Глава 11. Поняття та види заходів процесуального примусу в адміністративному процесі

Належне здійснення правосуддя в адміністративних справах судовими органами забезпечується застосуванням у судовому засіданні заходів державного примусу, який характеризується тим, що цей метод здійснення державної влади є допоміжним, застосовується на основі переконання і лише після переконан­ня. Це значить, по-перше, що примус завжди базується на ви­користанні різноманітних заходів виховання, роз'яснення і стимулювання. По-друге, його застосовують лише тоді, коли виявляються неефективними відповідні засоби переконання. По-третє, переконання і примус використовуют, як правило, комплексно'.

Оскільки державний примус виступає у двох формах — як судовий та адміністративний (позасудовий) примус^, більш ре­тельно розглянемо першу форму такого примусу, оскільки са­ме за його допомогою забезпечується дотримання учасниками адміністративної справи встановлених у суді правил поведін­ки, забезпечується нормальне здійснення адміністративного судочинства (ст. 268 КАС України).

В адміністративному процесі судовий примус отримав на­зву процесуального, оскільки його застосовують виключно під час розгляду та вирішення адміністративним судом публіч­но-правового спору по суті.

Процесуальний примус у адміністративному процесі засто­совується з потрійною метою:

1) охорона та попередження процесуальних правовідносин, які виникають під час розгляду та вирішення публічно-право­вого спору;

2) припинення порушень встановлених правил поведінки у за­лі судового засідання;

3) забезпечення встановленого порядку розгляду та вирішення публічно-правового спору та постановлення законного, об­ґрунтованого та повного рішення по справі.

Чинним процесуальним законодавством закріплено порядок застосування заходів прог{есуального примусу (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Так, відповідно до мети процесуального примусу, до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства, адміністративним судом можуть бути застосовані заходи про­цесуального примусу. Такі заходи застосовуються судом не­гайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухва­ли (ч. 2 ст. 268 КАС України).

До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення. Засто­сування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених КАС України (ч.ч. 2, З ст. 269 КАС України).

Виходячи із положень ч. 2 ст. 268 КАС України підстава­ми застосування заходів процесуального примусу слід вважати:

1) порушення учасниками адміністративної справи встановле­них у суді правил;

2) протиправне перешкоджання здійсненню адміністративного судочинства.

За наявності принаймні однієї із підстав, враховуючи тяж­кість проступку, до особи правопорушника адміністративним судом може бути застосований один із таких заходів процесу­ального примусу (ч. 1 ст. 269 КАС України):

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

Розглянемо ЗМІСТ та процедуру застосування кожного на­званого заходу процесуального примусу.

У ст. 270 КАС України одночасно наводиться характерис­тика перших двох заходів процесуального примусу: 1) попере­дження і 2) видалення із залу судового засідання.

До учасників адміністративного процесу та інших осіб, при­сутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час су­дового засідання або невиконання ними розпоряджень голо­вуючого застосовується попередження. У разі повторного вчи­нення особою таких дій її видаляють із залу судового за­сідання.

Отже, крім підстав застосування заходів процесуального примусу, обов'язковою умовою видалення особи порушника із залу судового засідання є повторне вчинення нею у тому са­мому судовому засіданні дій, за які їй вже було зроблено по­передження адміністративним судом.

Так, само у разі повторного вчинення перекладачем пору­шення порядку під час судового засідання або невиконання ним розпоряджень головуючого, суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача (ч. 2 ст. 270 КАС України).

Вказані заходи процесуального примусу однаково застосо­вуються адміністративним судом до усіх осіб, які присутні під час розгляду та вирішення публічно-правового спору та в діях яких містяться підстави для застосування таких заходів.

Наступним засобом процесуального примусу в адміністра­тивному процесі є тимчасове вилучення доказів для дослі­дження судом (ст. 271 КАС України), застосування якого обумовлене потребою подолати протиправне перешкоджання здійсненню адміністративного судочинства.

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом як засіб процесуального примусу застосовується адміністратив­ним судом у разі: а) неподання без поважних причин письмо­вих чи речових доказів, шо витребувані судом, та б) непо­відомлення про причини їх неподання.

В ухвалі про тимчасове вішучення доказів для дослідження судом зазначаються: 1) ім'я (найменування) особи, в якої зна­ходиться доказ, 2) її місце проживання (перебування, знахо­дження), 3) назва або опис письмового чи речового доказу, 4) підстави проведення його тимчасового вилучення, 5) кому доручається вилучення.

Оскільки тимчасове вилучення доказів для дослідження су­дом пов'язане із примусовим вилученням цих доказів, то ухва­ла надсилається державному виконавцю, який власне і органі­зовує таке вилучення, виконуючи ухвалу суду.

Як визначено ч. 1 ст. 272 КАС України до належно викли­каних особи, особисту участь якої визнано судом обов'яз­ковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причин неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Привід до суду представляє собою реакцію на невиконання законної вимоги адміністративного суду, який розглядає та ви­рішує публічно-правовий спір, виступає засобом забезпечення виконання цієї вимоги. Крім того, привід становить примусове доставлення особи до суду. Його можна визначити як вилу­чення особи з місця перебування і супроводження її до суду, із застосуванням психічного або фізичного спонукання. При­від, залежно від конкретних обставин (відстань, час, фізичний стан особи, яка підлягає приводу), може бути здійснено транс­портним засобом або пішим порядком'.

Тому привід можна визначити як примусове доставлення особи до суду з метою забезпечення її присутності при роз­гляді справи^.

Однак, як закріплено процесуальним законом, привід не може застосовуватись до окремих осіб (ч. 2 ст. 272 КАС Ук­раїни).

Так, приводу до суду не підлягають такі категорії осіб: • — малолітні та неповнолітні особи,

— вагітні жінки,

— інваліди першої і другої груп,

— жінки, які мають дітей віком до шести років або дітей інвалідів,

— особи, які згідно із КАС України не можуть бути допитані як свідки.

Згідно із ч. 2 ст. 65 КАС України в якості свідків не допи-

П^недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувштьному закладі та не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати з цього приводу показання;

2) представники в судовому процесі, захисники у криміналь­них справах — про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника;

3) священнослужителі — про відомості, одержані ними на спо­віді віруючих;

4) професійні судді, народні засідателі та присяжні — про об­ставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виник­ли під час ухвалення судового рішення;

5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки, згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язко­вість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

З метою належного процесуального оформлення рішення про застосування приводу суд постановляє ухвалу, в якій за­значає: а) ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, б) місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, в) підстави застосування приводу, г) коли і куди ця особа по­винна бути доставлена, д) якому органу внутрішніх справ до­ручається здійснення приводу (ч. з ст. 272 КАС України).

Після прийняття адміністративним судом рішення про не­обхідність застосування приводу у визначеній процесуальним законом послідовності здійснюється виконання постановленої судом ухвали.

Отже, розглянемо порядок виконання ухвали суду про за­стосування приводу до осіб, які без поважних причин не при­були у судове засідання або не повідомили причини неприбуття.

По-перше, ухвала про привід до суду передається для ви­конання до органу внутрішніх справ за місцем провадження у справі або за місцем проживання (перебування), роботи, служи чи навчання особи, яку належить привести. Якщо ж привід здійснити неможливо (хвороба, відрядження, постійне перебу­вання особи за кордоном), то особа, яка виконує ухвалу про привід до суду, через начальника органу внутрішніх справ не гайно повертає її суду з письмовим поясненням причин неви­конання.

По-друге, ухвала про привід до суду оголошується учасни­ку адміністративного процесу, до якого застосовується привід, особою, яка її виконує.

Завершуючи аналіз змісту процесуального примусу в адмі­ністративному процесі, відзначимо деякі особливості його за­кріплення у Кодексі адміністративного судочинства України.

Так, враховуючи мету застосування адміністративним су­дом заходів процесуального примусу, вважаємо невиправда­ним, по-перше, виокремлення у КАС України окремого роз­ділу, присвяченого цим заходам. По-друге, необгрунтованим є розміщення цього розділу наприкінці вказаного кодексу.

Як було проаналізовано, процесуальний примус застосовує­ться з метою упорядкування та охорони процесуально-право­вих відносин, які виникають під час розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правових спорів. Бачимо, що процесуальний примус безпосередньо пов'язаний із питан­нями організації адміністративного судочинства.

Тому логічнішим, на нашу думку, було б включення Роз­ділу VI "Заходи процесуального примусу" КАС України у Розділ II "Організація адміністративного судочинства" цього ж кодексу лише в якості його окремої глави.

Крім того, інститут процесуального примусу у КАС Украї­ни має міститися саме у Розділі II "Організація адміністратив­ного судочинства" і з огляду на те, що він має загальний ха­рактер, тобто процесуальний примус однаковою мірою може застосовуватись у провадженні у суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції, під час провадження за винятковими об­ставинами чи у провадженні за нововиявленими обставинами'.

Рекомендована література

Навчальна та наукова липература

1 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-пракгич-ний коментар / Ківалов С. В., Харитонова О. І., Пасенюк О. М., Гаке^н М.'^Р. та ін. - X.: ТОВ "Одіссей", 2005. - 552 с.

2 Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохо-' понній діяльності міліції: понятгя. Види та організаційно-правові

питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О. М. Бандур­ки — X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. — 336 с.

3 Коюмоєць Т. Теорія адміністративного примусу у вітчизняній ■ правовій доктрині (кінець XIX —початок XX ст.) // Право Украї­ни.—2006.—№ І. —С. 129-132.

Питання для самоконтролю

1. З якою метою в адміністративному процесі застосовують проце­суальний примус?

2. Назвіть підстави застосування заходів процесуального примусу.

3. Перерахуйте та охарактеризуйте заходи процесуального примусу.