Б№8

1. Деонтологія в онкології, особливості спілкування з різними категоріями онкологічних хворих. (щойно устан.Дс,після лік.,невиліковні.)Канцерофобія.

Страх населения перед раком велик. Первичная эмоциональная реакция больных только на направление их к онкологу, заключается в паническом страхе бо­лее чем у 65% опрошенных, при этом у 19% она проявляется в неу­веренности в том, что они смогут вернуться домой, в составлении семейных наказов и завещаний, а у 6% — в мыслях о самоубийстве.

Задача врача - успокоить пациента и психологически подготовить к предстоящему лечению, внушив веру в излечимость заболевания.

Инкурабельных онкологических больных не существует. Больные с запущенными формами злокачественных опухолей подлежат симптоматическому или паллиативному лечению, осуществляемому врачами по месту жительства больного при согласовании с онкологами

Если запущенность процесса установлена после обследования и пробного лечения в стационаре, то пациенту сообщают о наличии какого-либо неонкологического заболевания, которое либо излечено, либо подлежит дальнейшему лечению по месту жительства.

.

Канцерофобия - навязчивое состояние, выражающееся в необоснованном убеждении в наличии злокачественной опухоли. Встречается у лиц, родственники или знакомые которых страдали злокачественными новообразованиями, а также при наличии у больного патологических ощущений или объективных симптомов, сходных с признаками злокачественных новообразований. Такие пациенты, как правило, подавлены, недоверчивы, утверждение врача об отсутствии рака расценивают как признак недостаточной врачебной компетенции или как результат невнимательного отношения. Диагноз «канцерофобии» может быть выставлен только после всестороннего обследования, так как жалобы больного иногда действительно обусловлены злокачественной опухолью.

2. Поняття про радикальне,паліативне і симптомат. Лік.

Операбельність і резектабельнісь.

В клінічній онкології всі методи лікування поділяються на радикальні, паліативні та симптоматичні. Основне завдання онколога полягає в першу чергу у винайденні можливості проведення

 радикального лікування шляхом видалення пухлини та її метастазів з перспективою стійкого вилікування. Такі можливості дає частіше хірургічне втручання в поєднанні з променевою та хіміотерапією. При системних онкологічних хворобах (лейкоз, лімфоми та ін.) досягти повной ремісії можна, застосовуючи комбіновану хіміопроменеву терапію.

Паліативні методи лікування передбачають заходи, спрямовані на зменшення маси пухлини або затримку темпу її росту. До них належать окремі операції, наприклад, резекція шлунка з приводу раку при наявності метастазів в печінці. Сюди ж відноситься хіміопроменева та гормональна терапія при поширеному пухлинному процесі. Названі заходи нерідко збільшують тривалість життя хворого і покращують його якість. Паліативне лікування має тимчасовий ефект.

Симптоматичне лікування передбачає, навідміну від радикальних та паліативних методів, не прямий чи опосередкований вплив на пухлинний процес,  а лише усунення найтяжчих проявів (симптомів) хвороби, пов’язаних як з пухлиною, так із ускладненнями специфічної терапії. Важливість проблеми широкого впровадження в онкологічну практику раціональних методів симптоматичної терапії наглядно ілюструють дані про кількість хворих на злоякісні новоутворення в 4-й стадії. Питома вага хворих, виявлених в 1995 р. в 4-й стадії в Україні, становила 21,7 %, а по окремих локалізаціях раку цей процент виявився значно вищим: рак шлунка – 39,2 %, рак ободової кишки – 30,4 %, рак легенів – 34,4 %, рак яєчників – 27,2 %.

Операбельність – це стан хворого, який дозволяє виконати хірургічне втручання.

Резектабельність – можливість проведення резекції або екстерпації органа.

Нерезектабельними визнаються пухлини, які:

• вростають в анатомічні структури, резекція яких загрожує життю хворого,

• мають фізіологічні протипокази – орган може бути видалений (печінка, одна нирка) але виживання хворого після цього неможливе без наступної трансплантації його.

Неоперабельними визнаються (консілярно) хворі на рак:

• з множинними метастазами,

• з декомпенсацією функцій серцево-судинної і дихальної систем,

• похилого віку з важкою супутньою патологією.