Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут економіки та менеджменту

Розрахункова робота

з курсу « Інтелектуальна власність»

Варіант 109

Виконала:

Ст. гр. ЕФІс-11

Лютик У.В. Прийняла:

Кізло М.В.

Львів 2014

ЗМІСТ

Вступ	3
Розділ 1.Теоретична частина	4
Оцінювання нематеріальних активів	4
1.2 Метод коефіцієнтів
Розділ 2. Розрахункова частина
2.1 Музичний твір без тексту
2.2 Задачі
Висновки
Використана література

ВСТУП

Інтелектуальна власність - особливий вид власності, який охоплює всі права, що поширюються на літературні, художні, наукові твори, виконавську діяльність акторів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі, винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування тощо. Інтелектуальна власність поєднує промислову власність, зокрема права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів та авторське право, суміжні права, що охоплюють права на літературні, наукові твори, комп'ютерні програми і бази даних тощо. Майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, відображені у бухгалтерському обліку підприємства, набувають статусу нематеріальних активів.

Термін "інтелектуальна власність" ви­ник у процесі тривалої (починаючи з XVIII століття) практики юридичного закріплення за певними особами прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва, лі­тератури тощо. У науковій термінології цей термін використовується з 50-х років XX століття. Інтелектуальну власність зачисляють до особливого виду власності, що має вірту­альний характер. Саме це значно усклад­нює усвідомлення її сутності та визначення.

Отже, інтелектуальна власність як право на результати ро­зумової діяльності людини - благо нематеріальне, зберігається за його творцями й може використовуватись іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у за­конодавстві.

Розділ 1. Теоретична частина

1.1 Оцінювання нематеріальних активів

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану) [Григорьев В.В., Островкин И.М. Оценка стоимости предприятий. Имущественный подход. Учеб. - практ. пособие. - М.:

Дело, 1998. - 224с., с. 141]. В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників. Отже, нематеріальні ресурси багато важать у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинне вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дієвим інструментом конкуренції у цьому разі може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власникові виключне право використання певного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги. Зареєстроване зазначення походження товару завжди гарантує споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність останнього.

Відтак необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси [Економічний словник / Г.В. Осовська, О.О. Юшкевич, Й.С. Завадський. - К.: Кондор, 2007. - 358 с., с. 216] - це складова потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" [Оцінка активів підприємства: навч. посіб. / Ю.В. Панасов-ський, Б.А. Семененко, О.М. Теліженко, А.О. Назаренко, О.Ф. Балацький. - Суми: Унів. кн., 2009. - 512 с., с. 147] використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність у широкому розумінні - це юридична категорія, яка застосовується для [Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького. - К.: Видавничій дім "Ін Юре", 1999. - 315с.]:визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам творчої діяльності; закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майнових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

Нематеріальні ресурси [Оцінка активів підприємства: навч. посіб. / Ю.В. Панасов-ський, Б.А. Семененко, О.М. Теліженко, А.О. Назаренко, О.Ф. Балацький. - Суми: Унів. кн., 2009. - 512 с., с. 402], як і решта ресурсів, що застосовуються в діяльності підприємства, мають бути створені або придбані підприємством. Водночас нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов'язаними з їхньою природою і способами практичного використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише якийсь один суб'єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора. Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є нематеріальними активами.

Якщо йдеться про нематеріальні активи рідкісні за своєю природою, то вони утворюються не в результаті вкладення коштів, а завдяки привласненню рідкісності (наприклад, права на користування природними ресурсами). Але і в цьому разі доступ до обмежених дефіцитних ресурсів також захищено відповідними правами.

Нематеріальні активи [Зовнішньоекономічний словник-довідник / В.В. Батримен-ко, С.В. Борисов, М.М. Відякіна, І.Г. Вовк, І.Є. Журба. - К.: Акад., 2009. - 248 с., с. 105] - це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу.

До складу нематеріальних активів включають [Формування та оцінювання потенціалу підприємства: Навчальний посібник / Т.В. Калінеску, Ю.А. Романовська, С.Ф. Большенко, О.В. Маслош, Н.В. Швець, Г.В. Пчелинська, О.Д. Кирилов. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. -352 с., с. 297]:

1) права, що з'являються внаслідок володіння підприємством: патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, фірмове найменування;

2) права, що виникають унаслідок володіння підприємством об'єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем) та суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення);

3) права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, ноу-хау, комерційних таємниць тощо);

4) права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

5) монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

6) організаційні витрати на створення підприємства;

7) права, що з'являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Принцип юридичного захисту об'єктів інтелектуальної власності досить простий: забороняється використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника, або їхня підробка [Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького. - К.: Видавничій дім "Ін Юре", 1999. - 315с., с. 130]. Проте форми правового захисту дуже різняться між собою залежно від типу активів.

Специфіку нематеріальних активів як неупредметненої частини майна підприємства відбивають особливості їхньої оцінки [Коментар та постатейні матеріали до законодавства про власність та інші речові права: посіб. / В.В. Васильченко, О.О Михайленко. - Х.: Одіссей, 2007. - 800 c.]. Складність вартісної оцінки нематеріальних активів підприємств обумовлена:

1) розноманітністю об'єктів інтелектуальної власності, кожний з яких є оригінальним;

2) різними способами їхнього прояву і формами практичного використання на підприємстві;

3) імовірним характером отриманих результатів вартісної оцінки.

Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нематеріальних активів орієнтовані на міжнародні та національні стандарти оцінки майна, національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку.

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться у визначеній послідовності і включає такі етапи [10, 11, 12]:

10. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.93 № 3793 - XII з доп. та змінами.

11. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2007 р. № 2658 - III з доп. та змінами.

12. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 1992-IV від 09.09.2007, ВВР, 2007, № 1 з доп. та змінами.

1) обстеження нематеріальних активів;

2) правова експертиза;

3) визначення типу вартості і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;

4) формування інформаційної бази для проведення оцінки;

5) розрахунок вартості нематеріальних активів по обраному методу;

6) підготовка звіту про оцінку.

На етапі обстеження нематеріальних активів необхідно перевірити наявність матеріальних носіїв, що є об'єктами обліку. Такими носіями можуть бути письмовий і (чи) образотворчий опис, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо- і відеокасети, CD-ROM і інші носії об'єктів інтелектуальної власності [Формування та оцінювання потенціалу підприємства: Навчальний посібник / Т.В. Калінеску, Ю.А. Романовська, С.Ф. Большенко, О.В. Маслош, Н.В. Швець, Г.В. Пчелинська, О.Д. Кирилов. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. -352 с., с. 230].

На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати права на об'єкти інтелектуальної власності, тобто упевнитися в наявності документів, що підтверджують законне володіння майновими правами (патенти, свідчення, ліцензійні договори, договори замовлення на створення об'єктів інтелектуальної власності, контракти або авторські ліцензійні договори і т.п.).

На третьому етапі в залежності від мети, правової ситуації, інших факторів необхідно з'ясувати тип вартості: первісна, залишкова, ринкова та ін. Методи оцінки вартості визначаються типом вартості, а також тим, для чого така оцінка виробляється і як планується використовувати її результати.

На четвертому етапі в залежності від типу вартості і прийнятого методу здійснюється формування відповідної інформаційної бази для проведення оцінки. Перелік необхідної інформації, зокрема, включає [Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.93 № 3793 - XII з доп. та змінами.]:

o характеристики нематеріальних активів чи товарів, виготовлених з їхнім використанням (технічні, споживчі, експлуатаційні й екологічні показники), при необхідності в порівнянні з аналогічними чи конкуруючими;

o джерела одержання прибутку від використання нематеріальних активів (збільшення обсягів реалізації конкретних видів чи усієї продукції, виготовленої з використанням нематеріальних активів; збільшення ціни в залежності від якості продукції; економія у виробництві при використанні нематеріальних активів; виторг від продажу (переуступки) майнових прав, продажу ліцензій і т.п. );

o опис ринку об'єктів нематеріальних активів (галузі і напрямки застосування об'єктів за функціональними ознаками і (чи) способами застосування, географія збуту, місткість ринку й ін.);

o розрахунки витрат, пов'язаних із придбанням прав і використанням об'єктів нематеріальних активів (на придбання майнових прав; на використання у виробництві й організації випуску товарів; на правові та інші види охорони; на страхування ризиків здійснення проектів з використанням об'єктів нематеріальних активів й ін.);

o розрахунки собівартості і ціни одиниці товару з використанням об'єктів нематеріальних активів;

o опис ризиків, пов'язаних із придбанням прав і використанням об'єктів нематеріальних активів;

o розрахунки чистого прибутку від використання об'єктів нематеріальних активів.

Звіт (акт) про оцінку вартості нематеріальних активів [Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242 .] - це офіційний документ, що складається у встановленому порядку за результатами оцінки і містить:

o вступ, у якому викладається мета оцінки, підстава для проведення оцінки, зведення про оцінювача, дата оцінки;

o опис об'єктів нематеріальних активів, відомості про їхню правову охорону, терміни, регіони і сфери дії прав;

o характеристику видів вартості конкретних об'єктів нематеріальних активів;

o обґрунтування методу оцінки;

o аналіз зібраної інформації з посиланням на джерела її одержання;

o повний розрахунок оцінки вартості нематеріальних активів, а також обмеження щодо отриманого результату;

o інші необхідні для оцінки зведення.

Згідно Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" [Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" від 18.10.99 № 242.], придбані нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. При цьому використовуються дві оцінки:

o історична собівартість, що включає всі видатки, пов'язані із придбанням і доведенням нематеріальних активів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням;

o справедлива вартість.

Справедлива вартість [Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 1. А - Н / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Усенко, С.І. Юрій. - Л.: Світ, 2005. - 616 с., с. 453] - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами.

Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість (дані про біржову вартість, прайс-листів і т.д.). У випадку неможливості одержання інформації про ринкову вартість об'єктів може використовуватися експертна оцінка об'єкта нематеріальних активів, зроблена незалежними експертами.

Не включаються в первісну вартість об'єкта нематеріальних активів [Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" від 18.10.99 № 242.]:

видатки на сплату відсотків за кредит, притягнутий для придбання (створення) нематеріальних активів (вони ставляться на видатки того періоду, протягом якого вони сплачувалися);

курсові різниці, якщо оплата передбачена в іноземній валюті;

адміністративні й інші видатки, які не належать безпосередньо до придбання нематеріальних активів або їх доведення до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Визначення первісної вартості нематеріального активу залежить від шляху його надходження [Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242 .]: