- •Заняття 3
- •4.9. Індекс президенціалізації за методикою а. Кроувела
- •Характеристики президенталізму, парламентаризму та напівпрезиденталізму
- •Рівень президенціалізації систем країн Центральної Європи (2002 р.)
- •Патерни співвідношення виконавчої та законодавчої влади у країнах Центральної Європи, на 1997 р.
- •4.10. Методика визначення сили президентських повноважень е. Тагієва
- •Сила президентських повноважень та методика їх обрахунку, концептуальний підхід е. Тагієва (2006)
- •4.11. Українські моделі оцінювання сили президентських повноважень
- •Індекси повноважень глави держави, за методикою ю. Сурганової (2009 р.)
- •4.12. Порівняння моделей вимірювання сили президентських повноважень
- •Заняття 4
- •4.13. Терміни повноважень президентів: політичні та економічні наслідки
- •Середні значення індексів для груп країн з різною формою правління і тривалістю строків президентських повноважень, які не є членами оеср
- •Коефіцієнт відмінностей середніх значень індексів країн з різною формою правління і тривалістю термінів президентських повноважень
- •Інституційні показники груп країн з різним терміном обов'язкового переходу (середнє значення / медіана)
- •Інституційні показники країн із п'ятирічним терміном президентських повноважень і різними обмеженнями по числу термінів (середнє значення)
- •Непараметричний тест Колмогорова-Смірнова для двох незалежних вибірок (терміни обов'язкового переходу)
Індекси повноважень глави держави, за методикою ю. Сурганової (2009 р.)
Маркер/критерій |
Індекс президенціалізму |
Вибори президента |
1 – шляхом прямого всенародного голосування; 0 – парламентський спосіб обрання глави держави |
Носій виконавчої влади |
1 – виконавча влада повністю зосереджена в президента; 0,5 – президент поділяє виконавчі повноваження з урядом; 0 – президент виведений за межі виконавчої влади |
Призначення кабінету |
1 – президент має вирішальну роль у призначенні прем'єр-міністра і членів уряду; 0,5 – президент ділить повноваження з формування уряду з парламентом; 0 – президент не володіє формальними повноваженнями впливати на уряд |
Вибори для формування уряду |
1 – президентські вибори; 0,5 – президентські і парламентські вибори; 0 – парламентські вибори |
Вотум недовіри |
1 – може бути проігнорований президентом і/або урядом; 0,5 – веде до відставки уряду або до розпуску парламенту; 0 – веде лише до відставки уряду |
Право законодавчої ініціативи |
1 – лише у президента, парламенту й уряду; 0,5 – у президента, парламенту й уряду та інших акторів; 0 – у президента відсутнє |
Право вето |
1 – вето долається тільки кваліфікованою більшістю голосів; 0,5 – вето долається простою більшістю голосів і більшістю конституційного складу парламенту; 0 – вето відсутнє чи попри ветування законопроекту він є чинним |
Розпуск парламенту |
1 – президент розпускає парламент за власною ініціативою; 0,5 – президент розпускає парламент за ініціативою акторів; 0 – у президента нема повноважень з розпуску парламенту |
Контрасигнування актів президента |
1 – даний механізм контролю над президентом відсутній; 0,5 – контрасигнуванню підлягає конституційно визначений перелік актів; 0 - контрасигнуванню підлягають всі акти |
Цікаво, що дослідниця пропонує враховувати "розмір" не лише формальних повноважень президентів, проте їх фактичний вплив на політичний процес. Адже реальний спосіб взаємодії між гілками влади може відрізнятися від конституційно передбаченого правового каркасу. Механізм реалізації моделі виглядає так:
Таблиця
Порівняльний аналіз повноважень інституту президентства в Україні за Конституцією 1996 та 2004 рр. (модель Ю. Сурганової)72
Маркер/критерій |
К РП, 1996 р. |
П РП, 1996 р. |
К РП, 2004 р. |
П РП, 2004 р. |
Вибори президента |
1 |
1 |
1 |
1 |
Носій виконавчої влади |
0 |
1 |
0 |
0,5 |
Призначення кабінету |
0,5 |
1 |
0,5 |
0,5 |
Вибори для формування уряду |
1 |
1 |
0 |
0 |
Вотум недовіри |
1 |
1 |
0 |
0 |
Право законодавчої ініціативи |
1 |
1 |
1 |
1 |
Право вето |
1 |
1 |
1 |
1 |
Розпуск парламенту |
1 |
1 |
1 |
1 |
Контрасигнування актів президента |
0,5 |
1 |
0,5 |
1 |
Разом |
7 |
9 |
5 |
6 |
Недолік цієї моделі полягає у тому, що за фактичними повноваженнями сила президента в Україні у проміжку 1996-2004 рр., а також починаючи із 2010 р. є максимально можливою. Це не відповідає світовій практиці, адже в низці країн є ще більш сильні президенти: наприклад, Білорусь, Азербайджан, США тощо.