§ 2. Відвід (самовідвід) судді

Процесуальною гарантією неупередженості й об'єктивності суду, який розглядає та вирішує публічно-правовий спір, є за­кріплена у КАС України можливість відводу чи самовідводу судді (ст. 27, 28, ЗО, 31, 32).

Підставою для відводу (самовідводу) судді слід вважати такі фактичні обставини за наявності яких можна сумніватись в об'єктивності цього судді під час розгляду та вирішення ним конкретної адміністративної справи. Такими фактичними об­ставинами є суспільні та правові відносини, учасником яких свого часу був, чи навіть досі виступає суддя адміністративно­го суду.

Умовою відводу судді є те, що він саме через ці фактичні обставини підтримував або продовжує підтримувати певні відносини із нинішніми учасниками адміністративної справи, які мають матеріальну чи процесуальну зацікавленість у ре­зультатах вирішення адміністративної справи.

Так, перебування судді у певних процесуальних, договір­них, зобов'язальних, дружніх, шлюбно-сімейних, родинних та інших відносинах із однією із сторін, третьою особою є тією фактичною обставиною, яка свідчить про можливість відводу такого судді. . , .

Закріпивши в основному підстави для відводу (самовідво­ду) судді, законодавець, однак, залишив перелік цих підстав відкритим, що одночасно є і зручним, і ускладнюючим фак­тором у адміністративному процесі.

Відповідно до ст. 27 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано зацікавлений в резуль­таті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлю-вач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які бе­руть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у не­упередженості судді.

Суддя відводиться також за наявності обставин, встанов­лених ст. 28 КАС України.

Тобто, наприклад, відвід судді може бути заявлений, якщо він раніше брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції і тепер здійс­нює правосуддя щодо цієї ж адміністративної справи, але вже у відповідній вищестоящій судовій інстанції або у порядку провадження за винятковими обставинами.

Крім того, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Зручність викладення таким чином підстав відводу (само­відводу) судді полягає у тому, що у цій статті КАС України (ст. 27) в універсальному вигляді викладені усі можливі (до­пустимі) підстави відводу (самовідводу) судді. Суддя на влас­ний розсуд приймає рішення про наявність чи відсутність під­став для відводу.

Разом із тим, викладення цих підстав відводу (самовідводу) судді є одночасно і ускладнюючим фактором у адміністратив­ному процесі, оскільки містить у собі суб'єктивний елемент. Тобто на розсуд суду (обгрунтовано чи необгрунтовано) обставина може бути визнана достатньою чи недостатньою для відводу (самовідводу) судді. Доводиться констатувати, що під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів не зав­жди обгрунтовано приймають рішення щодо відводу судді.

Тому чітко виписані підстави відводу (самовідводу) судді могли б попередити зловживання нормою ст. 27 КАС України у кожному окремому випадку, як самим суддею, який розгля­дає адміністративну справу, так і сторонами. Адже останні з метою, наприклад, перешкоджання адміністративному право­суддю, можуть постійно звертатись із заявою про відвід судді.

Подібну точку зору викладено і в сучасній юридичній літе­ратурі, присвяченій проблемам вітчизняного адміністративного судочинства. Зокрема, Р. О. Куйбіда відзначає, що такий варі­ант відводу реалізовано в адміністративному судочинстві, ви­ходячи з того, що аналогічний впроваджений і в цивільному судочинстві, а відтак відмінності між цими видами судочинст­ва неприпустимі. Однак цей варіант може викликати справед­ливі сумніви в об'єктивності вирішення питання про відвід судді з огляду на основоположний принцип "ніхто не може бути суддею у своїй справі", оскільки відвід за своєю сут­тю — це спір між стороною і суддею щодо можливої або вже проявленої упередженості. Отож важливо, щоб клопотання про відвід судді вирішувалося без участі судді, якому заявлено відвід. Якщо справу суддя розглядає одноособово і йому за­явлено відвід, доцільно, щоб це питання вирішував інший суд­дя, який у разі прийняття відводу братиме справу до свого провадження. Подібним чином могло б бути вирішено питан­ня про відвід судді або суддям, якщо справу має розглядати колегія суддів. Водночас потрібно розробити механізми для запобігання можливим зловживанням права на відвід, на­приклад, з метою затягування адміністративного процесу. Для цього пропонується запровадити правило: у разі повторного оголошення відводу судді, що має ознаки зловживання, суд, який розглядає справу, може відмовити у його задоволенні са­мостійно. Відтак, реалізація такого підходу, підводить підсу­мок дослідник, неможлива без ухвалення відповідних змін до процесуальних законів'.

Розглянемо процедуру прийняття рішення про відвід (са­мовідвід) судді Принципово важливим для прийняття такого рішення є дотримання двох умов.

По-перше, має бути враховано час подання заяви про відвід (самовідвід). Наявність підстав для відводу (самовідводу) судді» передбачених ст.ст. 27 та 28 КАС України, зобов'язує суддю заявити самовідвід до початку судового розгляду. За цими ж підставами, також до початку судового розгляду, йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Після початку судового розгляду заявити відвід (самовідвід) допускається, якщо особам, які беруть участь у справі, судді про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку судового розгляду (ст. зо вказаного кодексу).

По-друге, слід дотримуватись порядку вирішення питань про відвід (самовідвід). Тобто у разі заявлення відводу (само­відводу) суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які бе­руть участь у справі (ст. 31 КАС України).

Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю го­лосів.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (само­відвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постан­ову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Із урахуванням того, що адміністративні справи розглядаю­ться та вирішуються, як одноособово суддею, так і колегією суддів, то відповідно відвід (самовідвід) може бути заявлений як одному судді, який самостійно розглядає та вирішує адмі­ністративну справу, так і колегіальному суду або його окре­мим членам.

Окремо також слід розглянути наслідки відводу (самовідво­ду) судді (ст. 32 КАС України), оскільки задоволення клопо­тання щодо відводу (самовідводу) судді може ускладнити або навіть перешкодити судовому розгляду та вирішенню адмі­ністративної справи.

Отже, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді або всьому складу суду, настають такі наслідки відводу (само­відводу) (ст. 32 КАС України):

1) адміністративна справа розглядається в тому самому адмі­ністративному суді іншим суддею — за умови, що задово­лено відвід (самовідвід) судді, який розглядає справу одно­особово;

2) адміністративна справа розглядається в тому самому адмі­ністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суд­дів— за умови, якщо адміністративна справа мала розгля­датись колегією суддів, якій повністю або частково заяв­лено відвід (самовідвід).

Після задоволення відводів (самовідводів) судді чи колегії суддів може скластися ситуація, коли неможливо сформувати новий склад суду, але потреба у здійсненні адміністративного судочинства все одно не відпадає.

Тобто виникають процесуальні перешкоди у вирішенні пуб­лічно-правового спору, адже відвід (самовідвід) ускладнює процедуру реалізації адміністративного правосуддя.

З метою усунення таких ускладнюючих чи перешкоджаю­чих обставин у адміністративному процесуальному законо­давстві і передбачено механізм заміщення відведеного судді чи складу суду.

Так, якщо після задоволення відводів (самовідводів) немож­ливо утворити новий склад суду, відповідний адміністратив­ний суд (суд, у якому неможливо утворити цей оновлений склад) вирішує питання про передачу справи до іншого адмі­ністративного суду в порядку, встановленому ст. 22 КАС Ук­раїни.

Відповідно до цієї статті, питання про передачу адміністра­тивної справи розглядається судом у судовому засіданні з по­відомленням осіб, які беруть участь у справі. Повідомлення осіб, які беруть участь у справі про передачу адміністративної справи з одного суду до іншого, здійснюється за правилами ст.ст. 33^0 КАС України.

Неприбуття у судове засідання осіб, яких було належним чином повідомлено, не перешкоджає розгляду цього питання.

Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено за правилами ст.ст. 185-187 КАС України.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали

Адміністративний процес УкраГни

133

суду (15 днів), а в разі подання апеляційної скарги — після за­лишення її без задоволення.

Адміністративна справа, передана з одного адміністратив­ного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 22 КАС Ук­раїни, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана за загальними правилами адміністративного процесу.

З метою попередження навмисного затягування процесу, недопущення тяганини і бюрократизму, спори між адміністра­тивними судами щодо підсудності не допускаються.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти, судова практика

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Вер­ховної Ради України.— 1996.—№ ЗО. — Ст. 141.

2. Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — №> 27-28 — Ст. 180.

3. Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— , № 49. — Ст. 272.

4. Закон України "Про статус суддів"' від 15 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 8. — Ст. 56.

5. Закон України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" від 18 бе­резня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — №25. —Ст. 354.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів" від 12 квітня 1996 року № 4 // Бюлетень Міністерства юстиції України.—

2001. —№ 1.

Навчальна та наукова література

1. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Аве-р'янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. —X.: Видавництво "Право"; К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. — 808 с.

2. Коментар до Закону "Про судоустрій України" / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К.: Юрінком Інтер, 2003.-464 с.

3. Суд і судочинство в Україні. Нормативно-правове регулювання / Роїна О. М. — К.: КНТ, 2007.-444 с.

4. Органи державної влади України: Монографія / За ред. В. Ф. По-горілка. —К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького,

2002. — 592 с.

5. Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні: стан і пер­спективи: Монографія. — К.: Атіка. 2004. — 288 с.

6. Селіваноо А. Публічна влада і громадянин в умовах застосування судової адміністративної юрисдикції (проблеми теорії і практики) // Право України. — 2006. — 9. — С. 28-33.

8. Мііронюк Р. В.. Зелінська І. С. Окремі питання створення та діяльності системи адміністративних судів України // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.— 2006.—№ 1. —С. 162-167.

Питання для самоконтролю

1. Які ознаки характеризують адміністративні суди?

2. Що таке адміністративний суд?

3. У яких випадках правосуддя у адміністративних справах здійсню­ється одноособово, а коли — колегіально?

4. За яких обставин суддя адміністративного суду не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться?