- •Глава 1. Становлення
- •§ 1. Генезис інституту адміністративної юстиції в Україні
- •1. Адміністративна юстиція на Українських землях доби Російської та Австро-Угорської імперій (до 1917 року)
- •2. Адміністративна юстиція часів формування Української державності (1917-1920 роки — період Центральної Ради, Гетьманату та Української Народної Республіки)
- •3. Адміністративна юстиція України часів її перебування у складі срср (1920-1990 роки)
- •4. Новітня адміністративна юстиція України
- •§ 2. Поняття та ознаки новітньої адміністративної юстиції
- •Глава 2. Теоретико-правові засади
- •§ 1. Сутність юридичного процесу
- •§ 2. Адміністративний процес і адміністративна процедура: правова природа та особливості співвідношення
- •§ 3. Провадження та стадії адміністративного процесу
- •3) Судовий розгляд адміністративної справи.
- •6) Провадження за винятковими обставинами.
- •7) Провадження за нововиявленими обставинами.
- •§ 4, Система адміністративного процесуального права
- •§ 5. Поняття, зміст та види адміністративних процесуальних правовідносин
- •§ 6. Метод адміністративного процесуального права
- •§ 7. Джерела адміністративного процесуального права
- •§ 8. Адміністративне процесуальне право та інші галузі права
- •§ 9. Наука адміністративного процесуального права
- •Глава 3. Принципи адміністративного процесу
- •§ 1. Поняття та види принципів адміністративного процесу
- •§ 2. Загальноправові принципи адміністративного процесу
- •§ 3. Принципи адміністративного процесу, закріплені у Кодексі адміністративного судочинства України
- •Глава 4. Судові органи, уповноважеш розглядати справи адміністративної юрисдикції
- •§ 1. Поняття адміністративного суду та ііого склад
- •§ 2. Відвід (самовідвід) судді
- •Глава 5. Сторони в адміністративному процесі
- •§ 1. Поняття та ознаки сторін в адміністративному процесі
- •§ 2. Повноваження сторін у адміністративному процесі
- •§ 3. Сутність неналежної сторони в адміністративному процесі та процедура її заміни
- •§ 4. Процесуальне правонаступництво у адміністративному процесі
- •Глава 6. Треті особи
- •Глава 7. Участь у адміністративному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •§ 1. Особливості адміністративної процесуальної правосуб'єктності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- •§ 2. Прокурор в адміністративному процесі
- •§ 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в адміністративному процесі
- •Глава6 адміністративна процесуальна правосуб'єктність осіб, які є іншими учасниками процесу
- •Глава 9. Представництво в судах
- •§ 1. Поняття та ознаки адміністративного процесуального представництва
- •§ 2. Види адміністративних процесуальних представництв та їх особливості
- •§ 3. Повноваження представників у судах
- •Глава 10. Судові витрати та строки
- •§ 1. Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі
- •§ 2. Юридична природа процесуальних строків та їх види в адміністративному процесі
- •Глава 11. Поняття та види заходів процесуального примусу в адміністративному процесі
- •Глава 12. Підвідомчість та підсудність справ адміністративної юрисдикції
- •§ 1. Поняття, критерії та види підвідомчості справ адміністративної юрисдикції
- •3) Публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень
- •4) Публічно-правові справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції
- •§ 2. Зміст підсудності справ адміністративної юрисдикції
- •§ 3. Види підсудності справ адміністративної юрисдикції
- •1. Предметна підсудність адміністративних справ
- •3. Інстанційна підсудність адміністративних справ
- •4. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог є останнім видом підсудності адміністративних справ, закріплених ст. 21 кас України
- •§ 4. Процесуальний порядок та підстави передачі адміністративної справи з одного суду до іншого
- •§ 1. Поняття адміністративного позову, його ознаки та елементи
- •§ 2. Види позовів у адміністративному процесі
- •§ 3. Право на позов
- •Глава 14. Доказування 1 докази
- •§ 2. Характеристика і види доказів
- •§ 3. Предмет доказування в адміністративному процесі
- •§ 4. Засоби доказування у адміністративному процесі: види та особливості
- •§ 5. Забезпечення доказів у адміністративному процесі
- •Глава 15. Порушення адміністративної справи
- •§ 1. Форма та зміст адміністративного позову. Порядок відкриття провадження в адміністративній справі
- •§ 2. Забезпечення адміністративного позову
- •Глава 16. Підготовче провадження
- •§ 1. Поняття і ознаки стадії підготовки справи до судового розгляду та її роль у адміністративному процесі
- •§ 2. Процесуальний зміст стадії підготовки справи до судового розгляду
- •§ 3. Попереднє судове засідання. Завершення підготовчого провадження
- •§ 4. Судові виклики і повідомлення
- •Глава 17. Судовий розгляд
- •§ 1. Поняття стадії судового розгляду
- •§ 2. Частини (етапи) судового розгляду адміністративної справи
- •2. Розгляд справи по суті
- •4. Ухвалення і проголошення судового рішення по справі
- •§ 3. Процесуальні перешкоди судового розгляду адміністративної справи
- •Глава 18. Судові рішення
- •§ 1. Юридична природа та види судових рішень в адміністративному процесі
- •§ 2. Вимоги, яким мають відповідати судові рішення адміністративних судів
- •§ 3. Процесуальниіі порядок ухвалення та зміст судових постанов
- •§ 4. Ухвали адміністративних судів: поняття, структура та особливості постановлення
- •§ 5. Деякі процесуальні особливості та наслідки постановлення судового рішення
- •1 Нарешті, поряд із набранням судовим рішенням законної сили виникають також такі наслідки набрання законної сили судовим рішенням:
- •Глава 19. Провадження з окремих
- •§ 1. Загальна характеристика проваджень з окремих категорії! адміністративних справ
- •1. Адміністративні справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень:
- •2. Адміністративні справи, пов'язані із реалізацією виборчих прав:
- •3. Адміністративні справи, які виникають із інших публічно-правових відносин підвідомчих адміністративним судам:
- •§ 2. Особливості провадження в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дііі або бездіяльності суб'єктів владних повноважень
- •§ 3. Особливості провадження в адміністративних справах, пов'язаних із здійсненням виборчих прав
- •2. Уточнення списку виборців (ч. І ст. 173 кас України)
- •5. Скасування реєстрації кандидата на пост президента України (ч. 1, 3 ст. 176 кас України)
- •2. Уточнення списку виборців (ч. З, 4 ст. 173 кас України)
- •5. Скасування реєстрації кандидата на пост президента України (ч. І, 2 ст. 176 кас України)
- •§ 4. Провадження по адміністративних справах, які виникають із інших публічно-правових відносин, підвідомчих адміністративним судам
- •2. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (ст 182 кас України)
- •3. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання (ст. 183 кас України)
- •Глава 20. Апеляційне провадження
- •Глава 21. Касаційне провадження
- •Глава 22. Підстави та порядок
- •Глава 23. Підстави та зміст перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
- •Глава 24. Виконавче провадження
- •§ 1. Сутність та правові засади виконавчого провадження
- •§ 2. Процесуальні аспекти виконання судових рішень в адміністративних справах
- •Підстави негайного виконання судових рішень та перелік цих рішень
- •3. Оформлення виконавчого листа
- •4. Зміни у процесі виконання судового рішення адміністративного суду
- •§ 3. Учасники виконавчого провадження
- •1. Учасники виконавчого провадження, на яких покладається обов'язок організації та проведення виконавчих дій
- •2. Учасники, які вступають у виконавче провадження з метою відновлення, визнання чи захисту
- •§ 4. Загальні правила та стадії виконавчого провадження
- •5. Правила проведення виконавчого провадження за наявності ускладнень, які можуть перешкоджати такому провадженню
- •2. Підготовка до виконання судового рішення
- •1) Звернення стягнення на майно боржника-фізичної та юридичної особи
- •2) Звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника
- •3) Вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні
- •4) Інші заходи, передбачені рішенням
Глава 6. Треті особи
В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ
Поряд із такими основними суб'єктами адміністративного процесу як сторони, у адміністративну справу можуть вступати, так звані, треті особи. Треті особи, так само, як і сторони, належать до групи осіб, які беруть участь у справі з метою захисту власних прав, свобод та інтересів.
Відрізняє третіх осіб від решти учасників адміністративної справи і одночасно поєднує із сторонами, наявність у цих осіб специфічної правової зацікавленості у результатах вирішення публічно-правового спору. Власне саме специфічний інтерес і характеризує осіб, як третіх, відмежовує їх від сторін та інших учасників адміністративного процесу.
Розкрити сутність третіх осіб можна розкривши їх типові риси та співвідношення із сторонами адміністративного процесу.
1. Так само, як і сторони, треті особи особисто зацікавлені у розгляді та вирішенні адміністративної справи на власну користь.
2. Однак зацікавленість третіх осіб у розгляді та вирішенні адміністративної справи є абсолютно протилежною Інтересам сторін. Претензії третіх осіб повністю або частково виключають вимоги позивача чи заперечення відповідача.
Так, у ч. 1 ст. 53 КАС України закріплено, що: а) задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача; б) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.
Саме відмінність матеріальних та процесуальних інтересів не дозволяє ототожнити третіх осіб ані з позивачем, ані з відповідачем. Оскільки особи не відстоюють ні позицію позивача, ні відповідача, тому вони й отримали назву "третіх", бо займають власну, "третю" позицію в адміністративному процесі.
3. Треті особи, на відміну від сторін, процес не порушують, а навпаки — вступають у вже розпочату адміністративну справу. У адміністративну справу треті особи можуть вступити у будь-який час, однак обов'язково лише до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін (ч. 1 ст. 53 КАС України). Однак, вважаємо, що потребує уточнення законодавче положення (ч. 1 ст. 53 КАС України) про те, шо саме слід вважати закінченням судового розгляду адміністративної справи: це лише розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції чи це розгляд такої справи і в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
4. Треті особи вступають у вже розпочатий адміністративний процес, оскільки рішення по справі певним чином може торкатись їх прав або обов'язків.
Наприклад, особа, звільнена свого часу рішенням керівника із посади начальника відділу центрального органу виконавчої влади, звертається до суду із адміністративним позовом про поновлення її на посаді державного службовця. Однак у порушену адміністративну справу також із позовом, але вже зверненим до позивача, вступає інша особа (третя особа), яка пройшла у встановленому законом порядку конкурсний відбір і також претендує на посаду начальника відділу. На цьому прикладі видно, що якщо особа, яка пройшла конкурсний відбір на заміщення посади державного службовця, своєчасно не вступить у вже розпочатий процес, то, за рішенням суду, їй, можливо, буде відмовлено у призначенні на таку посаду.
5. Попри кардинальну відмінність третіх осіб від сторін у адміністративному процесі, певний вид третіх осіб — треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
крім повноважень, закріплених ст. 49 КАС України, наділені також правами позивача (п. 1 ст. 51 КАС України).
Інший вид третіх осіб — треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають лише права та мають виконувати обов'язки, закріплені ст. 49 КАС України.
Надання прав позивача третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтовується тим, що ці треті особи, попри власну зацікавленість у адміністративній справі, вступають до неї у своєрідному процесуальному статусі позивача, "нападаючи" на первісні сторони.
6. Неоднорідним є також юридичний Інтерес самих третіх осіб. Так, ОДНІ треті особи можуть бути зацікавлені у предметі публічно-правового спору, Інші — у результатах розгляду справи, закріплених у остаточному рішенні адміністративного суду.
Тому треті особи, з огляду на їх різні юридичні інтереси, які вони намагаються реалізувати, поділяються на два види: а) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ч. 1 ст. 53 КАС України) та б) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ч. 2 ст. 53 КАС України).
7. Крім того, залежно від поведінки цих же третіх осіб можна класифікувати на такі два види.
1) Треті особи, які вступають у адміністративний процес за власною ініціативою — це треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Ніхто із учасників справи чи адміністративний суд, який розглядає та вирішує публічно-правовий спір, не може вплинути на бажання таких третіх осіб вступити чи не вступити у процес.
2) Треті особи, які вступають у адміністративний процес за ініціативою інших учасників справи чи за ініціативою адміністративного суду — це треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
8. Метою існування інституту третіх осіб є також забезпечення можливості більш швидко розглянути справу та захистити порушені чи оспорювані права. Завдяки участі в адміністративній справі третіх осіб у суді концентрується увесь необхідний доказовий матеріал, який можна отримати не лише від сторін, а й від третіх осіб. 1, нарешті, участь третіх осіб у справі запобігає можливості постановлення судом суперечних рішень'.
9. Із метою уникнення постановлення суперечних рішень, задля концентрації максимальної кількості доказового матеріалу по адміністративній справі, у ст. 53 КАС України передбачено, шо вступ у процес третіх осіб обов'язково обумовлює розгляд адміністративної справи спочатку.
10. Треті особи в адміністративному процесі є відносно автономними процесуальними фігурами, оскільки, по-перше, наділені відповідним обсягом диспозитивних повноважень, на основі яких можуть вільно розпоряджатись тим предметом спору, який має місце між ними і сторонами процесу. По-друге, автономність третіх осіб полягає у їх можливості навіть після вирішення адміністративним судом первісного публічно-правового спору або продовжити власний процес, розпочатий ше у межах первісної адміністративної справи, або ж порушити абсолютно нову, "власну" адміністративну справу.
11. Однак треті особи не вправі розпоряджатись первісним предметом спору (наприклад, відмовлятись від первісних вимог позивача, викладених у адміністративному позові, укладати мирову угоди по первісному публічно-правовому спору), оскільки вперше спір виник не з їхньої ініціативи, а між іншими учасниками правовідносин, і суд має вирішити правовий конфлікт саме між первісним позивачем і відповідачем.
Поняття третіх осіб, на відміну від сторін, у Кодексі адміністративного судочинства України не закріплено, тому його можна сформулювати використавши ознаки третіх осіб.
Отже, треті особи в адміністративному процесі — це учасники адміністративного процесу, які вступають чи залучаються до цього процесу у будь-який час, до його завершення, з метою реалізації власних специфічних інтересів, повністю або частково відмінних від інтересів сторін.
Особи, які вступають в адміністративний процес, що вже триває, за власною ініціативою, пред'являючи адміністративний позов до однієї чи одночасно двох сторін справи, отримали назву третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
Для цього виду третіх осіб притаманний юридичний інтерес щодо предмету спору, який, однак, виник між іншими
суб'єктами адміністративних процесуальних відносин. Юридична зацікавленість третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет, є протилежною до інтересів, як позивача, так і відповідача. Цією обставиною і пояснюється, що треті особи в адміністративній справі займають процесуальну позицію, яка є протилежною до процесуальної позиції сторін.
Громадянин К. звернувся до суду із позовом про скасування рішення районної державної адміністрації. Своє звернення до суду громадянин К. обгрунтував тим, що районна адміністрація видала йому дозвіл на отримання державного акта на земельну ділянку розміром, який був значно меншим, від того, який йому, як вважав позивач, мав належати. Згодом до цього ж суду звернулась громадянка С, яка просила: 1) визнати незаконними та безпідставними дії районної державної адміністрації щодо надання громадянину К. дозволу на отримання державного акта на земельну ділянку; 2) зобов'язати громадянина К. звільнити земельну ділянку, на яку він мав намір отримати державний акт'.
Отже, виходячи із наведеного прикладу, можемо зробити висновок, що набуття процесуального статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, можливе за існування таких двох умов:
1) наявність у особи, яка вступає у процес самостійних вимог, відмінних від претензій та доводів сторін адміністративної справи;
2) існування об'єктивного (дійсного) зв'язку самостійних вимог особи із спірним правовідношенням.
Слід наголосити, що, оскільки під час вступу у справу третьої особи, суду та іншим учасникам достеменно не відомо чи належить цій особі право самостійної вимоги на предмет спору, тому відповідь на питання про законність і обгрунтованість вимог третьої особи, яка вступила у процес, може бути дана після розгляду адміністративної справи по суті.
Наведений вище приклад із районною державною адміністрацією свідчить, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступати в адміністративну справу, подавши адміністративний позов не лише до однієї, а одночасно і до двох сторін.
Але у будь-якому разі, вступаючи до адміністративної справи, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, подають адміністративний позов, який за формою і змістом має відповідати вимогам закону (ст.ст. 105, 106 КАС України).
Якщо адміністративний суд допускає до участі у справі третю особу, вона бере участь у процесі на загальних засадах, без будь-яких обмежень, користуючись наданими правами, несе процесуальні обов'язки.
У судовому засіданні треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, надають пояснення по суті справи після: 1) позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійними вимогами на предмет спору і бере участь на боці позивача, 2) відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і бере участь на боці відповідача.
Так само, як й інші адміністративні справи, процес за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, завершується ухваленням судової постанови, у якій має міститись обґрунтована відповідь не лише на вимоги позивача, а й третьої особи.
Тобто у постанові адміністративного суду обов'язково має бути вказано:
— рішення адміністративного суду щодо первісного позову, висновки по конфлікту між позивачем і відповідачем;
— рішення адміністративного суду щодо позову, поданого третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Поряд із третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, у ч. 2 ст. 53 КАС України закріплено другий вид третіх осіб — треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
На відміну від третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, крім того, що в адміністративну справу можуть вступити за власною ініціативою, або бути залучені іншими учасниками справи.
Так, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути залучені до участі у справі також а) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або б) з ініціативи суду.
Підставою вступу в адміністративну справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є недопущення ухвалення такої постанови адміністративного суду, яка може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки, погіршивши або обмеживши їх.
Особливістю цього виду третіх осіб також є те, що вони вступають у адміністративну справу не в якості незалежної процесуальної особи як треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, а лише на стороні позивача або відповідача.
Так, до суду із позовною заявою звернулись діти громадянки М., квартира якої внаслідок бездоглядності перейшла у власність міської ради за її ж рішенням. Після ухвалення міською радою рішення про набуття нею права власності на цю квартиру, міська рада щодо цієї квартири із обласною прокуратурою уклала договір купівлі-продажу. У позовній заяві позивачі просили суд визнати рішення міської ради про набуття нею права власності на цю квартиру незаконним та безпідставним.
Внаслідок розгляду цієї справи безпосередньо зацікавлена обласна прокуратура, оскільки у разі задоволення позовної заяви міська рада буде вимушена звернутись із регресною вимогою до прокуратури щодо повернення квартири. Тому у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у цій справі (міська рада) вступить обласна прокуратура.
Із наведеного прикладу можемо зробити три висновки, які характеризують третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
По-перше, третя особа бере участь у справі на боці позивача або відповідача для захисту власних прав, свобод та інтересш, аби запобігти у перспективі подання до них регресного позову. По-друге, так чи інакше, але треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, зацікавлені у результатах розгляду та вирішенні адміністративної справи судом.
По-третє, так само як і треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, пов'язані із первісним спірним правовідношенням. Яку саме позицію займе третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет, визначає характер матеріально-правового відношення цієї особи із сторонами. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, завжди має матеріально-правові відносини лише із тією особою, на стороні якої вона виступає і не пов'язана ніякими матеріальними правовідносинами із протилежною стороною'.
Узагальнюючи характеристику третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, слід визнати: однією із підстав їх участі у адміністративному процесі є:
1) можливість подання у майбутньому регресного позову до цих осіб;
2) відмінна від позиції сторін юридична зацікавленість у результатах вирішення адміністративної справи;
2) наявність матеріально-правових відносин лише із тією особою, на боці якої вона (третя особа) залучається до справи та відсутність матеріально-правових відносин із протилежною стороною.
Рекомендована література
Нормативно-правові акти, судова практика
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України.— 1996. — № ЗО. — Ст. 141.
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 153-154.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" від ЗО травня 1997 року № 7 // Вісник Верховного Суду України.— 1997. —№2.
Навчальна та наукова література: І. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Аве-р'янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій,
' ЧечотД. М. Участники гражданского процесса — М., 1960. —С. 108-109.
Адміністративний процес УкраГни
165
Ю П Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. — Харків: Видавництво "Право"; К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. —808 с. 2 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-прак-тичний коментар / Ківалов С. В., Харитонова О. І., Пасе-нюк О. М., Аракелян М. Р. та ін. —X.: ТОВ "Одіссей", 2005.—
552 с. _ ^
3. Чечот Д. М. Участники гражданского процесса —М.: Государст-венное издательство юридической литературьі, 1960.— 190 с.
4. Тертьішников В. И. Гражданский процесе: Курс лекций. —X.: Фирма "Консум", 2001.-240 с.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть ознаки третіх осіб, які беруть участь у адміністративній справі.
2. Які види третіх осіб передбачені КАС України?
3. Які ознаки харакгеризують третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору та які не заявляють самостійних вимог на предмет спору?