Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ І. Зміст валютного контролю…………………………………………….4

1.1 . Загальні засади валютного регулювання і валютного контролю………..4

1.2 . Форми і методи фінансового контролю……………………………………6

1.3 . Принципи фінансового контролю …………………………………………11

Розділ ІІ. Система валютного контролю в Україні………………………….…13

2.1 . Система та органи державного валютного контролю в Україні……….13

2.2 . Недержавний валютний контроль …………………………………………17

2.3 . Аудиторський контроль…………………………………………………….19

Висновок………………………………………………………………………….. 23

Список використаних джерел……………………………………………………25

Вступ

Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю. Його слід розглядати як комплекс заходів, які здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти. Ці заходи спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій.

Як свідчить світовий досвід, цивілізоване економічний розвиток можливо тільки при дотриманні встановлених державою законів і норм і захисту інтересів громадян. Дотримання економічними суб'єктами чинного законодавства, ефективне розпорядження керуючими ввіреній їм власністю необхідно контролювати. Саме тому в розвинених країнах приділяється така увага питанням організації фінансового контролю всіх сторін економічного життя і особливо сфери державних фінансів.

Для України у вищій ступені актуальна організація ефективної та всеохоплюючої системи фінансового контролю. Існуюча раніше в країні система фінансового контролю була орієнтована на економіку, в якій основна роль належала державній власності, керованої адміністративно - командними методами. Економічні перетворення викликали необхідність побудови принципово нової системи фінансового контролю - цілісної, діючої на єдиних принципах , що охоплює всі сторони економічного життя.

   Актуальність теми валютний контроль, викликана об'єктивними причинами соціально - економічного та політичного становища в країні, забезпечила певний інтерес вчених - економістів. Тому можна сказати , що дана тема широко висвітлена в навчальній літературі. Сучасний стан фінансового контролю в Україні, його розвиток і зміни у сфері фінансового контролю в достатній мірі відображаються в періодичних виданнях.

   Мета даної курсової роботи - дати загальне уявлення про валютний контроль , його методах і формах.

   У відповідності з поставленою метою можна виділити наступні завдання роботи:

· Відобразити теоретичні аспекти валютного контролю;

· Дати загальну характеристику валютному контролю в Україні .

Об'єктом вивчення роботи є валютний контроль .

Предмет вивчення - сутність фінансового контролю , його організація і функціонування .

При написанні курсової роботи використовувалися такі методи , як аналіз і синтез , які відносяться до загальнонаукових методів . Був проведений аналіз навчальної літератури , оброблені періодичні видання , підведені підсумки виконаної роботи .

Розділ і. Зміст валютного контролю

1.1. Загальні засади валютного регулювання і валютного контролю

В юридичній літературі під поняттям валютного регулювання на думку багатьох вчених розуміється сукупність різноманітних форм і засобів юридичного впливу держави на поведінку суб’єктів суспільних відносин, який здійснюється в інтересах всього суспільства або певного колективу з метою підпорядкувати поведінку окремих суб’єктів встановленому в суспільстві порядку. Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на регламентацію валютних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями. Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є: 1) організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу; 3) організація внутрішнього валютного ринку;

4) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями; 5) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

6) встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

7) забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Основними формами здійснення валютного регулювання та контролю є проведення:

• дисконтної політики, тобто управління обліковою ставкою національного банку, яка поряд з іншими засобами має регулювати обсяг грошової маси, обсяг сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив із-за кордону та відтік короткострокових капіталів;

• девізної політики у вигляді валютної інтервенції, яка являє собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з метою бажаного впливу на кон'юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень;

• диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменши­ти збитки від відносного знецінення тих або інших валют, і забезпечення найвигіднішої структури резервних активів;

• отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждер­жавних платежах;

• низки адміністративних заходів.

Основними напрямами валютного регулювання є:

1) курсоутворення, захист та забезпечення певного ступеня конвертованості національної грошової одиниці, регулювання внутрішнього валютного ринку;

2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних фінансових інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

3) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

4) регулювання процесів утворен­ня та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій, обме­ження щодо кредитних операцій із нерезидентами;

5) встановлення режиму та обмежень на ввезення-вивезення через кордон валютних цінностей.

Мета валютного регулювання полягає у підтримці економічної стабільності та утворенні міцної основи для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс та на операції обміну валюти.