування, хоча дещо і відрізняються одне від одного, однак в цілому розкри­вають характерну ознаку такого предмета — наявність у його змісті а) фактів (обставин), про які стверджують чи які спро­стовують сторони спору, а також б) інших обставин, які мо­жуть суттєво вплинути на остаточне рішення у справі.

Однак поряд із обставинами, які мають бути доведені у су­довому засіданні, процесуальним законом (ст. 72 КАС Украї­ни) передбачені обставини, які не доказуються в адміністра­тивному процесі.

До таких обставин належать преюдиціальні, загальновідомі та визнані сторонами.

І. Обставини, встановлені судовим рішенням в адмініст­ративній, цивільній або господарській справі, що набрало за­конної сили. Такі обставини не доказуються при розгляді ін­ших справ, за умови, що у них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такі обставини (факти), встановлені судом у порядку іншо­го адміністративного процесу чи іншого судочинства (цивіль­ного, господарського), отримали назву преюдиціальних (від лат. р^ае^исіісіит — попереднє судове рішення).

Преюдиціальність е юридичне правило, згідно з яким усі суди, гцо розглядають справу, зобов 'язані прийняти без пе­ревірки і доказів факти, які були встановлені раніше й набра­ли законної сили за допомогою судового рішення чи вгіроку в якій-небудь інгиій справи.

Преюдиціальне значення для адміністративного процесу має також вирок суду в кримінальній справі або постанова

суду у справі про адміністративний проступок, які набрали за­конної сили. . .

Такі судові рішення є обов язковими для адмінютративного суду, шо розглядає справу про правові наслідки дій чи без­діяльності особи, шодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинила його ця особа.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими. Для того щоб обставини були визнані загальновідомими, необхідним є дотримання двох умов. Обставини визнаються загальновідоми­ми, якщо вони: а) відомі суду; б) відомі широкому загалу осіб.

Позаяк метою судового доказування є з'ясування та вста­новлення невідомих суду фактів, то, відповідно, цілком при­родно, що потреби доводити загальновідомі факти немає. То­му факти, які хоча й відомі суду, але не мають широкого по­ширення, не можуть бути та не мають визнаватись загально­відомими. Судове рішення має ґрунтуватись на матеріалах, розглянутих під час вирішення справи у судовому засіданні, досліджених судом за участю осіб, які беруть участь у справі. Відтак, позапроцесуальне знання суду про той чи інший факт, який не можна визнати загальновідомим, але такий, що має відношення до справи, не можна використати в якості об­ґрунтування рішення суду. Відповідно факти, відомі суду, але які не є загальновідомими, обов'язково підлягають доказуван­ню в звичайному порядку'.

3. Обставини, які визнаються сторонами, за умови, що проти цього 1) не заперечують сторони і 2) в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Із урахуванням обставин, які мають доводитьсь у судовому засіданні та тих обставин, які не доказуються в адміністратив­ному процесі, предмет доказування можна представити таким чином:

Предмет доказування = (факти підстави позову + факти підстави заперечення проти позову) — (преюдиціальні факти + загальновідомі факти + визнані факти)